Реферат: Клінічне та лабораторне обґрунтування реабілітації зубощелепного апарату при односторонніх необмежених дефектах зубних рядів
(1,9 %)
22
20,3%
2
(1,9 %)
10
(9,3 %)
4
(3,7 %)
1
(0,9 %)
17
15,8%
Подібний розподіл на клінічні групи був обумовлений ступенем вираженості виявлених нами клінічних та функціональних змін у зубощелепному апараті. Під час опитування пацієнтів було встановлено, що переважна більшість з них не звертала увагу на існування таких симптомів, як: шумові явища у СНЩС (клацання, крепітація), відчуття напруги у жувальних м’язах, періодичні больові відчуття у жувальних м’язах та СНЩС, які були виявлені у них клінічно. Пацієнти зверталися з приводу лікування карієсу (68 % пацієнтів І групи), заміщення дефектів зубних рядів (84,09 % пацієнтів ІІ та ІІІ груп), заміни раніше виготовлених ортопедичних конструкцій (70,5 % пацієнтів IV групи).
Проведені дослідження свідчать, що найбільш характерними клінічними змінами, спричиненими односторонньою втратою бічних зубів, були: підвищена стираємість зубів, зубощелепні деформації, поява підвищеної рухомості певних зубів, ознаки патології пародонту, вираженість яких залежала від кількості втрачених зубів та терміну їх втрати.
Так, у пацієнтів І групи ознаки травматичної оклюзії не були значно вираженими. У 72 % пацієнтів, у яких другий моляр був видалений більше року тому, діагностувалося незначне висування дистальних горбиків моляру-антогоністу у бік дефекту зубного ряду. У 40 % з них це призводило до утворення супраконтакту при протрузійному русі нижньої щелепи. Також у пацієнтів цієї групи були діагностовані поодинокі центричні супраконтакти. Під час бокових рухів зберігалося «іклове ведення». Під час відкривання рота у 32 % пацієнтів діагностувалася девіація нижньої щелепи.
У пацієнтів ІІ групи ознаки підвищеного стирання зубів та зубощелепні деформації були виражені більше, особливо на стороні дефекту зубного ряду. Діагностувалися латеротрузійні та протрузійні фасетки стирання на скатах опорних горбків молярів та премолярів в межах дентину, поздовжні тріщини емалі та клиноподібні дефекти. Найбільше стирання було на оклюзійній поверхні премоляру, який обмежував дефект зубного ряду, опорні горбики якого стиралися до 2/3 висоти. Оклюзійні контакти мали точковий та площинний характер, збільшувалася кількість оклюзійних контактів в ділянці фронтальних зубів. У 35 пацієнтів (79,5 %) спостерігалося «іклове ведення». Однак у 20,4 % пацієнтів ІІ групи була виявлена «групова направляюча функція» з боку дефекту зубного ряду, яка сформувалася в результаті значного стирання ріжучих горбиків ікол. У цих пацієнтів при латеротрузійному русі нижньої щелепи контактували не тільки ікла, але і премоляри. З іншого боку зберігалося «іклове ведення». У 18,5 % пацієнтів ІІ групи з локалізацією дефекту на нижній щелепі при протрузійному русі діагностувався супраконтакт між премоляром, який обмежував дефект зубного ряду, та моляром верхньої щелепи. Поява такого супраконтакту була викликана зубощелепними деформаціями. У 68,1 % пацієнтів діагностувалася девіація нижньої щелепи, у 13,6 % пацієнтів латеротрузія в бік дефекту була утруднена.
Найбільш виражені зміни оклюзійної поверхні були діагностовані у пацієнтів ІІІ та IV груп. На оклюзійній поверхні зубів були виявлені переважно площинні та чашеподібні фасетки стирання в межах дентину. Найбільшому стиранню підлягали фронтальні зуби верхньої та нижньої щелепи, які при цьому втрачали до 1/2 висоти клінічної коронки. На вестибулярній поверхні переважної більшості зубів виявлялися продольні тріщини емалі. Внаслідок значного стирання зубів у таких пацієнтів відбувалося зменшення висоти прикусу. Зубощелепні деформації були присутні не тільки в ділянці дефекту зубного ряду, а також у ділянці фронтальних зубів, особливо верхньої щелепи. Діагностувалось віялоподібне розходження різців верхньої та нижньої щелеп з утворенням діастеми і трем, збільшення їх рухомості з появою пародонтальних кишень, девіація нижньої щелепи під час відкривання рота.
Функціональний стан зубощелепного апарату пацієнтів з односторонніми необмеженими дефектами зубних рядів. Для встановлення показників орієнтовної електроміографічної норми було проведено електроміографічне дослідження жувальних м’язів (ЖМ) 27 пацієнтів у віковій групі 35 – 55 років з інтактними зубними рядами з одностороннім жуванням (ОЖ) та двостороннім жуванням (ДЖ).
У пацієнтів з інтактними зубними рядами і ДЖ Та (період біоелектричної активності), Тс (період біоелектричного спокою), А (амплітуда біопотенціалів), К (коефіцієнт, співвідношення довжини фаз Та і Тс) з правої і лівої сторони були майже рівними за значеннями. В середньому час Та жувального м’язу дорівнював 353,3±50,15 мс, скроневого 373,8±38,1 мс, Тс жувального м’язу 487,0±48,5 мс, скроневого 438,4±21,9 мс. Амплітуда (А) власне жувального м’язу дорівнювала 0,42±0,05 мВ, амплітуда скроневого – 0,29±0,05 мВ, К – 0,73±0,04 та 0,86±0,04 відповідно.
У пацієнтів з ОЖ основні зміни були виявлені в показниках амплітуди біопотенціалів. На стороні жування амплітуда біопотенціалів жувальних м’язів була достовірно вищою, ніж на протилежній стороні (А власне жувального м'язу на стороні жування – 0,48±0,01 мВ, на протилежній стороні – 0,34±0,02 мВ; А скроневого м'язу на стороні жування – 0,27±0,02 мВ, на протилежній стороні – 0,22±0,01 мВ). Таким чином, на стороні жування жувальні м’язи розвивали більшу силу скорочення.
У пацієнтів з ОНД виникали зміни усіх досліджуваних параметрів в м’язах як на стороні дефекту, так і на протилежній. Вираженість функціональних порушень залежала від кількості втрачених зубів та загальної характеристики оклюзійних контактів.
У пацієнтів І групи (відсутній другий моляр) електроміографічні показники за значеннями майже не відрізнялися від аналогічних показників пацієнтів з інтактними зубними рядами.
У пацієнтів ІІ групи 1 підкласу діагностувалося значне збільшення різниці між довжиною періодів Та та Тс на стороні дефекту (Та в середньому дорівнював 278,6±17,9 мс, Тс – 397,0±13,1 мс). Коефіцієнт К власне жувального м’язу сторони з необмеженим дефектом зубного ряду – 0,70±0,03 (перевага процесів гальмування). Амплітуда біопотенціалів до 0,17±0,01 мВ. Виявлені зміни свідчать про зменшену за силою та довжиною активність ЖМ під час жування. На протилежній стороні період Та був більший за довжиною (291,1±35,9 мс), Тс – 358,8±19,6 мс, коефіцієнт К становив 0,81±0,08, що є більш наближеним до нормальних показників. Крім того, була більшою А (0,23±0,02 мВ). Таким чином, на стороні, протилежній дефекту зубного ряду, за довжиною активність і сила скорочення ЖМ були більшими, однак у порівнянні з нормою досить низькими. Тобто, одностороння втрата групи молярів спричинювала зміни функціонального стану ЖМ як на стороні дефекту, так і на протилежній стороні.
У пацієнтів ІІ групи 2 та 3 підкласів не було виявлено значної різниці між довжиною періодів Та і Тс ЖМ. Коефіцієнт К власне жувального м’язу на стороні ОНД дорівнював 0,98±0,09, на протилежній стороні – 0,97±0,07, К скроневого м’язу на стороні ОНД становив 0,86±0,03, на протилежній стороні – 0,75±0,01. Однак істотно зменшувалися показники А біопотенціалів ЖМ з обох сторін (А власне жувального м’язу сторони з ОНД дорівнювала 0,26±0,02 мВ, протилежної – 0,23±0,01 мВ, А скроневого м’язу сторони з ОНД дорівнювала 0,33±0,04 мВ, протилежної – 0,22±0,01 мВ). Таким чином, сила скорочення м’язів зменшувалася при втраті зубів незалежно від топографії дефекту зубного ряду (табл. 2, рис. 1).
У пацієнтів ІІІ групи (відсутність групи молярів та премолярів) в жувальних м’язах діагностувалися аналогічні зміни, однак вони були більш виражені. На стороні дефекту період спокою ЖМ превалював за довжиною над періодом активності, в той час як на протилежній стороні періоди активності та спокою були майже рівними.
Таблиця 2
Електроміографічні показники жувальних м’язів у пацієнтів з одностороннім необмеженим дефектом ІІ групи 2 та 3 підкласів (n=11)
| М’яз | Сторона з ОНД | Сторона з включеними дефектами | ||||||
|
Та К-во Просмотров: 199
Бесплатно скачать Реферат: Клінічне та лабораторне обґрунтування реабілітації зубощелепного апарату при односторонніх необмежених дефектах зубних рядів
| ||||||||