Реферат: Хабар поняття склад злочину види

Дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності на­чебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір їх привласнити, слід кваліфікувати не за ст. 368, а за відповідними ча­стинами ст. ст. 190 і 364 як шахрайство і зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності для того підстав — і за від­повідними частинами статей 27, 15 і 369 (підбурювання до замаху на давання хабара).

4. До кваліфікованих видів злочину закон відносить одержанняхабара:

1) у великому розмірі;

2) службовою особою, яка займає відповідальне становище;

3) за попередньою змовою групою осіб;

4) повторно;

5) поєднане з вимаганням хабара (ч. 2 ст. 368).

5. До особливо кваліфікованих — одержання хабара:

1) в особливо великому розмірі;

2) службовою особою, яка займає особливо відповідальнестановище (ч. 3 ст. 368).

Поняття великого й особливо великого розміру хабара визначенов п. 1 примітки до ст. 368.

Не об'єднане єдиним умислом одержання декількох хабарів, ко­жен із яких не перевищує в двісті (п'ятсот) і більше разів неопода­тковуваний мінімум доходів громадян, не може кваліфікуватися як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо їх загальна сума перевищує ці розміри. У зв'язку з цим по­слідовне одержання одного хабара у великому, а другого — в осо­бливо великому розмірах треба кваліфікувати за сукупністю зло­чинів, тобто за частинами 2 і 3 ст. 368. Якщо ж умисел службової особи при одержанні декількох-хабарів був спрямований на отри­мання збагачення у великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання хабарів на підставі так званих "такс" або у формі "поборів", "данини" тощо), ЇЇ дії слід кваліфікувати як одержання хабара у великому чи особливо великому розмірі.

Якщо при умислі службової особи на отримання хабара у вели­кому або особливо великому розмірі з причин, що не залежали від її волі, нею було отримано лише частину обумовленого хабара, її дії слід кваліфікувати як замах на одержання хабара у великому чиособливо великому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 повторним визнається одержання хабара, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-якийіз злочинів, передбачених ст. ст. 368 або 369.

Одночасне одержання службовою особою хабара від декількох осіб слід кваліфікувати як вчинене повторно тоді, коли хабар пере­дається за вчинення дій в інтересах кожної особи, яка дає хабар, а службова особа усвідомлює, що вона одержує хабар від декількох осіб.

Оскільки цією ознакою (повторністю) охоплюються як перший, так і наступні злочини, кваліфікувати перший злочин додатково ще й за ч. 1 ст. 368 (ч. 1 ст. 369) не потрібно. Це не стосується тих ви­падків, коли певні злочини буди закінченими, а інші — ні, і випад­ків,.коли особа певні злочини вчинила як виконавець, а інші — як організатор, підбурювач чи пособник. У таких випадках незакінчені злочини і злочини, які особа вчинила не як виконавець, повинні отримувати окрему кваліфікацію з посиланням на ч. 1 ст. 14, відпо­відну частину ст. ст. 15 чи 27.

Одержання службовою особою в декілька прийомів одного ха­бара за виконання чи невиконання обумовлених з тим, хто дає ха­бар, дій, слід розглядати як продовжуваний злочин. Кваліфікувати у таких випадках дії винного за ознакою повторності не можна.

Перелік осіб, що займають відповідальне або особливо відповідальне становище, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Висновок суду про те, що службова особа займала відповідальне або особливо відповідальне становище, має бути мотивованим.

Хабар слід вважати одержаним групою осіб за попередньою змо­вою, якщо у вчиненні злочину як співвиконавці брали участь дві.і більше службові особи, які домовилися про спільне одержання ха­бара. як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання. Зговір при вчиненні цього злочину — це насамперед згода на спільне з іншими службовими особами вико­ристання службового становища для одержання одного чи декіль­кох хабарів.

Кваліфікація дій хабарників за зазначеною ознакою може здій­снюватись тоді, коли учасниками групового одержання хабара є ли­ше службові особи — одержувачі хабара, тобто співвиконавці, а не пособники у хабарництві як співучасники одержання хабара. Співвиконавцями слід вважати службових осіб, які одержують хабар за виконання чи невиконання дій. які кожен із них міг чи повинен був виконати з використанням службового становища. Для кваліфікації одержання хабара як вчиненого групою осіб за попередньою змо­вою не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були виконувати або не виконувати обу­мовлені з тим, хто дав хабар, дії, чи усвідомлював той, хто дав хабар, що в його одержанні бере участь декілька службових осіб. Злочин за таких обставин вважається закінченим з моменту, коли хабар прийняв хоча б один із співучасників.

Розмір одержаного групою осіб хабара визначається загальною вартістю одержаних цінностей чи послуг. Якщо хабар одержано у великому або особливо великому розмірі, кожен із учасників зло­чину, якщо він був про це обізнаний, несе відповідальність за одержання хабара за цих кваліфікуючих ознак, навіть якщо розмір одержаного ним особисто не є великим або особливо великим. У випадку, якщо службова особа одержала хабар без попередньої до­мовленості з іншою службовою особою, а після цього передала їй частину одержаного як хабар, вона несе відповідальність за сукуп­ністю злочинів — за одержання і давання хабара.

Вимагання може бути вчинене як у формі прямого примушуван­ня, коли службова особа пред'являє вимогу дати хабар, погрожую­чи у випадку невиконання цієї вимоги вчинити (або не вчинити) з використанням влади чи службового становища дії, які можуть за­подіяти шкоди правам і законним інтересам того, до кого звернутаця вимога, так. і в завуальованій формі — шляхом умисного ство­рення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати ха­бара з метою запобігти шкідливим наслідкам для своїх прав та за­конних інтересів.

У випадках, коли особа, в якої вимагали хабар, незважаючи на вчинення щодо неї дій, спрямованих на примушування до давання хабара, з тих чи інших причин хабар не дала, дії службової особи, яка вимагала хабар, залежно від конкретних обставин справи слід кваліфікувати як готування до одержання хабара шляхом вимаган­ня чи замах на вчинення цього злочину.

6. Висновок

Отже, аналізуючи склад злочину, ми приходимо до висновку, що хабарництво за своєю сутністю є суспільно небезпечним явищем, яке не тільки шкодить правовому функціонуванню держави, а й підриває довіру громадян до органів влади. Звідси видно, що викорінення хабарництва, як явища, з владних структур неодмінно призведе до позитивних зрушень у досягненні і становленні громадянського суспільства.