Реферат: Контроль і ревізія

20 010,00

10 %

4

25 %

5 002,00

В с ь о г о

9 194,00

4. Ревізія достовірності обліку основних засобів та ТМЦ.

Згідно Постанові правління Національного банку України «Про затвердь-ження Інструкції з бухгалтерського обліку запасів товарно-матеріальних цінностей комерційних банків України та схвалення відповідних рекомендацій» № 419 від 20.08.99р., інструкція визначає порядок обліку запасів товарно-матеріальних цінностей, та іншими нормативно-правовими актами та міжнародного стандарту бухгалтерського обліку N 2 “Запаси” і Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 ”Запаси”

Інструкція містить основні положення з бухгалтерського обліку запасів товарно-матеріальних цінностей.

Запаси визнаються активом, якщо є імовірність того, що банк отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, а їх вартість може бути достовірно визначена.

До складу запасів товарно-матеріальних цінностей включаються матеріальні активи, що призначені для забезпечення безперервної роботи банку чи для надання послуг, а також отримані в заставу. Запаси товарно-матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському балансі як активи та складаються з господарських матеріалів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, що використовуються не більше ніж один рік.

До складу запасів господарських матеріалів належать товарно-матеріальні цінності, які потрібні для діяльності банку, а також для ремонту приміщень та інших основних засобів.

Малоцінними та швидкозношуваними вважаються предмети, строк служби яких менший, ніж один рік.

Господарські матеріали і малоцінні та швидкозношувані предмети в бухгалтерському обліку оприбутковуються за фактичними цінами придбання - первісною вартістю, включаючи витрати на доставку, податки, збори та інші обов'язкові платежі (окрім тих, що згодом відшкодовуються банку), за рахунками N 3400 "Господарські матеріали на складі" та N 3410 "Малоцінні та швидкозношувані предмети на складі".

Передавання товарно-матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію чи їх реалізація банками здійснюється за вартістю, що визначається за одним із таких методів:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості;

вартості перших за часом надходження запасів - "перше надходження - перший видаток" (ФІФО);

вартості останніх за часом надходження запасів - "останнє надходження - перший видаток" (ЛІФО).

Для всіх одиниць запасів бухгалтерського обліку, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із наведених методів. Вибраний метод визначення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей обумовлюється обліковою політикою банку.

Вартість товарно-матеріальних цінностей, переданих в експлуатацію та використаних для підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані, відображається за рахунками витрат, а використаних для поліпшення об'єкта основних засобів, - за рахунками капітальних інвестицій.

Основним завданням бухгалтерського обліку запасів товарно-матеріальних цінностей є правильне і своєчасне документування і відображення операцій за рухом запасів товарно-матеріальних цінностей; контроль за залишками, надходженням і витратами запасів; контроль за зберіганням запасів.

Запаси товарно-матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському обліку за їх первісною вартістю. Первісна вартість запасів товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку не змінюється.

Для визначення вартості одиниці запасів товарно-матеріальних цінностей (однорідних, придбаних за різними цінами, виданих зі складу в експлуатацію або для реалізації та оцінки їх кінцевих запасів) застосовуються методи, що зазначені нижче.

Метод перших закупок (його ще досить часто називають ФІФО — від абревіатури назви методу англійською мовою: Fігst-Іn, Fігst Оut) спирається на припущення, що ті одиниці товару, які були придбані першими, першими і продаються. Відповідно, як собівартість реалізованої продукції спочатку відображаються товари, що були наявні на початок облікового періоду (за їхньою вартістю), потім — товари, що були першими придбані протягом облікового періоду (за їхньою вартістю), і так далі; вартість залишків товарів на кінець облікового періоду відображається, таким чином, фактично за вартістю останніх за часом придбань. Метод ФІФО, як ми бачимо, відносить вартість товарів, придбаних першими, до собівартості реалізованої продукції;а варість товарів, що придбані останніми, відноситься до сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів на кінець облікового періоду.

Обчислення вартості запасів товарно-матеріальних цінностей методом ФІФО наведено у таблиці № 4.1.

Часто головним аргументом на користь цього методу називають те, що він відповідає фізичному руху (тобто фактичній послідовності придбання і продажу) товарів. Звичайно, одиниці товару, які придбані раніше, і продаються першими. Але навіть, якщо така послідовність не дотримується, метод ФІФО може застосовуватися тому, що він дозволяє віднести (рознести) підсумкову вартість товарів для продажу до собівартості реалізованої продукції і кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів систематичним та раціональним чином. Метод ФІФО раціональний, систематичний, його легко застосовувати, він не припускає маніпулювання. У бухгалтерському балансі кінцеве сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів відображається згідно з методом ФІФО на базі вартості останніх закупок. Це забезпечує реалістичне відображення вартості товарно-матеріальних запасів (кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів) на дату бухгалтерського балансу. Але у звіті про прибутки та збитки величина собівартості реалізованої продукції відображається за вартістю старі­ших закупок, що може не відповідати поточній собівартості товарів для прода­жу. Наслідки такої оцінки (за методом ФІФО) для бухгалтерського балансу (тобто кінцевого сальдо рахунка товарно-матеріальних запасів) та звіту про прибутки та збитки (тобто собівартості реалізованої продукції) залежать від того, наскільки змінилися ціни протягом облікового періоду.

Метод середньозваженої вартості передбачає, що при кожному надходженні товарно-матеріальних цінностей на склад, середньозважена вартість кожної одиниці товару на складі має бути перерахована. В подальшому передавання запасів зі складу в експлуатацію проводиться за цією вартістю, доки на склад не надійдуть нові товарно-матеріальні цінності і не відбудеться новий перерахунок середньої вартості цінностей. Вартість кожної одиниці запасів визначається як середня величина вартості цінностей на початок облікового періоду та вартості подібних цінностей, придбаних протягом цього облікового періоду. Середньозважена вартість одиниці запасів товарно-матеріальних цінностей дорівнює сумі вартостей наявних та отриманих запасів, розділеній на кількість одиниць запасу цінностей. Сальдо рахунків запасів товарно-матеріальних цінностей на кінець звітного періоду базується на середній вартості придбаних запасів.