Реферат: Конституційні обов язки громадян

Реферат на тему:

Конституційні обов’язки громадян

Тип заняття : урок-лекція

Мета заняття : познайомити з конституційними обовязками громадян
України.

Наочний матеріал : Конституція України.

Хід заняття

Вчитель : Подумайте і дайте відповідь

Підберіть два-три словосполучення зі словом “обов’язок”, що відображають реальну ситуацію вашого життя, є для вас звичними (наприклад, я завжди прибираю свою кімнату – це мій обов’язок)

Чи завжди ви виконуєте ваші обов”язки? Чому?

Чи є виконання обов”язків важким для вас? Чому?

Поясніть, чи є обов”язки обмеженням ваших прав, чи ні? Чому?

Лекційний матеріал

Права людини не є абсолютними, безмежними. Межею здійснення власних прав і свобод є права інших осіб. Ця межа схарактеризована в статті 68 Конституції України, як обов»язок кожного не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Його дотримання - запорука того, що люди зможуть здійснювати свої права, і таким чином задовільняти свої потреби та інтереси. Однак уявлення про те, де “починаються” права інших, у різних людей часто не співпадають, адже поряд з однаковими у всіх членів суспільства інтересами, існують інтереси групові та індивідуальні, а розуміння того, як їх задовольнити, нерідко суттєво відрізняється.

Важливим елементом взаємодії держави, права і особи виступають конституційні обов’язки . В обов’язках виражаються як особисті, так і загальні інтереси. Під конституційними обов’язками розуміють такий тип поведінки людини, здійснення якого забезпечує нормальне життя суспільства і держави. Їх небагато, але кожен з них має дуже велике значення. Причому, в залежності від змісту, деякі обов’язки є обов”язками кожної людини, що проживає в Україні, інші – тільки громадянина України ( наприклад, захист Вітчизни).

Важливим обов’язком громадянина України є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ст. 65). Конституція України закріплює обов»язок кожного/кожної не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ними збитки (ст. 66). Кожний громадянин або громадянка зобов’язані сплачувати податки і збори (ст.67). Важливим обов»язком громадянина і громадянки, як і кожної особи, яка проживає в Україні є неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Основні обов'язки громадян закріплює Конститу­ція України. Умовно їх можна кваліфікувати по гру­пах. У сфері економічного й соціального життя — це обов'язки сплачувати податки і збори, подавати де­кларації про свій майновий стан і доходи, зберігати природу і охороняти її багатства. У царині культур­ної діяльності громадяни несуть обов'язки з охорони історичних пам'яток та інших культурних ціннос­тей, повинні відшкодовувати завдані ними збитки.

До обов'язків у сфері суспільно-політичного жит­тя належать обов'язки додержуватися Конституції та законів України; оберігати інтереси держави і сприяти зміцненню її могутності й авторитету; захи­щати Батьківщину, служити у Збройних Силах Ук­раїни; поважати національну гідність інших громадян. У царині особистої та індивідуальної свободи серед обов'язків громадян України — необхідність поважати права та законні інтереси інших осіб.

Стаття 23 Конституцiї України, закрiплюючи право людини на вiльний розвиток своєї особистостi, наголошує, що такий розвиток забезпечується виконанням обов'язкiв усiма членами суспiльства.

Кожен громадянин повинен неухильно додержуватися Конституцiї та законiв України, поважати права i свободи iнших (ст.68 Конституцiї України), не заподiювати шкоду природi, культурнiй спадщинi, відшкодовувати збитки (ст.66), шанувати державнi символи України (ст.65), сплачувати податки, щорiчно подавати декларацiї про майновий стан та доходи (ст.67 Конституцiї України).

За Законом України "Про оборону" вiд 6 грудня 1991 р., оборона України - справа усього народу. Обов'язок громадян щодо захисту Вiтчизни закрiплений у статтi 65 Конституцiї, а також у Законах України "Про загальний вiйськовий обов'язок та вiйськову службу" від 25 березня 1992 р. та "Про альтернативну (невiйськову) службу" від 12 грудня 1991 р.

Закон України "Про загальний військовий обов'я­зок і військову службу" від 25 березня 1992 р. скла­дається з 9 глав (44 статті).

Глава І. Загальні положення. — Загальний війсь­ковий обов'язок означає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних діль­ниць; призов на військову службу; проходження служби; виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку. Щодо за­гального військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники — осо­би, які проходять допризовну підготовку; призовни­ки — особи, які приписані до призовних дільниць; військовослужбовці — особи, які проходять військо­ву службу; службовці, які проходять альтернативну службу; військовозобов'язані, які перебувають у запасі.

Установлюються такі види військової служби: строкова служба; військова служба за контрактом.

Глава II. Підготовка громадян до військової служби. — Вона криє в собі: допризовну підготовку юнаків; підготовку призовників із військово-техніч­них спеціальностей; підготовку до вступу до військо­во-навчальних закладів; військову підготовку сту­дентів вищих навчальних закладів; фізичну підго­товку; лікувально-оздоровчу роботу; підвищення рівня загальноосвітньої підготовки; вивчення дер­жавної мови; патріотичне виховання.

Глава III. Приписка громадян до призовних діль­ниць. — Має на меті взяття юнаків на облік, визна­чення їх кількості, ступеня придатності до військо­вої служби та ін. її проводять районні (міські) війсь­кові комісаріати за місцем проживання громадян, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Грома­дяни, приписані до призовних дільниць, вважають­ся призовниками.

На строкову військову службу в мирний час при­зиваються придатні до неї за станом здоров'я і віком громадяни, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років. Призов проводиться на підставі Указу Президента двічі на рік.

Глава IV. Проходження військової служби. — Строки військової служби: для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову служ­бу, — 24 місяці (для осіб, які мають вищу освіту, — 12 місяців), за контрактом — 3 роки; для прапорщи­ків і мічманів — не менш як 5 років; для офіцерів — від 5 до 10 років за першим контрактом; для офіце­рів, призваних із запасу, — 2 роки, а для тих, які добровільно вступили на службу із запасу, — не менш як 3 роки.

Звільнення з військової служби здійснюється: в запас, якщо військовослужбовці не досягли гранич­ного віку перебування в запасі та за станом здоров'я придатні до військової служби; у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані непридатними за станом здоров'я до військової служби.

Глава V. Служба в запасі.

Глава VI. Військовий облік військовозобов'яза­них і призовників. — Військовий облік проводиться за місцем проживання і поділяється на загальний та спеціальний (військовозобов'язані, які бронюються за організаціями на період мобілізації), персональ­но-якісний (покладається на військові комісаріати) та персонально-первинний (покладається на органи місцевого самоврядування, де немає військових ко­місаріатів).

Глава VII. Призов у разі мобілізації. Демобіліза­ція. — Загальна або часткова мобілізація оголошує­ться Президентом України з метою запобігання воєнному нападові. Демобілізація проводиться за Указом Президента.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--