Реферат: Класифікація надзвичайних ситуацій

Їх робота у надзвичайних ситуаціях значно ускладнюється, бо крім хворих загального захворювання можуть надходити люди, уражені радіоактивними речовинами, отруйними речовинами, бактеріальними засобами. Значно зростає роль надання само- і взаємодопомоги.

При аварії на АЕС додатково обладнуються місця для госпіталізації людей з ознаками променевої хвороби, для надання медичної допомоги населенню на маршрутах евакуації й у районах розселення лікарні підсилюються бригадами, у складі яких обов’язково повинні бути лікарі-радіологи. Особлива увага приділяється попередженню епідемій інфекційних захворювань серед населення. Для проведення цих робіт створюються санепідбригади. Для санобробки населення використовуються дезінфекційно-душові установки і стаціонарні санітарно-обмивальні пункти.

На випадок загибелі людей під час надзвичайних ситуацій ритуальні послуги здійснюються за рахунок держави.

З вищесказаного видно, наскільки важлива роль служб торгівлі і харчування цивільної оборони і їх формувань. Вони створюються за рішенням виконкомів області, міських і районних рад (держадміністрацій) на базі організації державної і кооперативної торгівлі.

Начальником державної служби призначається міністр торгівлі Кураїни, обласних служб призначаються начальники управлінь торгівлі. Начальники служб здійснюють керівництво силами і засобами служб безпосередньо, через начальників штабів, органи управління ЦО і структурні організації, керівниками яких є начальники служб.

Завдання служби торгівлі і харчування:

- забезпечення гарячим харчуванням і сухими пайками особового складу невоєнізованого формування в період підготовки і ведення РІНР, а також потерпілого (ураженого) населення, що перебуває в загонах першої медичної допомоги;

- забезпечення санітарно-обмивальних пунктів (СОП), пунктів спецобробки (ПуСО) і загонів першої медичної допомоги обмінним фондом одягу, взуття і білизни;

- планування, організація і координація дій рухомих підрозділів торгівлі і харчування для забезпечення особового складу невоєнізованих підрозділів ЦО продуктами харчування;

- здійснення заходів щодо захисту на підприємствах запасів продуктів харчування й інших матеріальних засобів від радіоактивних речовин, отруйних речовин і біологічних засобів;

- здійснення контролю за підготовкою й оснащенням рухоих пунктів для роботи у польових умовах.

Порядок розрахунку за продукти харчування встановлюється особливим розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Висновки

Значна кількість великих катастроф, що відбулися не території України за останній час (сере яких особливе місце займає Чорнобильська), змістила пріоритети у призначенні Цивільної оборони від захисту населення в умовах воєнного часу на захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, від галузевого (відомчого) формування і функціонування на функціональні (із за діянням усіх рівнів виконавчої влади) принципи формування і реагування на надзвичайні ситуації.

Прийнятті за останні роки Верховною Радою України закони: «Про цивільну оборону України» (1999р.), «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» (1998р.), «Про населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (2000р.) чітко визначили призначення і завдання Цивільної оборони України, відповідальність виконавчої влади всіх рівнів щодо захисту життя і здоров’я людини від наслідків надзвичайних ситуацій, державну важливість цієї проблеми.

Організація безпеки і захисту населення України, об’єктів економіки і національного надбання держави повинна розглядатися як невід’ємна частина державного будівництва, як найважливіша функція центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів влади.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо у загальнодержавному масштабі не буде вирішене завдання захисту населення, об’єктів економіки і національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Література

1. Барабаш М.Б. Екологічні проблеми України. – К. – 1989.

2. Безопасность жизнедеятельности. Уч. Пособие под. ред.. О.Н. Русака. С. – Пб. – 1992,

3. В.С. Джигирей, В.Ц. Жидецький. Безпека життєдіяльності: Вид. 2-ге, виправлене. – Львів: Афіша, 200. – 254с..

4. Кучма М.М Цивільна оборона (цивільний захист): Навчальний посібник. – 2-ге видання, виправлене і доповнене – Львів: «Магнолія плюс»; видавець СПД ФО «В.М.Пічв», 2005. – 360с.

5. Лати В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навч. посібник. – К. – 1999.

6. М.Назарук. Безпека життєдіяльності. Лбвів, видавництво « За вільну Україну», - 1997.

7. Охорона праці (за ред.. В.М. Ярошевської). – К. – 1993.

8. Піскун І.П. Безпека життєдіяльності. – Сумми. – 1999.

9. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 439с.

10. Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності: Підручник. – 2-ге вид. – К.: В.Д «Професіонал», 2006. – 560с..