Реферат: Хронічні гепатити. Пієлонефрит

мінімальними;

мембранозними;

фокально-сегментарним гломерулосклерозом;

мезангіопроліферативними;

екстракапілярними з півмісяцями;

фібропластичними.

3.2 Лікування хворих на гломерулонефрит

І, Базисна терапія.

1 Режим — ліжковий (2—3 тиж; до 5—6-го тижня хворого посту-Цвів переводять на палатний режим, за умови типового перебігу запарювання).

Дієта — обмеження солі та білків тваринного походження (раціон без солі та м'яса). У разі зникнення набряків, нормалізації артеріального тиску, покращення функції нирок дієта розширюється.

Антибіотики — від 2—3 тиж (змінюючи їх кожні 7—10 днів) до 6-—8 тиж. Термін призначення антибіотиків визначається індивідуально.

Антигістамінні препарати — супрастин, діазолін, фенкарол (протягом 2—3 тиж з урахуванням стану дитини).

Вітаміни — групи В, С, Р, А, Е (протягом 2—3 тиж).

II.Симптоматична терапія.

При набряках, олігурії — лазикс, фуросемід, гіпотіазид, урегіт та ін.

При артеріальній гіпертензії — резерпін, раунатин, каптоприл, дибазол та ін.

При гематурії — таблетки чорноплідної горобини, відвар кропи ви тощо.

При азотемії — леспенефрил, хофітол, сорбенти.

3.3 Патогенетична терапія та показання до її призначення

Глюкокортикоїди (преднізолон, урбазон, полькортолон тощо) -при нефротичному синдромі; нефротичний синдром з гематурією тя артеріальною гіпертензією гострого гломерулонефриту; гострому гло мерулонефриті із синдромом гострої ниркової недостатності.

Цитостатики (лейкеран, хлорбутин, циклофосфан тощо) — при up фротичній гормонозалежній формі; частково гормонорезистентній формі гломерулонефриту; змішаній формі хронічного гломерулоноф риту; швидко прогресуючому перебігу захворювання.

Протизапальні препарати (індометацин, бруфен, вольтарен) при гострому гломерулонефриті з ізольованим сечовим синдромом •

Хінолінові препарати (делагіл, плаквеніл) — при гематуричиїй формі захворювання.

Антикоагулянти, антиагреганти (гепарин, курантил) — за наив ності симптомів гіперкоагуляції і порушень мікроциркуляції в комі! лексі з іншими засобами патогенетичної терапії.

3.4 Особливості гломерулонефриту в дітей

У дітей часто спостерігаються форми гломерулонефриту з ЩШ чіткою клінічною картиною (оліго- та моносимптомні, зі слабко ви раженим сечовим синдромом).

Частіше ніж у дорослих спостерігається абдомінальний синдромі але рідше — підвищення артеріального тиску (лише у третини хягГ рих дітей буває транзиторна артеріальна гіпертензія).

Вираженість екстраренальних симптомів гострого гломерудп нефриту, характерних для нефритичного синдрому, у подальшому визначає циклічний перебіг захворювання.