Реферат: Кредит як соціально економічне явище
Кредит і кредитні відносини відіграють важливу роль у житті людини. Може здаватися, що такі поняття специфічні й характерні лише для окремої сфери людської діяльності, тобто до економіки, та кредит пронизує усе суспільство і формує його соціально-економічний каркас.
Людина від народження вступає у кредитні (зобов'язальні та довірчі) відносини зі своїми батьками, а з часом і з іншими членами суспільства: людьми, організаціями, підприємствами, владою (державою) тощо. Кредитні відносини існують в політиці — між тими, хто прагне до влади у державі та її громадянами; у науці — між тими, хто поширює знання, і тими, хто їх здобуває, і, звичайно, в економіці.
Кредит є основою нормування відносин людини з її довкіллям: людина, користуючись благами природи, вступає у боргові відносини з нею. На думку А. Шопенгауера, саме народження людини породжує питання, що "наше життя містить певну заборгованість?" . Ця заборгованість виявляється у зобов'язаннях homosapiens перед природотвірними силами, які надали їй певні блага, починаючи від користі довкілля і закінчуючи особистими благами.
Кожна людина, як усе суспільство, пов'язана з іншими людьми й природою через кредит і не може існувати без зобов'язальних відносин. З огляду на це кредит (борг) здавна є основним поняттям не лише в економіці, а і в інших цивільно-правових та духовно-етичних сферах людського спілкування.
Незважаючи на величезну кількість робіт з цього напрямку досліджень, люди не тільки не мають сьогодні загальної наукової теорії кредиту, бо відсутній системний підхід до розв'язання проблем, пов'язаних з цією важливою категорією.
Такий стан справ, на мою думку, зумовлений тим, що в сучасній науці існує диференціація наукових пошуків, яка, з одного боку, сприяє поглибленню досліджень проблеми, а з іншого, наявний розрив зв'язків між науками не забезпечує усебічного підходу до проблеми та якісного її розв'язання.
Сьогодні монетарна наука досягла найбільших результатів у пізнанні проблем кредиту, що виявляється в наступному:
1. Знання суті грошей, законів і принципів їх використання дає можливість чіткіше висвітлити різні сторони кредиту: від його суті до основних норм (принципів) його формування. Водночас сучасні гроші, що за своєю суттю є кредитом , на думку Зіммеля, "є тією частиною нормативних відносин, яка ними ж і встановлюється у суспільстві" .
2. Здатність грошей відображати кількісно суспільні відносини зробила відносини раціональнішими і надійнішими. Монетарні підходи забезпечили ідентичність і відмінність багатьох боргових відносин. Гроші звели, якісний бік кредиту (його суть і принципи) до кількісних показників. Сьогодні розв'язання багатьох проблем щодо формування і виконання зобов'язань відбувається шляхом їх ідентифікації на підставі фінансових вимірів, а в цьому, з погляду сучасної науки, і полягає "пізнання і бачення природи речей та явищ".
Отже, гроші, з одного боку, абстрагують боргові відносини в економіці, надають їм об'єктивного характеру, але і виявляють властиві їм правила, а з іншого боку, вони здатні їх вимірювати та встановлювати їм кількісні показники.
Тому можна зробити висновок, що гроші зробили суспільну категорію кредиту більш науковою, а отже, і більш дослідженою. Водночас ми не можемо не помічати того, що фінансова наука, абстрагуючи боргові відносини, виявляючи і вимірюючи загальні закономірності, втрачає з поля зору особистість з її характерними особливостями, які, зрештою, і визначають ці боргові відносини.
Усе це й зумовило потребу усебічного підходу до розроблення теорії кредиту.
Історично під кредитом розуміють борг, який виникає між членами суспільства. В економічній науці країн постсоціалізму кредит найчастіше учені розглядають як економічні або грошові відносини, що виникають між кредитором і помічних знань із знаннями інших суспільних наук. Завдання доцільно здійснювати крізь призму сучасних фінансів.
Як відомо, кредит зародився як на споріднених зв'язках, так і на засадах певних традицій і релігії. Генетичний аналіз свідчить, що насамперед формування кредиту базується на прагненні людини надавати допомогу іншим людям. Психологи Ш. Бюлер і В. Франкл вважають, що таке прагнення зумовлене "природною спрямованістю людини на створення цінностей". Тому, у бажанні людей, які мають блага, давати їх тим, хто цього потребує, і полягає природа кредиту.
Потреба розвитку продуктивних сил вивела з часом кредитні відносини за межі окремої общини і додала їм ширшого характеру. Кредит почали надавати не лише на основі родових традицій, релігійних зв'язків, а стали дедалі більше зважати на ділові якості людини: її здібності, навички, моральність тощо. На підставі такого підходу почали широко використовувати поняття "довіра", яке у подальшому стало головною умовою надання кредиту.
Не випадково в основі латинського слова кредит лежить корінь credo — віра, що означає об'єднання людей і створення фундаменту для довірчих відносин у суспільстві. Довіра стала певним фундаментом для створення перших фінансово-кредитних товариств у Новому Вавилоні і Стародавній Греції та для формування системи зобов'язань в інших сферах людської діяльності.
Що таке довіра? На думку американського соціолога Ф. Фукуями, "Довіра — побічний продукт соціальних норм співпраці, які створюють соціальний капітал" . Доцільно під поняттям "довіра" розуміти ставлення до кого-небудь, що виникає на основі віри" . У такому разі це впевненість у відповідальності людини, в її бажанні, прагненні та умінні збільшувати блага шляхом поворотно-зростаючого руху вартості.
Такий підхід дає можливість усвідомити, що слово "довіра" якнайповніше відображає основоположне правило кредитування. Без довіри не можна надавати кредит, укладати зобов'язальні відносини.. На мою думку, довіра — це одна з найважливіших соціальних норм і основний принцип кредитування. З метою забезпечення ширшого погляду на цю категорію пропоную назвати основоположний принцип кредитування словосполученням "довіра—відповідальність", яке глибше за змістом порівняно з фінансовим поняттям "кредитоспроможність".
Довіра і відповідальність – це категорії багатьох суспільних наук , які безпосередньо причетні до формування взаємокредитного суспільства, що забезпечує багатство людини й нації . У країнах, де громадяни виявляють високу відповідальність, вища довіра у суспільстві, сильніше розвинені кредитні відносини, вищий розвиток цивілізації. Прикладом таких країн є Японія, Німеччина, США та багато інших.
Великий вплив на формування довірчо-відповідальних відносин має єднання членів суспільства не лише на засадах релігійної віри, а й на засадах віри в успіх загальної справи на рівні сім'ї, корпорації і всієї нації. Яскравим прикладом - віри в успіх загальної справи членів суспільства є історичний досвід розвитку Німеччини у середині XIX століття, Японії на початку XX століття і сучасного Китаю. Практика свідчить, що депозитами (0,1—0,25 %) населення (порівняно з населенням інших країн) велику частину своїх доходів вкладає у депозити комерційних банків.
Отже, створення суспільства взаємодовіри — на засадах відповідальності має важливе значення для інших народів. Для Російської Федерації це найактуальніше питання, оскільки вона зараз, перебуває на переломному етапі свого розвитку. Деінтеграційні процеси, які в цій багатонаціональній державі знову загострилися наприкінці XX сторіччя, й далі посилюватимуться, якщо не вжити заходів для створення взаємокредитного суспільства.
Для України загроза державного поділу значно менша, ніж для Росії, оскільки з погляду національного вона однорідніша і менша за територією та природними ресурсами. Проте в Україні така загроза також існує, про що нагадують події, пов'язані з виборами Президента України у 2004 році.
Принцип "довіра—відповідальність" за своєю природою соціальний. Для його вияву потрібне насамперед бажання позичальника отримати блага від кредитора.
Правило "бажання і потреби" при кредитуванні доцільно використовувати в різних сферах людської діяльності. Так, наприклад, батьки повинні давати своїм дітям тільки ті блага, яких вони потребують. Ця умова є основою того, що у майбутньому діти зможуть їх ефективно використовувати.
Бажанню людини отримати блага сприяє її прагнення до вкладення частини власних коштів (зусиль) у кредитну справу. Якщо позичальник вкладає власні кошти у справу, тоді ризик кредитування частково переміщається до нього і, як наслідок, зростає його відповідальність. Такий принцип управління відповідальністю спостерігається в різних сферах людської діяльності, тому важливо всіляко підтримувати бажання потенційного позичальника отримувати кошти (блага) на умовах спільного інвестування, що спричиняє, як правило, розвиток довірчо-відповідальних відносин у суспільстві і зростання в ньому багатства. Бажання однієї людини отримати блага в позику і вкласти у справу частину своїх коштів, у тому числі і здібностей, з одного боку, а з іншого — прагнення потенційного інвестора допомогти ближньому і собі є основою формування кредитних відносин у суспільстві. Таким чином, в основі взаємокредитування лежить закон вартості і принцип ефективного її використання . Водночас теорія кредиту має і свої правила. Так, наприклад, при кредитуванні інвестор має бути упевнений у здібностях позичальника щодо ефективного використання вартості, про що свідчить досвід його роботи у конкретному виді діяльності. Довіра кредитора до позичальника підвищується за умови, що останній має у своєму розпорядженні власність, яка може бути використана як гарантія або застава під конкретне боргове зобов'язання. Кращим варіантом є випадок, коли застава позичальника використовується в інвестиційному проекті.
Усе це сприяє підвищенню відповідальності заставодавця і довіри до нього кредитора. При цьому досягається найбільша ефективність відносин учасників кредитного процесу в раціональному використанні благ, що підтверджується стабільністю доходів при іпотечному кредитуванні, де неповернення за позиками менше одного відсотка (так, наприклад, на житловому іпотечному ринку України за десять років роботи банку "Аркада" він становив менше 0,1%).
Особливе місце в теорії кредиту належить опису його функцій. Визначення кількості функцій і їх трактування залежить від багатьох чинників, серед яких важливе місце посідає мета і методологія наукового дослідження.
Однією з основних функцій кредиту є функція розвитку багатства . Кредит, розвиває здібності і прагнення людини ефективно використовувати блага, що є джерелом багатства суспільства. Перерозподільна і капіталотвірна функції кредиту, про які немало написано, є похідними від функції багатства. На мій погляд, ці функції найбільшою мірою відображають природу кредитних відносин та їхній взаємозв'язок із законом вартості.
Найважливішою соціально-економічною функцією кредиту є його інтеграційно-формуюча функція. Розвиток фінансово-кредитних відносин у суспільстві інтегрує людей на засадах довірчо-відповідальних зв'язків. Що більше розвинене фінансове кредитування, то розгалуженіші взаємозв'язки довіри—відповідальності існують між членами суспільства і тим більше воно єдине й монолітне. Тому не випадково в умовах політичної свободи, плюралізму думок і демократичного вибору головною інтегрувальною силою у державі є нормовані грошові відносини між громадянами. Фінанси формують мислення людей і роблять їхню поведінку довірчо-відповідальною та раціональною.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--