Реферат: Когнітивно-комунікативний потенціал еліптичного речення в сучасній англійській мові

Комунікативна перспектива складних ЕР вирізняється більшою варіатив-ністю порівняно з простими. У тому, як взаємодіють між собою відоме і невідоме, дане і нове, простежуються два типових випадки реалізації тематичної прогресії – лінійна і паралельна. Лінійна сприяє поступовому розгортанню тема-рематичного ланцюга ЕР, при якому рема препозитивної частини стає темою постпозитивної: We have Т-1 fewer friends than we imagine Р-1, but Ø Ø Т-2 more Ø than we know Р-2. При паралельній прогресії комунікативна перспектива розгортається в мікроструктурі кожної наступної предикативної одиниці, утворюючи такий комунікативний ланцюг, у якому тема і рема попереднього сегмента стають вихідним пунктом для актуалізації всього мовленнєвого блоку. Так, а little booklet у ЕР Look what I've Т-1 brought you, Mam Р-1. Ø Ø Ø Т-2A little booklet Р-2. Ø Ø Т-3 Full of most charming photographs Р-3/J. Stubbs/ виступає своєрідним синтезованим тема-рематичним доменом.

Комунікативний синкретизм у розподілі тема-рематичних імпульсів у ЕР забезпечує і його комунікативний динамізм , що виникає завдяки фазам ‘підйом’ і ‘спад’. Чергування цих фаз створює комунікативне напруження між експліцитними та імпліцитними компонентами і, відповідно, ритмічне порціонування інформації макро-, мезо- і мікросистемого порядку. Комунікативне нап-руження макрорівня в ЕР Where’s this girl Т-1 from? – Ø Ø Т-1 From Jenkinstown Р-1/E. Caldwell/ має анафоричну природу і виникає між ініціальною та респонсивною репліками діалогу, а мікрорівня – в імпліцитній референції, при якій тема збігається з невербалізованим компонентом висловлення.

Комунікативний динамізм можна проілюструвати на прикладі поліному We have Т-1 fewer friends than we imagine Р-1, but Ø Ø Т-1 more Ø Р-1/Т-1 than we know Р-2, ступінь напруження в якому збільшується з кожним мовленнєвим кроком. Воно "переступає" через еліпсовані компоненти і сягає останнього слова (know ), емфатично „розряджаючись“ у ньому, в результаті чого кожний попередній компонент антиципує появу наступного. Так, предикат have потребує обов’язкового заповнення ліво- (we ) і правосторонньої (friends ) позицій, але, реалізувавшись один раз, і сам він, і його обов'язкові актанти в подальшому втрачають свою актуальність (рис. 1).

Завдяки взаємодії макро-, мезо- (сполучник) і мікросистемних імпульсів при генеруванні ЕР виникають фази напруження, що є для адресата сигналами подальшого розгортання мовленнєвого ланцюга. Концентруючись навколо сполучника (th a n, but ), внутрішньореченнєві поля напруги утворюють своєрідний інтенціонально-пропозиціональний німб навколо ЕР, що є важливим для усвідомлення процесу його генерування – зачину (інтродукція), розвитку і фіналу (кульмінація). Комунікативне напруження та його наслідок – комунікативний динамізм – конституюються на основі таких феноменів, як фокус, контраст, емфаза, а їх поява детермінується відповідними іллокутивними настановами.

Прагматична специфіка еліптичних висловлень полягає в тому, що вони можуть бути формою втілення як простих (Ø Hope to see you again /J. Archer/; Ø No muesli for him /A. Ahlberg/), так і складних мовленнєвих актів (МА). Останні, будучи „двоактовими“ (В.І. Карабан), або „двоіллокутивними“ (І.М. Кобозева) висловленнями, виступають у вигляді сполучених (МА1 + МА2), композитних (МА1 ↔ МА2) і комплексних (МА1 → МА2) мовленнєвих актів, що реалізуються в межах чотирьох іллокуцій – констативів, квеситивів, директивів, комісивів. Всі вони вирізняються чіткими комбінаторними можливостями щодо утворення складних мовленнєвих одиниць у формі ЕР, серед яких найбільш вживаними виявилися конфігурації конст + конст (I’m gettin’ along in years, an’ I don’t bounce back like I used to Ø /B. Haning/), конст + квес (We’ll live in the country. Will we really Ø Ø? /K. Roberts/); конст ↔ конст (Happiness is a mystery like religion, and Ø should never be rationalized /G. K. Chesterton/), квес ↔ конст (Can it be possible? Certainly Ø Ø /J. Archer/); конст → квес (I’ll tell her then. Or Ø Ø not possible? /R. Hunter/), дир → конст (Get out of the sea or you get sick and Ø have fever /M. Keyes/). Вони характеризуються дифузією різних іллокутивних сил, яка призводить до якісно нових прагматичних смислів, ніж це очікується із простого додавання однієї іллокуції до іншої.

Шляхи і способи взаємодії ЕР із певними іллокутивними моделями простих, складних і непрямих мовленнєвих актів у ситуаціях повідомлення, питання, спонукання та обіцянки засвідчують високу продуктивність еліпсису в мовленнєвій діяльності. Беручи участь у відтворенні синкретичних і дифузних прагматичних смислів, він сприяє реалізації комунікативних інтенцій шляхом контракції кількох однакових або кількох різних іллокутивних сил в одній синтаксичній одиниці.

Функціональна перспектива ЕР, виявляючись у специфіці актуального членування, комунікативного динамізму та інтенціональних настанов, має чинність у двох режимах своєї реалізації – як автономної та як дискурсивно зв’язаної предикативної одиниці. У першому випадку йдеться про системно-мовний (узуальний) еліпсис, у другому – про мовленнєво-ситуативний, тобто про його використання в різних комунікативних середовищах, модусах і стилях. При цьому спостерігається чітка кількісна асиметрія: 80% ЕР реалізується в дискурсі (Д) і лише 20% – автономно (табл. 2), що засвідчує преферентне використання еліпсису в "живому" мовленні.

Еліпсис у комунікативно автономних висловленнях має парадигматичні витоки. Будучи невід'ємною частиною значної кількості паремій, він слугує засобом посилення образності, контрастності та експресії. Для цього застосовуються різні тактики паремійного скорочення – фразеологічний натяк, редукція компонентного складу, ейдемічне підсилення, що сприяють когнітивній гармонізації висловлення, в основі якої перебуває не пресупозиція, а імплікація – невербалізована референція.

В ідіомах активно скорочуються артиклі, ауксілярії, займенники. Часто це спричиняє зміну граматичного статусу фразеологічної одиниці (ФО) – переводу предикативної одиниці до розряду номінативної (опущення to save nine в A stitch in time Ø Ø перетворює прислів'я A stitch in time saves nine в ідіому) або напів-предикативної (функціонування ідіоматичної конструкції як вигуку: Ø Ø No way! ; And how Ø! ). Саме завдяки еліпсису, наприклад, десяти- чи дев’ятислівні паремії можуть скорочуватися майже вдвічі (Better the devil you know {than the devil you don’t}), а сам він може виходити далеко за межі тієї закономірності, яка постулює наявність в одному реченні не більше трьох-чотирьох опущених одиниць. У цілому ж еліпсис в ідіомах активно “працює” на посилення образ-ності при кодуванні когнітивно й емотивно значущої інформації.

Аналогічне стосується прислів'їв і приказок , у яких процесам спрощення підлягає насамперед предикативне ядро – предикат або аргумент/и/, але не обидва разом. Їх пропуск відбувається за принципом еліптичного вкраплення, тобто незалежно від контекстуального оточення (A wise man changes his mind, a fool never will Ø Ø ). Часто тут наявне паралельне опущення інтродуктивних і ауксілярних компонентів – наприклад, there isв Ø Ø No sweet without some sweat або it в Ø Ø Bad to do evil but worse to boast of it , що є дієвим засобом емфатизації думки шляхом удосконалення конструкції задля усунення надмірності.

У паремійному висловленні при опущенні предиката не спостерігається якихось обмежень щодо його типу чи характеру (повнозначне чи допоміжне дієслово), що зі структурно-семантичної точки зору можна розцінити як порушення нормативно заданої двоскладовості англійського речення. Еліптичним праобразом цього явища слід вважати модель SVØO. Так, в ЕР Pretty face Ø, poor fate досить легко відновлюються to mean, а в ЕР No living man all things can Ø – to do / to manage. Елімінація предиката відбувається там, де його дієслівний корелят втрачає свою денотативну конкретику. Зокрема процедура дееліпсації (? A Pretty face means a poor fate; ? No living man all things can do ) показує, що реконструкція предиката хоча й не спотворює зміст прислів'я, але призводить до втрати ним своєї виразнос