Реферат: Кримінологічна та психологічна характеристика організованих злочинних форм об єднань у новому Кр

6) наявність розробленого плану злочинних дій у загальних рисах і схвалений учасниками групи;

7) розподіл ролей і наявність організатора-лідера стосовно реалізації злочинного задуму;

8) наявність психологічної і функціональної структури;

9) встановлення норм і правил поведінки членів ОЗГ як у сфері злочинної діяльності, так і за її межами;

10) розподіл доходів залежно від значимості злочинної ролі кожного учасника;

11) створення сприятливих умов для здійснення злочинної діяльності та її прикриття як за допомогою власних сил, так і сторонніх осіб;

12) розподіл “прибутків” залежно від значимості злочинної ролі кожного учасника.

Злочинна організація. Даний вид злочинного об’єднання передбачено п. 4 ст. 28 КК України. Законом визначається таке поняття злочинної організації: “Злочинною організацією визначається стійке ієрархічне об’єднання, члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших злочинних груп. Вчиненим злочинною організацією вважається також тяжкий або особливо тяжкий злочин, вчинений її членом (членами) в інтересах злочинної організації”.

Злочинній організації, безумовно, притаманні всі ознаки, як і для організованих злочинних груп. У той же час злочинна організація характеризується переважно більш складною ієрархічною структурою, більшим ступенем стійкості і згуртованості, суворою, навіть жорстокою, дисципліною і захищеністю.

Організація (фр. оrganisation) — повідомляю рівний вид устрою:

1. Внутрішня упорядкованість, погодженість взаємодій більш чи менш диференційованих та автономних частин цілого, обумовлена його будовою; 2. Сукупність процесів або дій, що ведуть до створення та удосконалення взаємозв’язків між частинами цілого; 3. Об’єднання громадян, які спільно реалізують якусь програму або ціль та діють на основі визначених процедур і правил.

Ієрархія — принцип структурної організації складних багаторівневих систем, що полягає в упорядкуванні взаємодії між рівнями у порядку від вищого до нижчого. Кожен з двох, або більше рівнів виступає як керуючий відносно всіх нижчих та як керований, підлеглий по відношенню до вищого рівня.

В ієрархічно побудованій структурі є як структурна, так і функціональна диференціація, тобто кожен рівень спеціалізується на виконанні певного кола функцій, причому на більш високих рівнях ієрархії здійснюються переважно функції погодження, інтеграції.

У реальних системах ієрархічна структура ніколи не буває абсолютно жорсткою; ієрархія сполучається з більшою, або меншою автономією нижчих рівнів по відношенню до вищих.

Важливою ознакою злочинної організації, крім зазначеної ієрархічної структури, є чітко визначена законом злочинна діяльність: 1) безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації; 2) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; 3) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так й інших злочинних груп.

Організація — це насамперед ретельно продуманий устрій, внутрішня дисципліна антисоціальної групи. Організації є стабільними, мобільними, ієрархічними, глибоко законспірованими та керованими організатором-лідером або головною ланкою; вони постійно намагаються розширити масштаби своєї злочинної діяльності.

Вчені-правознавці наводять такі ознаки злочинних організацій:

1. Наявність високого рівня саморегуляції та ієрархічної структури, яка включає трьохланковий, а нерідко і більш високий рівень управління. Ці угруповання мають пірамідальну структуру, на вершині якої знаходиться головний лідер, біля якого — невелика група осіб, яким він особливо довіряє та які приймають найбільш відповідальні рішення.

2. Наявність єдиних для всіх норм поведінки й відповідальності системи санкцій і заохочень, відпрацьованої системи конспірації та захисту.

3. Тривалий за часом, стійкий, спланований і законспірований характер злочинної діяльності корисливої спрямованості, наявність загальних цілей з орієнтацією на отримання максимально високих доходів при мінімально можливому ризику, використання у більшості випадків технічних засобів.

4. Існування системи планомірної нейтралізації за можливістю всіх форм соціального контролю з використанням “розвідки” та “контррозвідки”, вивідування планів органів, що здійснюють боротьбу зі злочинністю, цілеспрямованої розробки заходів протидії (підкуп, впровадження до правоохоронних та контролюючих органів “своїх” людей).

5. Наявність значних грошових фондів, що інвестуються у різні сфери злочинної діяльності.

6. Постійний вплив на органи державної влади і управління, політичні структури, судові установи і правоохоронні органи, а також на засоби масової інформації.

Основними формами і механізмами такого впливу є:

підкуп (постійне матеріальне утримання посадових осіб за надання ними “послуг”, що пов’язані з виконанням службових обов’язків);

дача хабара (одноразова грошова або інша матеріальна допомога за виконання або невиконання чиновником покладених на нього обов’язків);

включення посадових осіб, а частіше його родичів до керівної ланки комерційної структури;

здійснення так званої спонсорської допомоги органам державної влади і управління, правоохоронним і контролюючим органам; надання державним установам безвідсоткових кредитів на виплату заробітної плати та на інші потреби;

сприяння посадовим особам у просуванні на більш високу посаду, присвоєння чергових та позачергових воїнських або спеціальних звань за допомогою корумпованих зв’язків вищих органів;