Предметом роботи є теоретичне та практичне дослідження надання українськими та зарубіжними банками споживчого кредиту. Основною метою роботи є вивчення чинної методології споживчого кредитування та викладення перспектив розвитку даного виду кредиту на Україні.

Основним завданням роботи є вивчення особливостей, переваг та недоліків споживчого кредиту в Україні та методів його удосконалення.

І. СУТНІСТЬ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ

"Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання"[3-, с.1].

"Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору"[3-, с.5].

В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб.

Споживчий кредит набрав найбільшого розвитку в умовах загальної кризи капіталізму (головним чином після 2-ї світової війни 1939 – 1945) в зв’язку з різким посиленням невідповідності між ростом виробництва та обмеженістю платоспроможного попиту населення .

В країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит, як зручна і вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці. Тому він активно регулюється з боку держави. Регулювання здійснюється як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в заохочуванні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первісна участь власними коштами в кредитній операції, або ж в більш жорсткому режимі кредитування.

Кредит в економіці країни виконує такі функції:

1. Розширює ринок збуту товарів;

2. Прискорює процес реалізації товарів і отримання прибутку;

3. Стимулює ефективність праці;

4. Забезпечує скорочення витрат обігу:

- пов’язаних з обігом грошей;

- пов’язаних з обігом товарів.

Кредит має велике значення в скороченні витрат, пов’язаних з обігом товарів та металевих грошей. Завдяки тому, що споживчий кредит прискорює реалізацію товарів, скорочуються витрати на пакування та зберігання товару. Економія ж на витратах обігу металевих грошей досягається:

- розвитком системи безготівкових розрахунків. На основі розвитку кредитів і банків з’являються можливості проведення розрахунків без участі наявних грошей шляхом переводу грошових коштів з рахунку позичальника на рахунок кредитора;

- збільшення швидкості обігу коштів. За допомогою кредиту вільні грошові кошти і заощадження розміщуються їх власниками в банки, а останні шляхом надання кредитів пускають їх обіг. Обіг коштів прискорюється також тим, що купівля товарів в кредит виключає необхідність попередньо накопичувати коштів, а борг може оплачуватися зразу ж після отримання доходу. Таким чином кредит і кредитна система зводять до мінімуму резерв коштів як купівельного і платіжного засобів у кожної окремої фізичної і юридичної особи;

- заміною металевих коштів кредитними–банкнотами. По мірі того, як з розвивається кредит і банки, металеві гроші все більш заміщуються кредитними грошима, забезпечуючи велику економію на витратах які пов'язані з обігом грошей. Починаючи з першої світової війни, в більшості капіталістичних країн, а з періоду світової економічної кризи 1929 – 1933р.р. в усіх країнах металеві гроші перестали виконувати функції засобів обігу і платежу.

Споживчий кредит стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну плату, яка є недостатньою для купівлі за готівковий розрахунок ряду товарів, вчасності товарів тривалого споживання, людина має можливість купувати дані товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом, кошти за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, хто взяв в кредит, намагається протриматись на соєму робочому місці як можна довше, тобто на більш довгий проміжок часу.

Отже, споживчий кредит прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попит населення, підвищує його життєвий рівень.

"Суб’єктами кредитування є фізичні особи. У ролі кредиторів виступають комерційні банки, ощадні каси й асоціації, ломбарди, кредитні спілки, підприємства й організації. Між банками і населенням може існувати посередник, наприклад торговельна організація"[16, с. 158 ].

"Об’єкти кредитування – це затрати, пов’язані із задоволенням потреб населення для купівлі товарів в особисту власність, а також затрати інвестиційного характеру на будівництво і підтримку нерухомості"[16, с. 158].

1.1. КЛАСИФІКАЦІЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ

Згідно Положення Національного банку України “Про кредитування” №246 від 28.09. 1995р., комерційні банки надають своїм клієнтам різні види кредитів, які можна класифікувати за наступними ознаками.

За сроками використання:

· короткострокові – терміном до 1-го року;

· середньострокові – терміном до 3-х років;

· довгострокові – терміном більше 3-х років.

Необхідно окремо відмітити срок кредитування – “До запитання”. Такий срок має на увазі, що позичальник повинен повернути кредит наданий банком на протязі 7 днів з дня письмового повідомлення його кредитором.