Реферат: Контроль і ревізія розрахунків

Основні напрями контролю — це перевірка:

1) реальності заборгованості, виходячи з даних аналітичного і синтетичного обліку;

2) повноти і своєчасності нарахувань плати за вищевказані по­туги протягом ревізованого періоду;

3) обґрунтованості перерахунків, надання пільг, списання за­боргованості минулих періодів;

4) своєчасності та повноти погашення заборгованості в розрізі дебіторів.

У процесі контролю стану розрахунків з квартиронаймачами ефективними є застосування прийомів зустрічної перевірки даних відомості обліку розрахунків з мешканцями квартир і гуртожитків і касових звітів. Стосовно боржників вибірково перевіряються дані квитанцій про оплату послуг, наявних у них. Особлива увага звер­тається на дотримання діючих тарифів за послуги при нарахуванні плати за звітний місяць, обґрунтованості перерахунків за минулі періоди, коригуючи записи бухгалтерії щодо виправлення допуще­них помилок в обліку, первинні документи, які надають право на пільгові тарифи оплати, використання під оренду приміщень дер­жавних підприємств.

6. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ ПО ПРЕТЕНЗІЯХ ТА ВІДШКОДУВАННЮ МАТЕРІАЛЬНОЇ ШКОДИ

Основні напрями контролю — це перевірка:

1) обґрунтованості претензій за невиконання договірних зо­бов'язань;

2) правильності оформлення і своєчасності пред'явлення пре­тензій;

3) обґрунтованості відображення в обліку операцій з виник­нення, пред'явлення та врегулювання претензій.

Види претензій:

до постачальників — за недопоставку товарно-матеріальних цінностей, завищення цін, тарифів, невідповідність якості това­рів, несвоєчасність виконання робіт (послуг), а також простої з вини постачальників;

до транспортних організацій — за нестачу вантажів, що вини­кла при транспортуванні, завищення тарифів за надані послуги;

по санкціях — за порушення умов договорів, визнаних платни­ком, чи ухвалених арбітражним судом штрафів, пені;

до банків — по сумах грошових коштів, які помилково списані з поточних, валютних чи інших рахунків підприємства.

Претензії пред'являються після того, як підприємство встано­вило або дізналося про порушення своїх майнових прав чи ін­тересів іншим підприємством.

Документально претензії оформляються юристами підприємс­тва як претензійні листи.

Претензійні листи — це обґрунтування вимоги до поста­чальника чи покупця, які виникли внаслідок порушення догові­рних зобов'язань.

Пред'явлення претензії є обов'язковою попередньою стадією перед поданням позову до суду або арбітражу і засобом урегулю­вання розбіжностей на добровільних засадах.

Строки подання претензії залежать від її виду. Так, претензію щодо якості та кількості товарів пред'являють постачальнику не пізніше 10 днів після складання комерційного акта. Постачальни­ки повинні в 10-денний термін розглянути одержану претензію і повідомити покупця про згоду задовольнити претензію або про відмову із зазначенням її мотивів. Претензії до транспортних ор­ганізацій про відшкодування збитків за втрати, нестачу або по­шкодження вантажу подають протягом б місяців, а за повну втра­ту вантажу — після ЗО діб з дня закінчення терміну за угодою постачання.

День подачі претензії визначається за датою розписки про вручення від постачальника або при пересилці через пошту за поштовим штемпелем про приймання листа відділенням зв'язку.

Джерелами інформації для контролю є дані Книги головних рахунків з рахунку 63 «Розрахунки по претензіях» журналів-ордерів №№ 8, 6, 15, претензійні листи, протоколи розгляду пре­тензійних справ у арбітражному суді, господарські угоди з поста­чальниками, покупцями, замовниками, по яких виникли претен­зії, комерційні акти при нестачі вантажів, товарно-транспортні документи, акти виконаних робіт, дані оперативного листування між підприємствами щодо об'єкта претензій.

Аналіз даних про наявність спірної (суперечної) заборгованості з рахунків 60 і 62 дає можливість виявити порушення строків пред'явлення претензій, адже їх недотримання часто використову­ється для приховування фактів крадіжок матеріальних цінностей.

Візуальна та нормативна перевірки, техніко-економічні розра­хунки з обсягів збитків до подальшого відшкодування, перевірка оформлення документів при пред'явленні претензії для розгляду в арбітражному суді дозволяють установити причини відмови в задоволенні претензій при розгляді в арбітражному суді і необґрунтовані збитки.

Правомірність відображення операції в обліку визначається методом перевірки кореспонденції рахунків з даних журналу-ордеру по кредиту рахунку 63 «Розрахунки по претензіях» та дебету рахунків, на які списано заборгованість з претензій, виходячи зі змісту первинного документа, який є підставою для бухгалтерського запису. Особлива увага звертається на списання претензії як необґрунтованої на витрати виробництва, збитки підприємства або коригування обсягів претензії як помилкових Списів минулих періодів.

При перевірці розрахунків по відшкодуванню матеріальних збитків (шкоди) як джерела інформації використовують дані аналітичного обліку з рахунку 72 «Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків (шкоди)», який повинен вестися в розрізі винних матеріально відповідальних осіб, журналу-ордеру № 8, первинних документів, на підставі яких в обліку відображені операції по дебету і кредиту рахунку 72 (документи про резуль­тати інвентаризації матеріальних цінностей, рішення суду, доку­менти про погашення цієї заборгованості, службове листування з правоохоронними органами).

Матеріальні збитки (шкода) — це нестача матеріальних цінностей, виявлена при інвентаризації, або пошкодження, зниження споживчої якості, втрата, крадіжки, знищення, погір­шення чи зменшення вартості майна, що зумовлює необхід­ність для підприємства додаткових витрат на відновлення чи придбання майна.

Починається перевірка з ознайомлення та аналізу даних бух­галтерського обліку і звітності (за Книгою головних рахунків або балансом) про залишки на рахунку 72, стан розрахунків з відш­кодування протягом ревізованого періоду. Потім, аналізуючи ма­теріали проведених працівниками бухгалтерії підприємства ін­вентаризацій і відображення їх в обліку, необхідно вивчити при­чини виникнення матеріальної шкоди.

Практика ревізійної роботи свідчить, що основними причина­ми нестач, крадіжок, втрат є недотримання умов зберігання, не­достатність контролю за збереженням майна, несвоєчасність і формальне проведення інвентаризацій.