Реферат: Козацтво на охороні кордонів України

Передбачалось, що ландміліція буде також брати участь і у військових діях. Наприклад, в Указі від 7 січня 1720 р. говорилось: „...гетьман Скоропадський зі всім малоросійським військом і слободські полки... були до походу, куди указом повелено буде, у всякій готовності...”.

Ландмiлiцiйнi полки знаходились пiд рушницею весною та влiтку, Оскільки татари здійснювали набіги саме в цей час, а на зиму вiдпускалися додому.

Щовесни ландміліційні формування висувались на лінію кордону і розміщувались у фортецях та форпостах Прикордонних (засічних) ліній.

Значнi pефоpми пpикоpдонної стоpожi пpовiв генерал-фельдмаршал П.А.Румянцев, котpий у 1764 році став генерал-губернатором Малоросії. Він значно укріпляє південні кордони. Безпосередньо на лінії кордону, у вузлових її точках, він залишає мінімальну частину прикордонних сил. З інших були сформовані три сильних пересувних загони. Вони розташовувались у глибині за центром і флангами Української лінії і були зв'язані летючою поштою з гарнізонами, що займали опорні пункти на кордоні. Коли степовики проникали в проміжки між фортецями і форпостами, вони охоплювались пересувними загонами і знищувались.

Українська ландміліція виконала своє завдання. Протягом XVIII ст. Слобідська Україна зміцніла, збільшилась територія, населення.Російська імперія,закріпивши за собою нові землі створила можливості для подальшої експансії на південь і у 1774 р. вийшла на Чорноморське та Азовське узбережжя. Туреччина визнала незалежність Кримського ханства. Загроза постійної військової небезпеки зменшується, прикордонні структури стають зайвими і у 1775 р. Українська ландміліція ліквідовується.

Отже, українське козацтво впродовж своєї історії постійно виконувало завдання з охорони кордонів. Ця функція була притаманна різним козацьким станам. Для козацтва, що замешкувало прикордоння, його охорона була викликана природною необхідністю самооборони. Набрані на службу черкеси, реєстровці отримували накази охороняти кордони Литви та Польщі. Для того, щоб отримати маєток, заробити кошти, наймались козаки в станичну і сторожову службу Московського царства. В Гетьманщині, Запорожжі, Слобожанщині створювались спеціальні прикордонні структури, які захищали ці українські автономії і слугували передовим форпостом охорони й оборони Російської імперії. Щодо форм і засобів охорони кордону, то вони постійно удосконалювались, створювались спеціальні структури, що робило козацьку прикордонну охорону більш мобільною і боєздатною і давало можливість ефективніше вирішувати завдання зміцнення безпеки країни, захисту й охорони кордону.

Продовжити дослідження доцільно за наступними напрямками: аналіз службово-бойової діяльності прикордонних структур в Україні у XVIII ст., розвиток прикордонних формувань в Україні у кінці XVIII – XIX ст.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Іванченко І., Моця Б. Охоpона коpдонiв України в складi Російської імперії // Пpикоpдоннi вiйська України: iстоpiя i сучаснiсть. – Хмельницький, 1997. – 292 с.;

2. Кабачинський М.І. Історія кордонів та прикордонних військ України:.–Хмельницький, 2000. – 216 с.;

3. Молотков А., Чепелкин М. На страже границ отечества. Краткий очерк Пограничных войск России // Погpаничник. – 1996. – № 6. – С. 50-57;

4. Плеханов А., Плеханов А. Казачьи войска при Петре І (1682-1725) // Пограничник. – 2001. – № 12. – С. 54-61;

5. Карачаров И. Государственная политика в области охраны западной границы России в первой четверти XVIII столетия // Погpаничник. – 2002. – № 10. – С. 62-64;

6. Ежуков Е. Петр I и охpана границ Российского государства // Погpаничник. – 1999. – № 1. – С. 64-67; Елизавета Петровна и охpана российского порубежья // Погpаничник. – 1999. – № 2. – С. 68-71;

7. Доpошенко Д.I. Нарис iстоpiї України / Пеpедмова I.О.Денисюка. – Львів, 1991. – С. 160-161;

8. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. У 3-х т. Т. 2. – Львів: Світ, 1990. – С. 8, 39;

9. Боярский В.И. На стороже Руси стояти. – М., 1992. – С. 27-28;

10. Iстоpiя укpаїнської еміґрації. (Б.Д.Лановик, Р.Т.Гpом'як, М.В.Тpаф'як та ін.) За pед. Б.Д.Лановика. – К., 1977. – С. 56-57;

11. Боярский В.И. Вказана праця. – С. 43;

12. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). – 2-ге вид., доп., перероб. – К., 1995. – С. 541, 510, 515;

13. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994. – С. 449;

14. ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 34; – Спр. 7. – Арк. 4;

15. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. У 3-х т. Т. 1. – Львів, 1990. – С. 234-236;

16. ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 21. – Арк. 67.; – Спр. 119. – Арк. 84-85;

17. ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 256. – Арк. 18-44;

18. Скальковский А. История новой сечи или последнего коша запорожского. – Одеса. 1885. Ч. 3. – С. 21;

19. Саpатов И.Е. Муpавский шлях через "Дикое поле" // Памятники Отечества. – 1980. – № 2. – С. 30-35;

20. Молотков А., Чепелкин М. На страже границ отечества. Краткий очерк Пограничных войск России // Погpаничник. – 1996. – № 6. – С. 55;

21. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. – Харків, 1990. – С. 58-61;

22. Молотков А., Чепелкин М. Вказана праця. – С. 57;