Реферат: Конфлікт у міжособистісних відносинах

- Відсутність відкритого та довірливого спілкування.

- Збереження поділу у часі чи просторі.

- Наклепи на ворога.

- Негативні образи або фантазії про ворога.

- Підозрілість та недовірливість по відношенню до іншого.

За дослідженнями Рибакової М.М., Андреева В.И. та Журавлева В.И. [3,10,22] вікова періодизація і виділення характерних для кожного віку ситуацій і конфліктів дають можливість вчителю орієнтуватися в ті причини, які порушують взаємодію з учнями. У загальному плані такими причинами можуть бути дії і спілкування вчителя, особливості особистості учня і вчителя, загальна обстановка в школі.

Рибакова М.М. виділяє такі основні причини педагогічних конфліктів : [22]

- Мала можливість вчителя прогнозувати на уроці поведінку учнів; несподіванка у їх вчинках часто порушує запланований хід уроку, викликає у вчителя роздратування і прагнення будь-якими засобами прибрати «перешкоди»; брак інформації про причини того, що сталося ускладнює вибір оптимальної поведінки і відповідної обстановки тону звернення;

- Свідками ситуацій є інші учні, тому вчитель прагне зберегти свій соціальний статус будь-якими засобами і тим самим часто доводить ситуацію до конфліктної;

- Учителем, як правило, оцінюється не окремий вчинок учня, а його особистість, така оцінка часто визначає ставлення до учня інших вчителів і однолітків (особливо в початковій школі);

- Оцінка учня нерідко будується на суб'єктивному сприйнятті його вчинку та малої поінформованості про його мотиви, особливості особистості, умови життя в сім'ї;

- Вчитель ускладнюється провести аналіз ситуації, що виникла, поспішає суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва строгість по відношенню до учня не зашкодить;

- Важливе значення має характер відносин, які склалися між вчителем та окремими учнями; особистісні якості та нестандартна поведінка останніх є причиною постійних конфліктів з ними;

- Особистісні якості вчителя також часто бувають причиною конфліктів (дратівливість, грубість, мстивість, самовдоволення, безпорадність та ін.).

Додатковими факторами виступають переважне настрій вчителя при взаємодії з учнями, відсутність педагогічних здібностей, інтересу до педагогічної роботи, життєве неблагополуччя вчителя, загальний клімат і організація роботи в педагогічному колективі. Потрібно пам'ятати, що будь-яка помилка вчителя при вирішенні ситуацій і конфліктів тиражується в сприйнятті учнів, зберігається в їхній пам'яті і довго впливає на характер взаємовідносин.

Технологія управління міжособистісними конфліктами:

Психолого-педагогічний аналіз конфлікту та його засоби

Основною ланкою при вирішенні педагогічної ситуації вважається проведення її психологічного аналізу. У цьому випадку вчитель може розкрити причини ситуації, не допустити її переходу у тривалий конфлікт, тобто в якійсь мірі навчитися володіти ситуацією, використовуючи її пізнавальні та виховні функції.

Рибакова М.М. показує, що психологічний аналіз не вирішить всі проблеми у взаєминах.[22] Його проведення лише знизить число помилок, які допускаються вчителями, негайно застосовуючи заходи впливу на учня в ході виниклої ситуації. Такий аналіз є лише основою для вироблення самостійних рішень.

Вона вважає, що основною метою психологічного аналізу ситуації є створення достатньої інформаційної основи для прийняття психологічно обґрунтованого рішення виниклої ситуації. Поспішно реакція вчителя, як правило, викликає імпульсивну відповідь учня, призводить до обміну «словесними ударами», і ситуація стає конфліктною.

Другою, не менш значущою метою такого аналізу, є перемикання уваги з обурення вчинком учня на його особистість та її прояв в діяльності, вчинках і відносинах.

Аналіз допомагає вчителю уникнути суб'єктивізму в оцінці поведінки учнів. При розборі вчинку, оцінці поведінки часто винуватим виявляється учень, який менш симпатичний вчителеві (для жінок-вчителів цей критерій більш значущий), а тому вчителі добре пам'ятають навіть дрібні порушення дисципліни цими учнями. Така позиція вчителя призводить до того, що він підмінює об'єктивне вивчення особистісних якостей учня переліком тих проступків, в яких він був помічений раніше: у гарного учня згадуються хороші вчинки і мало надається значення поганим, а «важкий» учень залишається винним.

Психологічний аналіз дає можливість побачити позитивне у вчинках поганого учня і негативне в поведінці зразкового і тим самим правильно вирішити ситуацію, знайти «точки зростання» особистості навіть дуже «важкого» учня.

Бех І.Д. вважає, що вихователь не повинен бути «добреньким» : погані вчинки вихованця слід засуджувати так, як вони на це заслуговують. Однак робити це необхідно, не керуючись прагненням більше вразити винуватця, принизити його як особистість. Немає нічого шкідливішого, ніж репліка педагога : «Ну, це, звичайно, знову Петренко, нічого іншого я від нього й не чекав!» [4]

Розумно проведений психологічний аналіз допоможе вчителю знайти не тільки варіанти вирішення, але й можливі шляхи попередження або погашення конфлікту. Адже попередити конфлікт, вирішити його на рівні педагогічної ситуації - це найбільш оптимальний, «безкровний» для обох сторін вихід із ситуації. Учитель при цьому визначає момент можливого переходу ситуації в конфлікт, знижує непрямими прийомами напруженість і бере ситуацію під контроль.

Погасити конфлікт - означає перевести відносини його учасників на рівень взаємоприйнятних для обох сторін, перемкнути увагу з афективно-напружених відносин у сферу ділових відносин навчальної роботи.

Змістовність і глибина аналізу ситуації, запропоновані варіанти її вирішення, прямо не залежать від стажу роботи в школі. Інтерес до питань вікової та педагогічної психології, інтерес до дитини, бажання побачити ситуацію очима учня і допомогти йому вийти з неї, вміння побудувати власне раціональне міркування з приводу ситуації, що виникла, - такі основні складові педагогічно грамотного аналізу.

За словами вчителів, такий аналіз допомагає осмислити власний досвід виходу із ситуації, вирішення конфліктів, побачити помилки і прорахунки в своїй поведінці і не повторювати їх, звалюючи всю провину на учнів. Тим самим учитель навчається приймати рішення без зайвих емоцій, ідучи від традиційних заходів впливу. Це підвищує його свободу вибору і професійну самоповагу.

Рибакова М.М. дає інформацію про те, що спільно з практичними працівниками шкіл були розроблені варіанти опорних схем для проведення аналізу ситуацій і наводить приклади деяких з них: [22]

Перший варіант включає наступні основні моменти аналізу ситуації:

Опис ситуації, що виникла, конфлікту, вчинку (учасники, місце виникнення, діяльність учасників і т. д.); що передувало виникненню ситуації;які вікові та індивідуальні особливості учасників проявилися в їхній поведінці, ситуації, вчинок; ситуація очима учня і вчителя;особистісна позиція вчителя у виниклій ситуації (відношення його до учня), реальні цілі вчителя у взаємодії з учнем (чого він хоче: позбутися від учня, допомогти йому або ж він байдужий до учня);що нового дізнався вчитель про учнів із ситуації, вчинку (пізнавальна цінність ситуації для вчителя); основні причини ситуації, що виникла або конфлікту і його зміст (конфлікт діяльності, поведінки або відносин);