Реферат: Характеристика внутрішніх і зовнішніх функцій держави

Функціями держави в адміністративному управлінні повинні стати:

– становлення України як високо розвинутої, правової, цивілізованої держави. Де права людей будуть забезпечувати юридичними засобами.

– підвищення рівня життя до європейського.

– соціальна стабільність культури та демократії.

– стати впливовою державою у світі.

– формування системи державного управління, яка стане базою до потреб і запитів людей. Головним пріоритетом повинно стати служіння народові, національним інтересам. Ця система державного управління повинна стати підконтрольною народові, національним інтересам, прозорою, побудованою на наукових принципах та закордонному досвіді.

– формування ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління.

– організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення сучасної системи підготовки кадрів.

– Створення нової правової бази.

Держава повинна встановити такі взаємозв’язки у суспільстві за яких кожній людині буде гарантована реальне додержання і охорона належних їй прав, свобод у сфері виконавчої влади, а також ефективний захист у випадках їх порушення.

Повинна існувати пріоритетність законодавчої регламентації функцій, повноважень та порядку діяльності, органів виконавчої влади.

Незалежність здійснення функцій та повноважень виконавчої влади від органів законодавчої та судової влади, у межах визначеними Конституцією і законами України.

Здійснення внутрішнього судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади, їх посадових осіб.

Далі я хочу розповісти про зовнішні функції держави. Якою б не була політика держави, вона все рівно повинна буде спілкуватися та співпрацювати з іншими державами. Так 2003 р. Визнано роком Росії в Україні.

Отже зовнішні функції держави – основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим товариством в цілому. Функціями є організація міжнародного співробітництва з іншими суб’єктами міжнародних відносин.

Європейські цінності є ні чим іншим як стандартами певних технологічних процедур у різних галузях життя суспільства і діяльності держави, наприклад, для формування органів державної влади й управління, ставлення влади і громади до права, управління економікою.

Це все привело Європу до суспільно-економічного розквіту. Коли говорять про євро інтеграцію України, то мають на увазі інтеграцію в такі європейські організаційні структури, як Європейський Союз, Шенгенська угода, Рада Європи… Але як недивно Україна вже є повноправним членом багатьох загальноєвропейських, але не західноєвропейських організацій, наприклад Ради Європи, вона входить до всіх структурних підрозділів Парламентської асамблеї Ради Європи, Комітету глав урядів Ради Європи, є членом Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ). Причому вона бере повну участь у багатьох міжнародних проектах. Адже для суверенної країни в певних міжнародних організаціях і, як наслідок, прийняття на себе певних спільних для всіх країн-членів зобов’язань. Україна не тільки є членом вище названих загальноєвропейських організацій, але й на практиці виконує взяті на себе зобов’язання. Але не вся юридична база, навіть стосовно взятих на себе Україною зобов’язань щодо членства в Раді Європи, узгоджена, але цей процес іде, і він рано чи пізно завершиться, та чиї інтереси він буде представляти, – громадянського суспільства, чи корумпованих депутатів.

Не залишається інтеграція в НАТО, або в західноєвропейські політико-економічні та військові структури.

Інтеграція України до західноєвропейських структур, можлива лише за умов досягнення певних процедурних стандартів в економіці, державному управлінні, у сфері права та інше одночасно з відмовою від частини державного суверенітету і добровільною передачею низки виключних повноважень державної влади наднаціональним виконавчим органам даної організації. Коли мова ведеться про перспективу вступу України до Союзу Росії і Білорусії, та можливу соціально економічну інтеграцію з цими набагато ближчими до України за всіма параметрами країнами, то саме вище зазначена обставина висувається як найсуттєвіший аргумент проти такої інтеграції.

Але у травні 1997 року був підписаний «великий» Договір про дружбу, співробітництво та партнерство, розв’язати проблему Чорноморського флоту, визначити статус Севастополя. Виробляються спільні високотехнологічні розробки, такі як проект військово-транспортного літака АН-70. Але ми пов’язані з Росією енергетичними зв’язками. Російський ринок один з пріоритетних для нашого виробника-експортера.

Процес загальноєвропейської інтеграції уже розвивається, більше того, Україна бере у ньому участь іще з часів перебудови, коли вона була республікою СРСР і вихід за радянським керівництвом проголосила відкритість зовнішньому світу. Та стосовно західноєвропейської та євроатлантичної необхідно бути вкрай обережними і не робити поспішних кроків, тим паче з набагато більшим сильнішим за Україну партнером.

Захід – це стандарт держави та доступ у світову цивілізацію. Треба взяти все найкраще з того, що може запропонувати для нашого розвитку світ, при цьому чітко розуміючи, що саме і навіщо ми беремо, як це здатне допомогти нам у розбудові нашої власної держави. Аналіз розвитку економічного співробітництва України і країн Євросоюзу показує об’єктивну незацікавленість європейців у появі української продукції на європейських ринках і створенні сильних виробників у високотехнологічних галузях економіки, де не зважаючи на економічну кризу є що запропонувати. У той час аналіз економічної взаємодії України з країнами СНД та РФ засвідчує, що саме такий напрям економічної інтеграції відкриває Україні ринки збуту, дає можливість установити необхідні комерційні зв’язки у виробництві, дозволяє замкнути технологічні ланцюги, а отже підтримати свою економіку і підштовхнути її до розвитку. Україна має чималий потенціал у авіа- і ракетобудуванні, військово-промисловий комплекс, автомобілебудування, енергетика, сільське господарство. Така інтеграція відбувається на ринковій основі, і провідну роль у цьому процесі відіграє приватний капітал, у першу чергу російський. Окрім того інтереси росіян сконцентровано у ПЕК і металургії. Якщо для Заходу Україна потрібна переважно лише як ринок збуту, то для росіян Україна потрібна для того, затягнути технологічні ланцюги. Інтеграція з російськими підприємствами і галузями російської економіки більше вигідна Україні, оскільки вона за цих умов бере участь у реальному виробництві реальної продукції, розробляються і вводяться нові технології, підвищується професійний рівень і кваліфікація робітників, зростає їх добробут.

Процес інтеграції РФ відбувається в реальності, і результатом його стають додаткові робочі місця у важливих для України галузях промисловості, таких як нафтопереробка та кольорова металургія, їх стабільна робота, наявність прибутку та зростання відрахувань податків в українську казну.

Ми – європейська країна, і ми повинні прагнути до інтеграції в євроструктури, до досягнення конкурентоспроможності якраз на європейському рівні. Ми – переважно слов’янська держава, і ми повинні прагнути до економічної та культурної близькості зі своїми сусідами по слов’янському світу, а також до утвердження своєї особливої ролі в системі регіональних відносин у Центральній і Східній Європі та Чорноморсько-Кавказькому районі, де у нас є особливі інтереси, що потребують захисту, до оформлення та зміцнення статусу ключової держави.

Ми повинні просуватися в Європу, не віддаляючись і не відгороджуючись тим самим від Росії, а робити це разом з Росією, ми повинні докладати всіх зусиль для консолідації євроатлантичного елемента в центрі евроазійського району. Вибираючи одне, відмовитися від іншого не розумно, а головне, необов’язково. Але найголовніша внутрішня єдність у цьому питанні.

Також до зовнішніх функцій відноситься підтримка екологічної безпеки на землі. Тому, що охорона навколишнього природного середовища – складова раціонального природокористування. У правових формах повинні захищатись всі компоненти, що складають природне середовище.

Сучасним головним нормативно-правовим актом, що регулюють основи організації, охорони природного навколишнього середовища, є Закони України: «Про охорону природного навколишнього середовища» від 25 червня 1991 р., «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р., «Про природно-заповітний фонд України» від 16 червня 1992 р., та ін.

Кожна людина має право на: безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище. Тому функцією держави є здійснення санітарних заходів, щоб попередити глобальні катастрофи.

– Оздоровлювати навколишнє середовище;