Реферат: Кохання та закоханість в юнацькому віці

3. Еволюція відносин між дівчатами та хлопцями у юнацькому віці

У 13–14 років у більшості школярів посилюється інтерес до протилежної статі, всі в класі знають, хто кому подобається. В цей період хлопці наче іншими очима дивляться на дівчат: наче всі ті ж самі, що й раніше, і все ж якісь інші. В результаті дослідження були встановлені основні форми першого інтересу до протилежної статі: „любування без спілкування” – у дівчат 14,8 % (у хлопців – 22,2 %); „спілкування в школі” – відповідно, 26,2 % (33,3 %), „спільні відвідування кіно, театру, дискотек” – 19,7 % (13,3 %); „переписка” – 18,1 % (8,9 %); „спільна участь у вечорах” – 6,5 % (15,6 %).

У стосунках з ровесницями хлопці, зазвичай, соромливі і скуті. Тому дівчата часто дивляться на них зверхньо. В процесі опитування близько 90 % дівчат цього віку визнали втрату інтересу до своїх однокласників і посилення його до старших хлопців. У них домінує потяг до закоханості. Вони все більше усвідомлюють вплив на юнаків власної привабливості. Виникає пролом у психологічному бар’єрі між статями і з’являються тріщини в почутті „жіночого патріотизму”; вперше виявляється схильність до дипломатичної еквілібристики. Все сильніше дівчата бажають подобатися, все менш агресивно вони відкидають залицяння хлопців. У хлопців-однокласників ця потреба ще не виражена. Проте всі вони перебувають у владі потреби кохати, і романтика цього почуття не припускає думок про сексуальність. При цьому хлопці дуже рідко розраховують на взаємність, у той час як дівчатка, хоч і пасивно, але домагаються почуття у відповідь. Взаємини між хлопчиками і дівчатками, що набувають у період 13–14 років особливого характеру, поступово розвиваються в міцну й тривалу взаємоповагу за умови, що у виховній роботі враховуються особливості їх статевого розвитку. Романтична симпатія викликає бажання і прагнення бути кращим, спонукає зробити приємне, допомогти, захистити. Вона стає одним із мотивів самовдосконалення.

Період з 15 до 16 років – це період утворення „пар”, бо вже і хлопці виказують живе зацікавлення дівчатами. Мотивом пошуку партнера може служити в рівній мірі як прагнення до престижу, так і дійсна потреба в другові чи подрузі, тобто в партнері, який був би духовно близьким, з яким можна було б поділитися думками і близькість якого приносила б щастя. Підліткова мрія про кохання і сам образ ідеальної коханої часто десексуалізовані, виражають, перш за все, потребу в емоційному теплі. В той же час юнак відчуває хвилюючі еротичні переживання, до яких він психологічно не підготовлений і які він намагається „заземлити” за допомогою брудних розмов. При цьому „брудний секс” і піднесений ідеал можуть співіснувати.

Для підлітків особисті переживання часто важливіше об'єкта прихильності. Їх захоплюють не стільки представники протилежної статі самі по собі, скільки свої нові, хвилюючі відчуття від спілкування з ними. Але оскільки відчуття ці – перші в житті, ні із чим раніше випробовуваним не порівнянні, підлітків мучить цікавість: а які почуття переживають при цьому інші однолітки тієї ж статі? Звичайно, підлітки діляться своїми враженнями один з одним, прагнуть наслідувати особливо популярним у класі або у дворі дівчинам (юнакам), а нерідко хвастаються своїми перемогами, щоб підвищити в однолітків власний статус.

Дійсна любов у підлітковому віці зустрічається вкрай рідко, оскільки фізіологічне дорослішання наступає швидше інтелектуального. Частіше в підлітків трапляється закоханість або захоплення. Прагнення виглядати дорослими викликає відповідне поводження: залицяння й прояв інтересу до протилежної статі, записки, перше побачення, перший поцілунок. Але далеко не завжди це поводження диктується власними потребами, тим більше духовними.

Багато підлітків починають зустрічатися з кимось тільки тому, що бояться залишитися на самоті. Але це не принесе нічого, крім занепокоєння й поганих спогадів, і навряд чи буде приємним. У цьому віці часто бояться чужої думки, особливо думки однолітків. Побоюються бути "якимось не таким". Найбільш підходящий час для початку взаємин із протилежною статтю підліток повинен визначити для себе сам, вірніше, відчути. Якщо йому дійсно подобається хтось із ровесників і хочеться довідатися про нього (про неї) більше, можна вважати, що цей час настав.

Результати спостереження засвідчили, що для підлітка важливо, щоб форма прояву симпатій була не дитячою – призначались побачення, виявлялись у традиційній формі знаки уваги. Для дівчинки характерна ознака „дорослих” стосунків з хлопцем, зокрема, проводити час удвох. Перша прогулянка парою, відвідування кінотеатру чи ковзанки – важлива подія. В таких ситуаціях хлопці часто теж прагнуть поводити себе по-дорослому – пригощають тістечками, лимонадом, цукерками. Під час колективних походів, екскурсій класу дівчата звертають увагу на те, хто з хлопців поступається місцем, допомагає зняти і одягти пальто, супроводжує додому. Однак, не всі юнаки ще вміють поводити себе з дівчатами, незручно почувають себе під час побачень, тому з їх боку можливі всілякі несподівані випади. Як показали бесіди-інтерв’ю, проведені під час дослідження, респонденти-дівчата найчастіше наводять приклади некоректної поведінки хлопців типу ситуації, коли вони усім класом пішли до театру, а після закінчення вистави хлопці залишили дівчат одних і зникли.

Побачення в ранній юності забезпечують задоволення багатьох важливих соціально-психологічних потреб особистості. До таких потреб передусім належать:

1) можливість розважитися, повеселитися з ровесниками протилежної статі;

2) прагнення соціалізуватися, пізнати представника протилежної статі, оволодіти відповідними способами міжособистісної взаємодії;

3) бажання підвищити свій статус у групі ровесників, з'явившись серед них зі своїм хлопцем чи дівчиною;

4) можливість установити стосунки з представниками протилежної статі для вибору дружини чи чоловіка;

5) набуття сексуального досвіду або одержання сексуального задоволення;

6) прагнення знайти друга протилежної статі, з яким можна спілкуватися та мати спільні інтереси;

7) встановлення тісних, глибоко особистісних стосунків з людиною протилежної статі з метою самовираження.

У ранньому юнацькому віці хлопці та дівчата ставляться до побачень набагато серйозніше, ніж підлітки. Більше уваги вони звертають не на зовнішність, а на особистісні якості представника протилежної статі, переймаються його планами на майбутнє. Важливими мотивами побачень для більшості старшокласників є дружні стосунки та вибір партнера для майбутнього сімейного життя. Однак дівчата зорієнтовані на глибоко особистісні, хлопці — на сексуальні стосунки.

Дівчата починають виділятися кокетством, манірністю, запозиченими у когось особливостями міміки, жестів, ходи. Підлітків цього віку привертають способи відпочинку і розваг дорослих. Вони вчаться модним танцям. І все ж у цей час старші підлітки „програють” той стиль взаємин, який перенесуть потім у свою сім’ю. Вони вчаться налагоджувати стосунки, сперечаються, ревнують, ображаються й миряться. Закоханість, залицяння, перше побачення, перший поцілунок важливі юнакам не тільки самі собою як відповідь на їх власну внутрішню потребу, але і як певний символ дорослості та стимул у навчанні, праці. Кожне більш чи менш тривале і зацікавлене спілкування хлопчика з дівчинкою – прекрасна школа почуттів, формує характер почуття, вона – „генеральна репетиція” кохання. Близьке спілкування з особою іншої статі значно підвищує авторитет юнака чи дівчини як у власних очах, так і в очах друзів.

У старшому підлітковому віці починає проявляти себе закоханість як соціально-психологічний феномен. Більше половини із 420 опитаних старших підлітків перебували в стані закоханості, кожний четвертий у вільний час зустрічався з особами іншої статі, ходив на побачення. Закоханість дівчат-старших підлітків вибірковіша. Встановлено, що з 216 обстежених школярів пережити це почуття протягом старшого підліткового віку довелося 120 хлопчикам, причому 84 з них – двічі і 14 – навіть тричі, і лише 40 дівчатам.

Дівчата почувають себе у спілкуванні з юнаками вільніше і впевненіше, ніж юнаки з дівчатами.

Менш проблематичними взаємини статей стають до 16–18 років. Поведінка хлопців і дівчат стає впевненішою і врівноваженішою. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні відносини між хлопцями і дівчатами, що ґрунтуються на міцній, взаємній емоційній прив’язаності і духовній близькості.

Рання юність — пора виникнення і переживання першого кохання, яке відчутно впливає на емоційне життя старшокласника, становлення його особистості. Цю пору називають “періодом утворення пар”, перших побачень, перших почуттєвих контактів і відповідного зближення. Настає певна стабілізація, врівноваженість у стосунках молоді обох статей. Інтимні переживання наближаються за своєю формою до почуттів дорослих людей. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні стосунки між хлопцями і дівчатами. Виникають та розвиваються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатія, приязнь, флірт, кокетування, залицяння, закоханість). Дівчата і хлопці вчаться звертати на себе увагу осіб протилежної статі, розуміти смаки й уподобання іншої сторони, пристосовуватися до них. Отже, у старшому шкільному віці створюється сприятливий ґрунт для формування міжстатевих стосунків молодих людей, які духовно збагачують їх.

Як молодший підліток чекає появи вторинних статевих ознак, так юнак чекає, коли ж, нарешті, він покохає. Якщо ця подія запізнюється (а ніяких хронологічних норм тут немає), він нервує, іноді намагається замінити істинне захоплення надуманим і т. д. Ігровий характер підліткових залицянь очевидний, та й для старшокласників на початках вони іноді важливіші, ніж об’єкт прив’язаності. Виникають і усталюються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатії, приязні, флірту, кокетування, залицяння, закоханості).

Які ще складності може зустріти підліток, випробовуючи першу закоханість? Уявлення про те, якою повинна бути кохана людина, часто розходяться з реальністю. Ідеальний образ зазвичай містить багато завищених, неіснуючих вимог, а інші важливі якості не усвідомлюються, залишаються непоміченими.

Така ідеалізація властива закоханим обох статей, але дівчата схильні до цього більшою мірою, ніж юнаки. Чим молодше й недосвідченіше закохані, тим частіше їхні почуття оточені ореолом романтики. Звичайно, розчарування неминучі, але вони не повинні сприйматися як трагедія й рішучий розрив відносин.

Першому коханню передує потреба в коханні. У зв’язку зі статевим дозріванням розвивається специфічний загальний стан, який і є першопричиною кохання. „Про такого підлітка можна сказати, що ще невідомо, в кого він закохається, але вже твердо відомо, що він закохається”. Якщо сексуальні переживання раннього дитинства виникають через зовнішні стимули, то причина кохання – внутрішня. „Кохання – результат статевого розвитку, який є необхідною, але, звичайно, не єдиною його причиною”.

На початок навчання у X класі із 360 опитаних школярів 50% юнаків і 80% дівчат експериментальних шкіл мали досвід зустрічей з особами протилежної статі. 70% старшокласників до цього часу вже пізнали „радощі першого поцілунку”. Постійно зустрічалися з однією і тією ж дівчиною близько 56% юнаків, 33,4% дівчат мали постійних хлопців. Проте найважливішою референтною групою для юнаків ще залишаються однолітки своєї статі, а головним конфідантом (повіреним таємниць) є друг своєї статі. У дівчат цей тип спілкування вже позаду – в ролі ідеального друга вони все частіше вибирають юнака і в колі їх спілкування значно більше хлопців, причому старшого віку. Нерідко в класі починається ворожнеча між хлопцями через дівчат, що призводить до виникнення нездорової моральної атмосфери в класі.

У шкільному віці здатність зрозуміти й оцінити іншу людину розвинута недостатньо. Про це свідчать результати наукових досліджень, спостереження і статистика стійкості ранніх шлюбів. По-перше, ні юнак, ні дівчина самі ще не знають, що саме їм потрібно, а по-друге, вони не здатні оцінити в цьому плані особисті якості партнера.

Школярі по-різному переживають почуття закоханості. В шкільному віці воно залежить від індивідуальних особливостей юнака і дівчини, від їх свідомості, моралі, вольових рис. Своєрідно переживає молодь відсутність взаємності, розбіжності поглядів на кохання, відмінність у характерах. У результаті дослідження виділено дві моделі поведінки закоханого. Першу умовно можна назвати натхненням: людина відчуває приплив інтелектуальних і творчих сил, активно реалізує свої потенціали, перевершуючи саму себе. Друга модель поведінки закоханого – загальмованість. Для неї характерні спад сил, обмеження потреб та інтересів особистості в площині „Я і мій коханий”, деяке притуплення інтелекту і емоцій.