Реферат: Хвороби кролів, спричинювані найпростішими з неясним систематичним положенням. Нематодози

Токсоплазми, що проникли в епітеліальні кишкові клітини, починають розмножуватись шляхом шизогонії, в результаті якої утворюються мерозоїти (від 4 до 30).

Епізоотологія. До токсоплазм сприйнятливі майже всі теплокровні тварини, а також є повідомлення про виявлення токсоплазм у рептилій і навіть у риб.

В усіх країнах світу у кролів (від 25 до 79%) встановлено спонтанний токсоплазмоз. Зараження відбувається при контакті хворих тварин із здоровими, при поїданні інфікованих кормів, внутрішньоутробно та ін.

Патогенез захворювання недостатньо вивчений. Як спонтанний, так і експериментальний токсоплазмоз може протікати як у гострій, так і в хронічній формі.

Первинні ураження в місцях ввідних воріт інвазії лишаються непоміченими. З первинного вогнища токсоплазми з кров'ю або лімфою проникають у інші органи. При цьому відмічають фібриноїдний набряк стінок кровоносних судин, некробіотичні та некротичні зміни у клітинах гранулем, ретикулярних клітинах міжальвеолярних перегородок, епітелії ворсинок шлунково-кишкового тракту.

На висоті інвазійного процесу до загальнотоксичних явищ до даються алергічні та запальні зміни, що виникають як реакція на безпосереднє подразнення тканин токсоплазмами та руйнування уражених клітин.

Морфологічно експериментальний токсоплазмоз характеризується наявністю цист та проліферативно запальними процесами в паренхіматозних органах та центральній нервовій системі. Токсоплазми локалізуються в нервовій тканині, де вони можуть лишатися у вигляді цист протягом кількох років. В результаті виникають енцефаліти.

Клінічна картина. Клінічна картина токсоплазмозу вивчена на експериментально заражених кролях. Уже на другий день після зараження настає пригнічений стан, слабість, втрата апетиту, спрага. До кінця другого дня з'являються сухий кашель, і серозно-гнійне виділення з носа, температура тіла підвищується до 40,9— 41,3° і утримується на цьому рівні до кінця захворювання. Протягом усього періоду хвороби у тварин відмічають прискорення дихання (96—100), пульсу (до 200 ударів за хвилину), посилення тонів серця; у легенях — жорстке дихання. В окремих тварин спостерігають порушення функції шлунково-кишкового тракту (діарея), ригідність потиличних м'язів, судороги, параліч задніх кінцівок. Кролі худнуть, втрачають апетит і вже на третю добу більшість тварин не може стати на ноги. Вагітні — абортують. Загибель тварин настає через 5—7 днів.

При розтині в легенях, особливо в нижніх частках, виявляють геморагії, печінка і селезінка збільшені, вкриті некротичними вогнищами білувато-сірого кольору. Брижові лімфатичні вузли збільшені, на слизовій оболонці кишечника множинні крововиливи. У черевній порожнині сліди гнійного перитоніту.

Судини головного мозку, серця, брижі дуже ін'єковані; щитовидна залоза збільшена і гіперемійована.

Діагноз. Відсутність специфічного симптокомплексу, характерного для токсоплазмозу, примушує при поставленні діагнозу нього захворювання виходити з епізоотологічних даних, клінічної картини і, головним чином, результатів лабораторних досліджень.

До епізоотологічних даних слід віднести наявність на кролефермі захворювань нез'ясованої етіології, які особливо проявляються в патології перебігу вагітності і родів, захворюванні і загибелі молодняка, хронічних захворюваннях дорослого поголів'я.

Іноді у тваринницьких приміщеннях спостерігають захворювання і загибель синантропних тварин: горобців, голубів, мишей, щурів та ін. Усе це повинно насторожувати обслуговуючий персонал щодо можливого захворювання на токсоплазмоз, а тварин необхідно відповідно дослідити.

Клінічна і патологоанатомічна діагностика також має лише допоміжне значення. Найбільш вірогідними є лабораторні методи діагностики. Тепер їх поділяють на дві групи: прямі, або паразитологічні, і посередні, або імунологічні.

До паразитологічних методів належать пряме мікроскопування і__ виділення токсоплазм за допомогою біологічної проби (біопробою на білих мишах). Негативний результат мікроскопії не дає права вважати тварину вільною від токсоплазм. Метод біологічної проби полягає в тому, що досліджуваним матеріалом (від хворої тварини або трупа) заражують білих мишей, курячі ембріони, щоб розмножити токсоплазми, які є в незначній кількості у вихідному матеріалі, і тим самим зробити можливим їх найшвидше виявлення.

Вирішальне значення для виявлення токсоплазмозу мають так звані посередні, або серологічні, методи діагностики для виявлення специфічних імунологічних зрушень в організмі зараженої тварини.

Внаслідок контакту хворої тварини із збудником токсоплазмозу в її крові вже на першому тижні з'являються антитіла, які можна виявити, використовуючи специфічний токсоплазмозний антиген, за допомогою реакції зв'язування комплементу (РЗК), реакції з барвником (РС-Ф) і реакції пасивної гемаглютинації (РПГ).

Лікування не розроблене.

Профілактика та заходи боротьби. В основу всіх профілактичних заходів повинна бути покладена, як і при будь-якому іншому захворюванні, особиста і громадська профілактика як щодо окремих осіб, так і до колективу людей.

Виявлені хворі тварини повинні бути ізольовані і знищені. Забій проводять з додержанням усіх санітарно-гігієнічних вимог особистої профілактики.

НЕМАТОДОЗИ

Нематодозами називають гельмінтозні захворювання, збудниками яких є паразитичні черви, що належать до класу круглих червів (Nematoda). Звичайно у кролів нематоди паразитують у травному тракті.

Пасалуроз дуже поширене нематодозне захворювання серед кролів.

Особливо часто пасалуроз спостерігають в тих господарствах, де кролів утримують у незадовільних зоогігієнічних умовах.

Етіологія. Збудником пасалурозу кролів є нематоди виду Passalu-rusambiguus. Це дрібні, веретеноподібної форми гельмінти з стоншеними хвостовими кінцями. Довжина самки 8—12 мм, довжина тіла самця 4—5 мм. Для паразита характерна наявність стравоходу з бульбоподібним розширенням (рис. 26).

Епізоотологія.

Пасалуроз споостерігають всюди. Зараження пасалурозом настає при проковтуванні кролем разом із кормом або водою інвазійних яєць паразита. У травному тракті кролів з яєць виходять личинки, які потім перетворюються в дорослих паразитів; дорослі форми паразита оселяються у сліпій і товстій кишках.