Реферат: Корисна інформація з астрономії

Працюючи з картою, слід пам'ятати, що сузір'я на ній зобра­жені в дещо спотвореному, розтягнутому вигляді, бо небесну сферу, як і земну кулю, не можна зобразити на площині без викривлень.

Радіальні лінії на карті — круги схилень. Відповідні їм го­дини прямого сходження вказано біля краю карти. Схилення світил відлічують за концентричними колами, накресленими че­рез кожних 30° (третє від центра коло — небесний екватор — схилення 0°). Легко бачити, що карта показує зорі із схилен­ням до 45° (зображено зорі до 4-ї величини включно).

Ексцентричний круг на карті — екліптика, точки перетину якої з небесним екватором мають пряме сходження: 0 годин (точка весняного рівнодення) і 12 годин (точка осіннього рівно­дення) .

Доцільно позначити на екліптиці положення Сонця, напри­клад для двадцятих чисел місяців року. Тоді зоряна карта стане ще наочнішою і зручнішою для спостережень.

VIII . НАЙВАЖЛИВІШІ АСТРОНОМІЧНІ ДАТИ Й ВІДКРИТТЯ

Роки до н. е.

3000 Перші астрономічні записи, зроблені в Єгипті, Ва­вілоні та Китаї.

1100 Визначення нахилу екватора .до екліптики (Чу Конг, Китай).

360 Висування доводів на користь уявлень про куля­стість Землі, Місяця та інших небесних тіл (Арісто-тель, Греція).

280 Початок систематичних спостережень зоряного не­ба александрійськими астрономами (Арістілл, Ті-мохаріс).

265 Висловлено ідею про рух Землі навколо осі й Сон­ця, перші оцінки відстаней до Сонця й Місяця (Арістарх Самоський, Греція).

240 Визначення розмірів земної кулі (Ератосфен, Алек-сандрія).

140—120 Складено перші таблиці руху Сонця, Місяця, зоря­ний каталог, що містив 1022 зорі, поділені на зо­ряні величини за видимою яскравістю (Гіппарх, Александрія).

46 Запровадження в Римській імперії юліанського ка­
лендаря (Созіген, Александрія).

Роки н. е.

150 Створення александрійським ученим Клавдієм Пто-лемеем «Альмагеста» — відомої праці, що містить геоцентричну систему світу.

1031 Визначення Біруні (Хорезм) окружності Землі.

1425 Під керівництвом Улугбека завершено будівництво на околицях Самарканда найбільшої в світі обсер­ваторії.

1543 Вихід у світ книги М. Коперника «Про обертання небесних сфер», в якій він утвердив геліоцентричну систему світу.

1582 Запровадження григоріанського календаря в ряді країн Європи.

1584 Вихід у світ праці Дж. Бруно «Про нескінченність, всесвіт і світи» (Італія).

1610 Початок астрономічних спостережень з телескопом (Г. Галілей, Італія).

1609—1619 Встановлено закони руху планет навколо Сонця (Й. Кеплер, Німеччина).

1632 Публікація знаменитого твору Г. Галілея «Діалог про дві найголовніші системи світу — птолемееву і коперникову», в якому він захищав геліоцентрич­ну систему світу Коперника.

1671 —1673 Перше визначення паралакса Сонця (9,5") за спо­стереженнями Марса в протистоянні (Д. Кассіні, Ж. Ріше, Франція).

1687 Створено теорію тяжіння (7. Ньютон, Англія).

1705 Встановлено періодичність повернення деяких ко­мет (Е. Галлей, Англія).

1719 Відкриття власних рухів зір (Е. Галлей, Англія).

1755 Поява праці німецького філософа /. Канта «Загаль­на природнича історія і теорія неба» з викладом космологічних уявлень та космогонічної гіпотези (Німеччина).

1761 Відкриття атмосфери Венери (М. В. Ломоносов, Росія).