Реферат: Країни Закавказзя

Державний устрій Грузії – президентська республіка. Країна поділена на 66 адміністративних районів + 2 автономних республіки, Абхазська і Аджарська. Столиця – Тбілісі. Законодавча влада представлена однопалатним парламентом. Нараховується понад 40 партій, найчисельніші і найвпливовіші з яких: Демократичний Союз Грузії, Народний Фронт, Республіканська партія, Партія монархістів.

Україна

Державний устрій: Згідно 133 статті Конституції України: “Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, міста, райони, райони в містах, селища і села.”

?? ?????? ??????? ???????: ????????? ?????????? ????, 24 ???????, ????? ???? ? ???????????.
? ??????????? ????????, ?? ????? ???? ? ??????????? ????? ??????????? ??????, ???? ???????????? ???????????? ???????? ???????.

Змішана республіка. Законодавча влада представлена однопалатним парламентом.

2. Економіко-географічне положення.

Країнами Закавказзя є Азербайджан, Вірменія, Грузія. Ці країни розташовані у південній частині Кавказького перешийку. На півдні цей регіон має границі із Турцією, Іраном, а на півночі із Росією. Регіон, розташований між Чорним та Каспійським морями, має вигідне географічне положення. Морські узбережжя створюють сприятливі умови для розвитку економічних зв'язків. Через порти Чорного моря здійснювались традиційно зв'язки країн Закавказзя з Україною, а через порти Каспійського моря - з країнами Центральної Азії та Ро­сійським Поволжям. Узбережжям морів проходять основні сухопутні шляхи, що сполучають регіон з півднем Росії. Приморське положення сприяло формуванню тут морського комплексу з потужним портовим господарством.

Азербайджан, розташований у східній частині регіону, має широкий вихід до Каспійського моря, що забезпечує країні можливості міжнародних зв'язків з Росією, Іраном, країнами Центральної Азії. Працює паромна переправа з Туркменістаном. З країнами регіону зв'язки здійснюються сухопутним транспортом.

3. Природні умови і ресурси.

Регіон займає порівняно невелику компактну територію, яка відрізняється про­те великою різноманітністю природних умов та ресурсів. Майже 2/3 території За­кавказзя - гори, і це відповідним чином впливає на характер і особливості вико­ристання території. Вертикальна поясність, притаманна гірським країнам, впли­ває на спеціалізацію сільського господарства: на порівняно незначних площах те­риторії можна помітити чергування різних типів використання земель: від вирощування субтропічних культур до відгонно-пасовищного тваринництва. До того ж гірський рельєф ускладнює сільськогосподарське використання території, промислове та цивільне будівництво, прокладання шляхів сполучення та інших комунікацій. В горах трапляються обвали, зсуви, снігові лавини та інші небезпечні природні явища, що загрожують господарській діяльності та життю людини. Сейсмічність цього району, приблизно 6-8 балів. Водночас гірський рельєф у поєднанні з морським узбережжям та субтропічним кліматом робить цей регіон одним з найпривабливіших курортно-рекреаційних та туристських центрів Євразії. Близько 60% поверхні Закавказзя розташовано на висоті 600 м над рівнем моря і обіймають її схили і відножини Великого Кавказу, а також хребти Малого Кавказу. На Ленкоранській низовині – вологі субтропіки і випадає 1200 мм опадів за рік. Вологі Субтропічні ліси зростають у Західному Закавказзі, де вони займають 55% площини і на південному сході Східного Закавказзя. Ліси виконують вагомі функції: вітрозахисні, протиерозійні, воднорегулюючі, а також бальнеологічні. Країни Закавказзя мають великі запаси водяних ресурсів. Річки: Кура, Алазань, Раздан, Аракс, Ріоні; озера: Ріца, Севан, Сарису та ін.

Переважний тип ґрунту: бурі горно-лісові, горно-лугові, а також на висоті 1700 м – чорнозем, на рівнинах – алювіальні, іноді зустрічаються і жовтоземі і червоноземні, на Колхідській низовині – лугова – болотні (900 тис. га), брунатні, бурі і бура – каштанові.

Закавказзя має значні поклади мінеральних корисних копалин, особливо па­ливно-енергетичних та рудних. Нафту та газ добувають в Азербайджані на півострові Апшерон, Куро-Араксинській низовині та на шельфі Каспійського моря (Нафтові Камені). Незважаючи на значну експлуатацію цих родовищ, вони й досі визначають місце Азербайджану та Закавказзя в цілому на євразійському ринку. Мар­ганцевими рудами багата Грузія, залізними - Азербайджан та Вірменія, мідні та поліметалічні руди добувають у Вірменії і Грузії.

Важливе значення для економіки країн регіону мають мінеральні та термаль­ні джерела (Цхалтубо, Боржомі - в Грузії; Джемрук, Арзні - у Вірменії; Істісу, Бадамли - в Азербайджані та ін.). На їх базі розвивається лікувально-курортний комплекс.

4. Населення.

Складні гірсько-геологічні умови зумовили концентрацію населення та госпо­дарської діяльності на рівнинах та долинах. Тут найбільша густота населення 150-200 чол. на 1 км² . Всім країнам регіону притаманні ви­сокі темпи урбанізації. Міське населення переважає. Великими моноцентрични­ми агломераціями є столичні міста, населення в кожному з них перевищує 1 млн чоловік.

Тисячолітня історія заселення та освоєння цього краю, його складні природні умови спричинили велику етнічну та релігійну різноманітність. Так, більшість насе­лення Грузії (грузини, абхази та інші народи) належать до кавказької мовної сім'ї і сповідують переважно православ'я. Вірмени належать до індоєвропейської мовної сім'ї і об'єднані Вірменською церквою. Населення Азербайджану належить переваж­но до тюркської групи алтайської мовної сім'ї і сповідує іслам. Культурно-побутові, етнічні, релігійні відміни в умовах соціально-економічної кризи доби перебудови та становлення державності загострили політичну ситуацію в регіоні, яка подекуди пе­реросла навіть у збройні конфлікти (в Грузії, між Вірменією й Азербайджаном).

Населення Грузії – 5.7 мільйонів чоловік. Сама велика етнічна група – грузини (68.8% населення), армяни становлять 9%, осетини і абхазці – 10%. Українська етнічна група нечисельна і становить – 28 тис. чоловік (1995)

Природній приріст населення: в Грузії – 7%, у Азербайджані – 21%.

5. Загальна характеристика господарства країни.

Господарство країн регіону має ряд спільних рис. Це стосується агропромис­лового виробництва, розвитку трудомістких галузей промисловості. Промис­ловість регіону відзначається розвинутим паливно-енергетичним комплексом, що базується на власних нафті та газі; комплексом видобутку сировини і вироб­ництва конструкційних матеріалів, особливо виплавкою кольорових металів; тек­стильною та шкіряною промисловістю, галузями середнього і точного машинобу­дування. Набуло розвитку виробництво автомобілів, літаків, електровозів, вер­статів та приладів, налагоджено суднобудування і судноремонт.

Сільське господарство має своєрідну й багатогалузеву структуру. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні винограду, баштанних культур-фруктів та овочів на низовинах та в передгір'ях. На основі їх переробки розви­вається виноробна та коньячна промисловість, виробництво плодоовочевих консервів.

Вирощування тютюну на схилах Кавказьких гір лежить в основі тютюново-ферментаційної промисловості. Важливою галуззю спеціалізації е субтропічне господарство, на базі якого розвиваються чайна та ефіроолійна промисловість, вирощування та переробка цитрусових та інших субтропічних культур. На низовинних ділянках Азербайджану поширене бавовництво та відповідний агропромисло­вий цикл з переробки бавовни. Гірські території всіх республік спеціалізуються на відгонно-пасовищному тваринництві, переважно вівчарстві.

Разом з тим, між країнами є істотні відмінності, що визначають спеціалізацію кожної з них на регіональному та світовому ринках. Азербайджан спеціалізується на нафтогазодобувній та нафтопереробній промисловості, Вірменія - на точному машинобудуванні та харчовій промисловості, Грузія - на транспортному машинобудуванні та продукції АПК.

Республіка Азербайджан

Провідними галузями господарства країни є паливно-енергетична, хімічна та нафтохімічна промисловість, кольорова металургія та багатогалузеве машинобудування (транспортне, побутових приладів, електротехнічне).

В агропромисловому виробництві провідна роль належить зрошувальному зе­млеробству. Вирощують бавовник, овочі, фрукти, ягоди, виноград, розводять ту­тового шовкопряда. Провідна галузь тваринництва - вівчарство.

Продукція зазначених галузей завжди постачалась на регіональний ринок, а з інших країн завозились верстати, устаткування, продукти харчування.

Республіка Вірменія

Вся господарська діяльність сконцентрована в теплих, але недос­татньо зволожених рівнинах, де вирощування сільськогосподарських культур потребує штучного зрошення. Гірські території використовуються під пасовища

Агропромислове виробництво розвивається на базі переробки рослинницької (вино-коньячна, виноградарська, плодоконсервна галузі) та тваринницької про­дукції. Провідну роль у сільському господарстві відіграє тваринництво.

В територіальному поділі праці Вірменія завжди спеціалізувалась на про­дукції машинобудування та харчової промисловості. Між Вірменією й Україною завжди існували досить розвинуті економічні зв'язки з обміну продукцією мета­лургії, машинобудування, сільського господарства.

Республіка Грузія

Населення концентрується переважно на узбережжі, рівнинах і передгір'ях. Природні умови вологих субтропіків сприяли розвитку в країні унікального для всього регіону субтропічного типу АПК, який спеціалізується на вирощуванні чаю, Цитрусових, ефіроолійних. На їх переробці розвивається чайна, консервна, виногра­дарсько-виноробна галузі. Машинобудування забезпечує потреби комплексу в ма­шинах та устаткуванні. Гірські території спеціалізуються на тваринництві.

Мінеральні джерела (Цхалтубо, Мацеста, Боржомі тощо) та природні особли­вості сприяли створенню рекреаційного комплексу, в межах якого поєднується Курортне господарство, відпочинок і туризм.