Реферат: Конституційний статус Президента України його соціально-політичне значення Кабінет Міністрів

1). відставка;

2). неможливість виконання своїх повноважень за станом здоров’я;

3). усунення з поста в порядку імпічменту;

4). смерть;

Відставка Президента — добровільне припинення ним своїх повноважень. Заява Президента оголошується ним особисто на засіданні Верховної Ради України. Відставка набуває чинності з моменту її проголошення.

Юридичний факт неможливості виконання Президентом своїх повноважень за станом здоров’я, як підстава дострокового припинення його повноважень, має встановлюватись на засіданні Верховної Ради в умовах гласності і відкритості.

Підставою для прийняття такого рішення Верховною Радою є письмове подання Верховного Суду за зверненням Верховної Ради і медичний висновок. Тобто сам медичний висновок не є ще підставою припинення повноважень. Необхідне ще й письмове звернення Верховного Суду, що містить юридичну оцінку.

Однією з найскладніших процедур дострокового припинення повноважень Президента є процедура усунення його з поста в порядку імпічменту (тобто відсторонення від посади).

Згідно з ст. ІІІ КУ Президент може бути усуненим з поста ВР у разі вчинення ним державної зради чи іншого злочину.

Ініціювання питання про усунення Президента з поста у порядку імпічменту здійснюється більшістю конституційного складу Верховної Ради. Вирішенню цього питання має передувати парламентське розслідування. При Верховній Раді створюється спеціальна тимчасова слідча комісія, до складу якої входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради. За наявністю підстав ВРУ не менш як 2/3 від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента.

Рішення про початок процедури імпічменту приймається не менш як ¾ від її конституційного складу. Розгляду цього питання має передувати перевірка справи Конституційним Судом і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент, та отримання висновку Верховного Суду про те, що діяння, в якому звинувачується Президент, містить елементи злочину.

В разі дострокового припинення повноважень Президента його повноваження протягом 90 днів виконує Прем’єр-міністр. Повноваження його є обмеженими (п. 2,6,8,10,11,12,14,15,16,22,25,27 ст. 106 КУ).

5. Однією з найбільш гострих для України проблем політико-організаційного характеру є проблема виконавчої влади.

На сучасному етапі розбудови Української держави існують: державне управління успадковане від колишнього СРСР і виконавча влада, що проголошена КУ.

Фундаментальне значення в управлінні мають такі складові: рішення, його реалізація (виконання), контроль (нагляд) за здійсненням рішення (включаючи в першу чергу охоронну функцію). Очевидно, оптимальне співвідношення цих влад слід шукати у співвідношенні основних форм їх діяльності. Представницька влада приймає закони, а виконавча — виконує їх. Крім того, кожна з гілок влади має і інші видові форми: установча і контрольна діяльність притаманні законодавчій владі, контрольна правоохоронна форма роботи властива владі виконавчій. Слід відзначити, що представницька влада лише приймає закони, але не розробляє механізми їх реалізації. Відомий реформатор П.А. Столипін зазначив з цього приводу: “Як легко законодавцям давати закони, не залежачи від необхідності їх виконання”.

Суб’єктами виконавчої влади в Україні є: органи загальної компетенції — вищі органи у системі виконавчої влади; органи спеціальної компетенції — центральні органи державної виконавчої влади; місцеві органи державної виконавчої влади.

У своїй сукупності суб’єкти виконавчої влади утворюють єдину систему органів. Виконавчій владі та системі її органів присв’ячено Розділ VI КУ “Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади”.

Єдність системи органів виконавчої влади обумовлена: єдністю всієї державної влади, яка випливає з державної цілісності України; розмежуванням компетенції органів виконавчої влади.

Очолює систему Кабінету Міністрів України — вищий орган виконавчої влади.

Середньою ланкою цієї системи є міністерства та центральні органи державної виконавчої влади, що підпорядковані Кабінету Міністрів.

Органами виконавчої влади України місцевого або територіального рівня є:

а) місцеві державні адміністрації;

б) спеціальні (галузеві та функціональні);

Згідно з п. 12 ст. 92 КУ виключно законами України визначаюся організація і діяльність органів виконавчої влади.

Компетенція Кабінету Міністрів визначена у ст. 116 КУ та Законі “Про Кабінет Міністрів України”. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади сформульовані у відповідних Положеннях про ці органи.

Компетенція про місцеві державні адміністрації визначена у ст. 119 КУ.

У межах своєї компетенції вищі органи виконавчої влади організують реалізацію внутрішньої і зовнішньої політики; здійснюють керівництво і регулюють соціально-економічну сферу; забезпечують єдність системи виконавчої влади; спрямовують і контролюють діяльність підлеглих органів виконавчої влади.

По суті виконавча влада є відносно самостійною формою єдиної державної влади України, вона має притаманні лише їй функції, які здійснюються системою органів виконавчої влади на підставі визначеного правового механізму реалізації законів та інших нормативно-правових актів за допомогою державного управління з метою реалізації прав і свобод людини і громадянина.

6. Згідно з КУ, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні та місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність.