Реферат: Краєзнавча характеристика Греції

Греція (Древня Еллада), загальна назва територій давньогрецьких держав на півдні Балканського півострова, островах Егейського моря, узбережжя Фракії, по західній береговій смузі Малої Азії. Перші ранньокласові держави ахійців (Кнос, Фест, Мікени, Теринф, Пилос і ін.) утворилися на початку 2-го тисячоріччя в епоху бронзи. Вторгнення дорійцев (1200 до н.е) спричинило розпад держав і пожвавлення родових відносин. До 9 ст. до н.н. Грецію заселяли: еолійці – Північна Греція, дорійці – Середня Греція і Пелопонес, іонійці – Аттика й острови. У результаті боротьби демосові з родовою аристократією в 8-6 ст. до н.е. у Греції сформувалися поліси (міста-держави). У залежності від результатів боротьби землевласників і ремісників з родовою знаттю державна влада в полісах була або демократичною (Афіни), або олігархічна (Спарта, о. Крит). В економічно розвитих полісах (Афіни, Коринф і ін.) широко було поширене рабство; у Спарті, Аргосі й інших довго зберігалися пережитки родового ладу. 5-4 ст. до н.е. – період вищого розквіту полісів. Він зв'язаний з піднесенням Афін у результаті перемогти греків у греко-перській війні (500-499 р. до н.е.) і створенням Делоського союзу (на чолі з Афінами). Час найвищої могутності Афін, найбільшої демократизації політичного ладу і розквіту культури – роки правління Перикла (443-429 р. до н.е.). Боротьба між Афінами і Спартою за гегемонію в Греції і протиріччя між Афінами і Коринфом за торговельні шляхи привели до Пелопонеської війни (431-404 до н.е.), що завершилася поразкою Афін. У середині 4 століття на півночі Греції піднялася Македонія. Після розпаду держави Олександра Македонського в так називаний період еллінізму (3-2 вв. до н.е.) у Греції переважали держави і союзи воєнізованого типу (Македонія, Ахейский союз, Этолийский союз), що заперечували панування в Греції. З 146 р. до н.е. (після розгрому римлянами Ахейского союзу) Греція підкорялася Риму (з 27 р. до н.е. на її території була заснована римська провінція Ахайя). З 4 в. н.е. Греція стала частиною Східної Римської імперії – Візантії.

У 1204 році під час Четвертого Хрестового походу Візантійська імперія розпалася, а Греція була поділена на кілька графств, самим могутнім з яких було Афінське. У 1460 році практично вся Греція потрапила під владу Оттоманської імперії, а ще через двісті років турки вигнали венеціанців з нечисленних торговельних центрів, що залишилися. У 1669 році до Оттоманської імперії був приєднаний острів Крит і до XIX століття Греція знаходилося в складі Оттоманської імперії. У 1821 році почалася перша фаза війни за незалежність Греції, коли греки боролися практично без допомоги. Війна закінчилася в 1829 році і було проголошено Грецьке королівство. Наприкінці XIX століття Греція вела кілька воєн за території, у результаті чого Туреччина втратила все що ще знаходилося під її владою - Македонію і Крит. На початку XX століття країни Балканського півострова вели так звані Балканські війни, смороду закінчилися практично напередодні Першої світової війни й у результаті Греція так само збільшила свою територію. Після війни в Греції виник сильний антимонархічний рух, і в 1924 році Греція була проголошена республікою, однак вже в 1935 році монархія була реставрована. У 1967 році в результаті військового перевороту до влади в Греції прийшли так називані "чорні полковники". У грудні того ж року був організований референдум з метою повторної реставрації монархії, однак результати були негативні. Нова республіканська конституція була прийнята в 1975 році. Греція є членом ООН, ГАТТ, МВФ, ВІЗ, МАРНОТРАТ, Ради Європи, НАТО, ВІВСІ, Організації економічного співробітництва і розвитку, ЄС.

4. Державний лад і політичне життя

4.1. Державний устрій

За конституцією 1975 Греція має парламентську форму правління. Головою уряду є прем'єр-міністр – керівник партії, що має більшість місць у парламенті. Уряд на чолі з прем'єр-міністром відповідально перед парламентом. Парламент складається з однієї палати, що нараховує до 300 депутатів, обраних терміном на чотири роки.

Голова держави – президент, що обирається парламентом терміном на п'ять років і може бути переобраний ще на один термін. Президент наділений повноваженнями попереджувати війну й укладати договори з іншими країнами. Він призначає прем'єр-міністра і за рекомендацією останнього – інших членів уряду. Президент може скликати спеціальні засідання парламенту і розпускати його по представленню уряду або по згоді Ради республіки. До складу Ради входять прем'єр-міністр, глава парламентської опозиції, спікер парламенту і колишніх прем'єр-міністрів і президенти демократично обраних урядів. Президент має право накладати вето на законопроекти, але вето може бути переборено абсолютною більшістю голосів членів парламенту. Посаду президента Греції послідовно займали: Константинос Цацос (1975–1980), Константинос Караманлис (1980–1985), Христос Сардзетакис (1985–1990), Константинос Караманлис (1990–1995), Константинос Стефанопулос (з 1995).

Самоврядування. Греція розділена на 13 областей, а ті у свою чергу – на 51 ном. Номи складаються з єпархій, а єпархії розділені на муніципалітети, кінотіти (комуни). Міністр внутрішніх справ призначає префектів номів, яким підлеглі місцеві чиновники (обрані жителями). Монастирі на горі Афон мають особливий автономний статус.

Судоустрій. Система правосуддя включає суди по цивільних і кримінальних справах. Верховний суд розбирає апеляції по вироках судів нижчих інстанцій. У випадку винесення будь-якими судами або адміністративними інстанціями суперечних один одному рішень особливий верховний трибунал розбирає справи з погляду відповідності цих рішень конституції країни.

4.2. Політичні партії

У 1967–1974 діяльність політичних партій у Греції була заборонена, нові партії сформувалися тільки після повернення цивільного уряду до влади в 1974. Після введення нової конституції склалися дві основні партії, споєні внутрішньою дисципліною. Завдяки модифікованому принципові пропорційного представництва вони послідовно змінюють один одну у влади. Вплив дрібних партій істотно обмежено.

Грецький соціалістичний рух (ГСР) утворено 3 вересня 1974 в умовах підготовки до парламентських виборів після падіння військової диктатури.

Партія «Нова демократія »(НД) створена 4 жовтня 1974 на основі колишньої партії Національно-радикальний союз (НРС), що знаходилася при владі в 1956–1963 і 1967.

Комуністична партія Греції (КПГ) була утворена в 1918, до 1920 називалася Соціалістичною робочою партією (СРПГ), а до 1924 – СРПГ (комуністичної).

Коаліція лівих і прогресивних сил (КЛПС) утворена в 1989 поруч лівих партій. Після виходу з неї Комуністичної партії Греції залишилася невеликим лівим угрупованням. На виборах 1993 коаліція зібрала 3% голосів, у 1996 – 5%, у 2000 – 3,2%. Має 6 місць у парламенті країни.

Демократичний соціалістичний рух – відкололося від ВСД у 1995, займає більш ліві позиції і проголошує свою прихильність «справжнім соціалістичним цінностям». На виборах 1996, очолена Дімітрисом Цовопасом, одержала 4,4% голосів, у 2000 – 2,7% голосів. Представництва в грецькому парламенті в даний час не має.

Крім основних партій, у Греції існують також: партія «Політична весна»(права, відкололася в 1993 від Нової демократії), Фронт радикальної лівої(об'єднав партію «Нова ліва» і троцькістську Революційну робочу партію; 0,1% голосів на виборах 2000), Екологічна альтернатива(зелені); троцькістські групи «ОКДЕ»,Революційна соціалістична організація,Робітник політичний кружок; Грецька революційна марксистська організація, Марксистсько-ленінська компартія Греції;і інші. Мається велика кількість окремих анархістських і автономних лівих груп.

4. 3. Збройні сили

У 1995 армія Греції нараховувала 113 тис. чоловік, військово-морський флот – 19,5 тис. і військово-повітряні сили – 26,8 тис. У країні введена загальна військова повинність.

5. Зовнішня політика

5.1. Основні пріоритети зовнішньої політики Греції

Фактори, що впливають на ЗП Греції:

· проблема відносин з Туреччиною

· проблеми, пов’язані з балканською кризою

Греція має дружні відносини з Сербією. ЗП Греції була критикована з боку ЄС за те, що вона не засуджувала етнічні чистки, які влаштовували серби. Греція звинувачувалася у порушенні ембарго проти Сербії.

Греція була змушена приєднатися до санкцій, накладених на СРЮ у 1992 році. 2.6 мрлд.$ - втрати Греції від накладення ембарго на СРЮ. Греція – Німеччина – дві полярні держави у ЄС стосовно ситуації в СРЮ. Греція: прискорене надання незалежності призведе до міжетнічних воєн.

З квітня по серпень 1993 року грецький прем’єр К. Міцутакіс головував у роботі міжнародної конференції з врегулювання у Боснії та Герцеговині. Караджич – лідер боснійських сербів. Міцутакіс намагався переконати його виконати план Оуена. Не вдалося. Травень 1993 року – Греція надала свою територію для проведення конференції з боснійського врегулювання. Після неї Міцутакіс поїхав у Пале (столиця боснійських сербів), щоб домовитись про зняття облоги Сараєво.

МЗС Греції Папуліас у листопаді 1993 року відвідав усі зацікавлені столиці, крім Анкари з метою добитися зняття санкцій проти СРЮ.

Греція разом з Канадою та Великобританією виступили проти нанесення повітряних ударів по сербських позиціях. Серби вистрелили зі 120мм міномета по ринкові, де був натовп людей, це посилило прагнення США проводити бомбардування. Лютий 1994 року – ще один обстріл мирного населення в Сараєво. Тоді Греція погодилася на надсилання ультиматуму СРЮ про відведення важкої артилерії від Сараєво.

Греція – член НАТО з 1952 року.

Турецькі миротворці з більшою симпатією ставилися до мусульман. Найбільш об’єктивними були миротворці з Далекого Сходу.

10 листопада 1992 року – Міцутакіс запропонував, щоб усі сусіди Македонії підписали угоду про гарантії недоторканості кордонів Македонії. У відповідь на цю пропозицію США надіслали 300+300 американських військовослужбовців, щоб сформувати групу радників, які б допомагали у формуванні македонських прикордонних сил.

5.2. Україно-грецькі відносини

Україно-грецькі мають під собою серйозний історичний фундамент, духовну спорідненість, спільну спадщину античної та візантійської культур. Це, на думку глави українського парламенту, причина того, що нас у Греції розуміють і підтримують. Визначальним чинником є і те, що Греція, долаючи перешкоди, пройшла важкий шлях до ЄС і нині із запровадженням євро переживає непрості часи. Підбиваючи політичні підсумки свого триденного візиту до Греції і відповідаючи на запитання “ГУ” про те, що обговорювали на переговорах членів делегації з керівництвом грецького зовнішньополітичного відомства, Володимир Литвин сказав:

— У МЗС Греції було висловлено цілковиту підтримку позиції України, її зовнішньополітичній орієнтації. З 1 січня 2003 року Греція головуватиме в Євросоюзі. І я гадаю, що грецька сторона докладе зусиль до того, щоб Україна мала конкретніші параметри, конкретніші віхи та орієнтири для поглиблення співпраці з ЄС. Тим паче що під час минулого головування в ЄС Греція надала серйозну допомогу в підготовці Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Я вважаю, що той рівень конструктивізму та взаєморозуміння, який існує між Києвом і Афінами, є сенс перенести на відносини України з Європейським союзом. Співробітництво з Грецією може слугувати еталоном розвиткові цих відносин. Думаю, є всі підстави сказати, що сьогодні нам потрібно менше енергії витрачати на переконання ЄС у європейських позиціях Києва, а спрямувати її на те, щоб забезпечити стандартний рівень життя в країні, який відповідає європейським нормам. Для нас вступ до ЄС не має бути самоціллю. Це віха. Той горизонт і та перспектива, що ми її мусимо досягти. Треба мати почуття власної гідності і навчитися його демонструвати. Я маю на увазі те, що Україна такою само мірою зацікавлена в ЄС, якою Євросоюз зацікавлений в Україні. Нам не треба проситися до Європи. Ми — в ній. І казати про європейську безпеку, про те, що Європа буде цілісна, що відіграватиме ту роль, яку вона покликана грати, без України —неправильний підхід. Це утопія.

Багато хто не хоче бачити Україну в ЄС. Їм вигідно, щоб наша країна нагадувала аморфне державне утворення, аби Україна не була нацією, а становила суму населення, яким можна маніпулювати і на якому можна відпрацьовувати різні технології, влаштовуючи показові “шмагання”. Мета цього — продемонструвати решті, що коли вони не діятимуть у завданому режимі та завданих координатах, то з ними станеться те саме. Годі плакати і стогнати! Треба сісти та розібратися у власному домі, а не шукати допомоги по закордонах. Потрібно врешті-решт зосередитися на розв’язанні наших внутрішніх проблем, економічному облаштуванні країни, піднесенні життєвого рівня людей, удосконаленні демократичних засад існування нашого суспільства. Це головна умова! А потім уже ми матимемо результат — входження до європейських структур... Набридає принижуватися, переконувати, доводити. Навіщо це робити? Ми — велика країна, ми — велика нація. Чому ми маємо просити? Чому ми маємо послідовно виконувати домовленості, а у відповідь нічого не одержувати? Хоча ні. Ми отримуємо... нові правила, які в процесі гри змінюють. Я вважаю, що з цим час закінчувати. Не шукати пояснень, а збільшувати обсяги торгівлі. За останні три роки в торгово-економічних відносинах між Україною та Грецією були і злети, і падіння. За даними Посольства України в Греції, обсяг товарообігу становив 226 млн. дол. у 2001 році, а за сім місяців нинішнього року — 69 млн. дол. В основі українського експорту — продукція суднобудівної промисловості (35%), чорні метали (30%), добрива (14%), алюміній та вироби з нього (11%). А з Греції ми найбільше імпортуємо продукти рослинного походження (22%). Українські бізнесові кола продовжують налагоджувати зв’язки з грецькими компаніями, які реалізують інвестиційні проекти у рамках європейських програм. Серед 112 країн-інвесторів за обсягами прямих інвестицій в Україну Греція посідає 25-те місце.

У рамках візиту нашої делегації відбулася зустріч з крупним грецьким підприємцем Вардісом Вардіноянісом — президентом групи компаній, які видобувають і перероблять нафту, а також постачають її до різних країн світу, володіючи при цьому 40 танкерами. Група компаній Вардінояніса залишається єдиним іноземним замовником Миколаївського суднобудівного заводу, і з 1992 року ними було замовлено 18 танкерів, із яких 6 уже побудовано. Як повідомило Посольство України у Греції, у стадії завершення переговори з компанією про створення ще одного амбітного проекту —будівництва 9 танкерів на загальну суму майже 300 млн. доларів.