Реферат: Крошово-кредитна система
· бартеризацію взаєморозрахунків між суб’єктами підприємницької діяльності.
2. Економічні чинники:
· інфляцію, спад виробництва та спричинене ними “звуження” кола клієнтів;
· повільний розвиток приватного сектора в економіці, а отже, й невелику частку приватного капіталу в банках;
· податковий прес, який із часом не тільки не слабшає, а посилюється внаслідок розширення бази оподаткування.
3. Законодавчі та нормативні чинники:
· законодавчу неврегульованість багатьох напрямів роботи;
· відсутність чітких правил роботи, викликану частими змінами законодавчих і нормативних документів та суперечностями в них;
· не передбачену нормативами прозорість балансів банків, простір для перегрупувань, маніпуляцій, зловживань, захаращеність банківських “вішалок” — рахунків обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, — що призводить до появи штучних балансів, які демонструють уявну ліквідність капіталу банку.
4. Внутрибанківські (суб’єктивні) чинники, які здебільшого можна кваліфікувати як слабкий, некомпетентний менеджмент:
· невиправдані кредитні, інвестиційні та валютні ризики;
· недооцінку фактора незалежності банківського менеджменту та перетворення банку на “кишеньковий” під впливом акціонерів — “метеликів”;
· гостре прагнення “універсалізації” банку, не супроводжуване побудовою відповідної його інфраструктури;
· відсутність збалансованої політики управління філіями;
Тепер зупинимося на проблемах, що постануть перед грошовою та банківською системою України на початку XXI століття.
Насамперед — про збільшення конкуренції на ринку. Закінчуються часи, коли банки України були монополістами на вітчизняному фінансовому ринку. Незабаром з’явиться багато фінансових посередників, які загострять конкуренцію. По-перше, активізуються іноземні банки, які мають більше можливостей та інструментів. По-друге, великий вплив матимуть небанківські фінансові установи — кредитні спілки, страхові компанії, інвестиційні фонди, ті ж таки кредитно-гарантійні установи, зареєстровані у 1999 році. Виникне ряд кооперативних банків, які працюватимуть на принципах товариств взаємного кредиту. Всі ці структури почнуть енергійно боротися за клієнтуру.
Жорсткішим стане регулювання банківської системи. Коли банки перейдуть у режим щоденного контролю, доведеться звикати до постійної присутності державного регулюючого органу. Лояльність, яку Національний банк донині виявляє щодо комерційних банків, краще було б залишити в минулому столітті. А вони в свою чергу мають усвідомити, що постійна присутність НБУ в їхній діяльності — це необхідність.
В Україну дуже швидко приходять нові банківські послуги. Попри крихітний розмір цього сегмента ринку за якихось рік-два клієнти вже не визнаватимуть банків, у арсеналі яких бракує нових технологій. Сьогодні ними займаються 10—15 банків. Проблемою номер один є об¢єднання банків. Хочуть вони цього чи ні, цей абсолютно нормальний, більше того, просто необхідний процес триватиме. Навіть у здорових американських, європейських, японських банківських системах відбувається злиття банків. В Україні ж половина банків “нездужає”. В результаті вони або будуть приєднані до потужніших структур, або викреслені з Реєстру банків. Близько 50 банків зараз потенційно поставлені перед вибором: приєднання або ліквідація.
Традиційне уявлення про банки як інститути, що залучають кошти у вигляді депозитів та розміщують їх шляхом кредитування, суттєво змінюється. З появою нефінансових банків чи небанківських інститутів, які займаються банківською справою, постає проблема виживання традиційних банків у нових умовах.
2. Комерціїні та кооперативні банки.
Комерційні банки — кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств усіх галузей господарства, головним чином — за рахунок грошових капіталів і заощаджень, залучених у вигляді внесків. Комерційні банки — головна ланка кредитної системи.
Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове та інше банківське обслуговування юридичних осіб і громадян шляхом здійснення операцій і вчиненням інших банківських послуг.
Комерційні банки відрізняються:
— за призначенням статутного фонду та засобу його формування. В цьому зв'язку вони виступають у формі акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, за участю іноземного капіталу, іноземні банки та ін.;
— за видами здійснюваних операцій банки бувають універсальні та спеціалізовані;
— за територією діяльності — республіканські, регіональні.
Банки можуть відрізнятися за галузевим призначенням.
Для фінансування республіканських, регіональних та інших програм можуть створюватись спеціальні комерційні банки.
Комерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадах. Засновниками комерційних банків можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних та профспілкових організацій та спеціалізованих громадських фондів.