Реферат: Клінічна ефективність застосування біоінертних незнімних зубних протезів із титану
0,15
0,60±
0,14
Виміри на
титановій
композиції
0,19
0,39
0,49
0,59
1,49
0,39
1,29
0,49
0,39
0,14
0,59±
0,14
Можемо стверджувати, що після відливки воскової композиції на титанову, ні об'ємної, ні лінійної усадки не відбулося. Більш інформативною формою є модель верхнього моляра з яскраво вираженими буграми, глибокими фісурами, переходами різних товщин. Ця форма завжди вважалася найбільш складною для виливки сталями тому, що кристалізація металу в силу різної товщини конструкції відбувалася нерівномірно, що приводило до об'ємної усадки. Така точність є результатом цілого ряду конструкційних і технологічних особливостей нашої ливарної установки, вибору методу заливання, конфігурації ливникової системи, особливостей пакувальної маси, а також особливого автоматичного режиму розплаву титану. Різницею в показаннях в 0,01 мм ми можемо зневажити, тому що ця величина є результатом піскоструминної обробки титану, де під впливом удару піщин видаляється первинний прошарок титану.
Одним з найбільш достовірних критеріїв біоінертності, а значить і клінічної ефективності, є показники сили струму, різниці потенціалів й електричної провідності ротової рідини. Відомо, що наявність у ротовій порожнині металевих включень у вигляді пломб, коронок, мостоподібних протезів, приводить до різкої зміни величин цих показників (А.Ю.Кордіяк, 2001; І.П.Шелякова, 2007). Це стало підґрунтям для проведення потенціометричних досліджень у хворих.
З метою більш інформативного аналізу потенціометричних вимірів були побудовані графіки (рис. 5,6,7), які наочно демонструють отримані результати.
Проводячи порівняльну оцінку вимірів сили струму в пацієнтів трьох підгруп I групи в порівнянні з II й III групами, ми відзначаємо закономірність зростання сили струму пропорційно кількості металевих зубних протезів (рис. 5).
Рис. 5. Показники сили струму (мкА) у пацієнтів трьох обстежених груп
Так, якщо порівняти отримані результати 3 підгруп I групи з даними контрольної групи, то ми побачимо збільшення сили струму в А підгрупі - в 2,6 рази, у Б підгрупі - в 7,2 рази, у В підгрупі - в 11,4 рази. Однак, після видалення з ротової порожнини незнімних зубних протезів, виготовлених з хромо-нікелевих або хромо-кобальтових сплавів, величина сили струму набуває тенденції до зменшення (див. рис. 5), становлячи на цей період в А підгрупі - в 2,0 рази менше, у Б підгрупі - в 3,9 рази, у В підгрупі - в 7,3 рази менше. Цей процес зменшення сили струму наочно простежується й далі, а після заміни хромо-нікелевих та хромо-кобальтових протезів на протези з титану ВТ1-00 результати такі: в А підгрупі - в 1,5 рази, у II групі - в 1,6 рази, у III групі - в 3,4 рази. Найбільш інформативним показником, що повністю, відповідає критеріям біоінертності, є показник сили струму в осіб, протезованих титаном через 6 місяців, який в I групі повністю відповідає контрольній, однак простежується незначне підвищення сили струму в підгрупах Б і В. Показники сили струму в осіб II групи цілком ідентичні показникам контрольної групи.
Результати показників різниці потенціалів у I групі хворих у порівнянні з контрольною також свідчать про закономірне зростання величини різниці потенціалів, яке залежить від кількості незнімних зубних протезів у ротовій порожнині (рис. 6).
Рис. 6. Показники різниці потенціалів (мВ) у пацієнтів трьох обстежених груп
Так, проводячи порівняльний аналіз показників різниці потенціалів 3-х підгруп I групи в осіб з хромо-нікелевими або хромо-кобальтовими сплавами й III (контрольної) групи відзначаємо такі величини: показники різниці потенціалів А підгрупи - в 2,2 рази вище, ніж у III, Б підгрупи - в 4,1 рази, В підгрупи - у 8,3 рази вище контрольної. Після зняття зубних протезів з хромо-нікелевих або хромо-кобальтових сплавів різниця потенціалів значно зменшується й відповідає: в А підгрупі - в 1,7 рази, у Б підгрупі - в 1,9 рази, у В підгрупі - в 4,2 рази вище показників контрольної групи. Після заміни хромо-нікелевих та хромо-кобальтових зубних протезів на титанові показники різниці потенціалів у цих осіб також свідчать про тенденцію до зменшення потенціалу й стосовно контрольної групи відповідно складають: А підгрупа - в 1,5 рази, Б підгрупа - в 1,6 рази, В підгрупа - в 3,4 рази вище контрольної. Через 6 місяців тенденція до зменшення різниці потенціалів триває і в А підгрупі становить 1,0 раз, у Б підгрупі - 1,0 раз, у В підгрупі - 1,1 рази вище контрольної групи. Через 6 місяців показники різниці потенціалів I й II груп зрівнялися з показниками контрольної групи.