Реферат: Клініко патогенетичні аспекти йододефіцитних захворювань у дітей шкільного віку в умовах легкої йодної

На основі визначення інформативності для 44 ознак, що виявили вірогідний зв’язок (за тетрахорічним показником із вірогідністю за критерієм ч² ) із розвитком зобу було отримано 20 позитивних високоінформативних індикаторів наявності зобу або його розвитку у дітей. Найбільш вагомими з них установлені: підвищене психоемоційне навантаження (тетрахорічний показник 0,33), зниження когнітивних функцій (0,31), низька матеріальна забезпеченість сім’ї (0,23), нераціональне харчування (0,21), неповна родина (0,19), незадовільні побутові умови (0,19), часті гострі респіраторні захворювання до 3-х років (0,17), обтяжена спадковість по захворюванням ЩЗ з боку матері (0,11), наявність патології ССС (0,06) та інші. Також отримано 10 негативних високоінформативних ознак, що знижують або компенсують ризик розвитку патології: раціональне харчування (-0,46), добра успішність у школі (-0,32), задовільні когнітивні функції (-0,27), низька захворюваність до 3-х років (-0,24) та інші. Рангування групи індикаторів по убутній дозволило призначити їм прогностично вагомі коефіцієнти (індексні показники), які при підсумовуванні дають оцінку ступеня ризику розвитку зоба у дітей.

Рис.1. Алгоритм прогнозування йододефіцитної патології щитовидної залози у дітей.

На підставі аналізу значень показників індексу ризику (ІР) для різних груп дітей (із ендемічним зобом, із субклінічним гіпотиреозом, із вузловою патоло­гією та без зобу) розроблено шкалу ризику розвитку зобу й вузлової патології ЩЗ та виділено три інтервали для прогнозування (рис.1.):

- «зелена зона» ІР ≤ 0, немає ризику розвитку йододефіцитної патології ЩЗ;

- «жовта зона» 0 < ІР ≤ 30, є ризик розвитку ендемічного зоба;

- «червона зона» 30 < ІР, є ризик розвитку субклінічного та клінічного гіпотиреозу, вузлової патології ЩЗ.

За результатами кореляційного аналізу та клінічного спостереження до прогностичних маркерів високої імовірності розвитку вузлової патології щитовидної залози було віднесено: рівень ТТГ і гемоглобіну, значення йодурії та індексу маси тіла. Результативність правильного прогнозу становила 77,8%. Найбільша вірогідність розвитку вузлової патології щитовидної залози (98,9 %) встановлена при підвищенні рівня ТТГ ≥ 5 мОД/л та ІМТ ≥ 25 кг/м² , зниженні рівня гемоглобіну ≤ 120 г/л, йодурії ≤ 50 мкг/л.

Розроблений алгоритм прогнозування розвитку ендемічного зобу та його ускладнень реалізований у комп’ютерній версії регіональної автоматизованої програми медико-соціального моніторингу здоров’я дітей та підлітків з йододефіцитними захворюваннями у відповідному модулі - „Модуль прогнозування”. Дана програма моніторингу має суттєві відмінності від уже існуючих: адаптованість до реальних умов регіону; диференційований підхід до групи дітей із ЙДЗ, урахування впливу йодної ендемії на формування репродуктивного, нервово-психічного та інтелектуального розвитку дітей; створення регіонального банку даних щодо дітей з патологією ЩЗ; можливість використання системи, як інтелектуальної підказки лікарям різних фахів.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуальної задачі сучасної педіатрії - підвищення ефективності лікувально-профілактичних заходів у дітей із й?