Реферат: Києво-Могилянська академія як центр політичної думки в України
Запорозьке козацтво, яке гуртувалося навколо Межигірського монастиря, було політичним противником Могилянців, які мали свій осередок в Печерській лаврі (О. Кучерук. Дар Галшки Гулевичівни // Київ, 1991, № 12) .
Невідомо, як поставилися нащадки Галшки і Стефана Лозок до захоплення школи їхніми політичними противниками. Знаємо тільки, що Петро Могила все життя був у конфлікті з Михайлом Лозком. Причини цієї неприязні сьогодні невідомі. Про них можемо тільки здогадуватися, пам'ятаючи заповіт Галшки "до того ж особливо застерігаю..." Однак, Могилянці при підтримці королівської влади, взяли гору і навіть залишили ім'я свого натхненника в назві школи, що пізніше стала академією. Саме Петро Могила вніс у викладання колегії латинізацію й схоластику, хотів спрямувати навчання за єзуїтськими зразками.
Церковні пастирі, як і шляхтичі, створювали собі герби, але в них замість рицарських атрибутів зображалися митри, хрести та інші церковні символи. Принагідно слід зазначити, що й у Петра Могили був свій герб, навіть кілька його варіантів. Цікаво, що в гербі Петра Могили була зображена не православна митра, як в інших православних ієреїв, а католицька кардинальська шапочка.
Ніхто за життя Петра Могили не називав колегію (академію) "Могилянською", ні польські королі, ні московські царі. Це сталося вже понад двадцять років після його смерті. Вперше цю назву знаходимо в грамоті короля Михаїла Корибута Вишневецького (внучатого племінника Могили, онука Раїни Могилянки) в 1670 році: "Ми нашою королівською владою дозволили, після такого тяжкого руйнування і спустошення, відновити помянуту Києво-Могилянську колегію і в ній школи". Звертаємо також увагу на те, що колегія була черговий раз зруйнована і спустошена, через що потребувала відновлення.
Про Галшку в цей час знаємо дуже мало. Чи були якісь дії з її боку, коли школа перейшла в чужі руки, чи ні, невідомо. Після смерті Степана (в 1618 році) у Києві їй допомагав і підтримував Лаврін Лозко, як найближчий родич Степана. Згодом вона переїхала у свій замок в Рожеві, але скоро (близько 1620) повернулася на Волинь, де вона мала багато родичів.
Що ж нам відомо про самого Петра Могилу ?
Петро Могила - потомок Молдавського господаря Симеона, котрого прогнали з Молдавії турки; брат того Симеона Єремія у початку XVII в. здобув город Могилев і віддав його посагом за своєю дочкою Марією, що пішла за Стефана Потоцького. Старша дочка його Раїна, жінка князя Михайла Вишневецького, була дуже побожна, міцно держалася православної віри; за свій вік вона збудувала три монастирі: Густинсько - Прилуцький, Ладинсько-Підгорський і Мгарсько-Лубенський. Страший її син Ярема перейшов на католицтво і був лютий ворог України, а внук її Михаїл був королем Польским. Петра Могилу ще малого привезено у Польщу; вчився він у Франції, скінчивши там науку, став служити у польському війську, але скоро покинув службу і, як православний, приїхав у Київ, і тут у 1625 році постригся у Лаврі у ченці. Через три роки його вибрали архимандритом Київо-Печерської Лаври. У 1632 році Петра Могилу висвячено у Львові на митрополита Київського.
Дуже зраділи Кияні, знов маючи свого митрополита; зібралися вони і, під проводом Баляска, Веремієнка слюсаря Биховця, кинулися до Софійського собору, що був тоді у руках уніятів, вигнали їх відтіль і з других церков, котрі були в уніятських руках, і з того часу Собор св. Софії став знов православною митрополичною церквою. Повернувшись до Києва митрополитом Петро Могила зараз найбільшу увагу звернув на свяшенників і, щоб зробити з них міцних борців за православну віру проти уніятів католиків, він не висвячував нікого на свяшенника доти, поки той не пробуде у Києві год, або й більше, і не навчиться як слід розуміти свою віру. А за-для того Петро Могила з братської школи зробив вищу Українську Академію (так вона й звалася "Могилянська Академія"), де вже вчилися не тільки діти, а й свяшенникі. Могила написав кілька духовних книжок: катехизис, де подано основи віри православної; требник - як правити службу.
Коло Академії для бідних дітей він завів, своїм коштом, бурсу, де діти й жили і харчувались. Київська Академія за його стала міцною обороною православної віри проти таких католицьких шкіл, що були заведені ще й до того єзуітами; вона дала великих людей України, а пізніше - її освітою та її учениками користувалось і Московське царство; була вона на ті часи як університет, і студентів в ній бувало більше тисячі; з них виходили потім і духовні і світські, навіть воєнні люди.
Петро Могила помер 1 січня 1647 року; йому було тоді тільки 50 років. Перед смертю він одписав на Братську школу у Києві усі свої гроші.