Реферат: Культуpa самоуправління і самовдосконалення вчителя

1. Вимоги до якостей особистості та вмінь учителя.

2. Культура самопочуття вчителя.

3. Техніка фонаційного дихання, мовлення.

4. Програма самовдосконалення.

5. Тренінг з самоуправління.

1. Якості особистості та вміння вчителя

Культура зовнішнього вигляду.

І. Постава: пряма постава, вміння сидіти прямо, вільно, підтягнутість, зібра­ність.

2. Одяг: охайність, скромність, кольорова гармонія, відповідність віко­ві, умовам занять, моді, почуття міри.

3. Грим: помірність.

4. Зачіска: охайність.

5. Міміка: вираз доброзичливості, спокою, впевненості (але не само­впевненості), погляд на співрозмовника; емоційна виразність; відпові­дність виразу обличчя характеру мовлення.

6. Пантоміміка: жести органічні, природні, хода пружна, ритмі­чна, легка; рухи гнучкі, розмірені, невимушені; стриманість у рухах, без нервозності, метушливості; вміння безшумно вставати, ходити, сідати.

Техніка педагогічного спілкування.

1. Дотримання спокійного, доброзичливого тону в спілкуванні: вміння слухати, задавати питання, аналізувати виступ, встановлювати кон­такт, розуміти людину, орієнтуватися в ситуації спілкування.

2. Прагнення до встановлення зорового контакту: дивитися на аудито­рію, бачити і розуміти реакцію слухачів.

3. Вміння зацікавити розповіддю, виступом: володіння вільним, зв'язним проголошенням промови: зовнішня виразність готовності і бажання спілкуватися; вміння передавати свое відношення до матеріалу педагогічного спілкування.

III . Саморегулювання. 1. Вміння знімати зайву напругу, хвилювання, 2. Вміння переборювати нерішучість у спілкуванні.

3. Мобілізація ро­бочого і творчого самопочуття. 4. Стриманість у стресових ситуаціях. 5. Вміння створювати необхідний настрій, оптимальні умови для спілкування.

IV. Культура і техніка мовлення.

Культура мовлення : 1. Граматична правильність. 2. Лексичне багатст­во. 3. Виразність, образність. 4. Логічність, доступність. 5. Чистота.

Техніка мовлення : гучність голосу; багатст­во інтонації: вірно вибрана сила голосу; чітка дикція; необхідний темп, ритм, тональність.

В.Сухомлинський створив чітку концепцію гуманістичного виховання особистості учня засобами живого переконливого слова вчителя, який у слові виявляє себе, свою культуру і моральність, ставлення до людини і виховання. Слово вчителя, як неодноразово підкреслював педагог, - це інструмент впливу на душу вихованця, який нічим не можна замінити. Мистецтво гуманістичного виховання містить, насамперед, мистецтво вчителя звертатись словом до серця учня.

Словом вчитель впливає на емоційну сферу школяра. Лише викликавши емоційні відгуки, видозміни у свідомості учня, можна надати педагогічному впливу гуманістичного спрямування. Багаторічний досвід переконав В.Сухомлинського у тому, що слово вчителя пробуджує в малої дитини, потім у підлітка, юнака, дівчини почуття людини – глибоке переживання того, що поруч з учителем людина зі своїми радощами й печалями, інтересами й потребами. Тонкість внутрішнього людського світу, благородство морально-емоційних стосунків не можна утверджувати без високої культури словесного виховання.

У “Школі радості” Василь Сухомлинський відзначає, що дитина стає “сином народу” через слово, яким діди та прадіди викладали свої заповіти, свою любов до рідного краю, до ближніх і друзів.

Значний крок вперед у розвитку мистецтва живого слова і його впровадження в практику гуманістичного виховання людини зробив В.Сухомлинський своїми статтями: “Слово вчителя в моральному вихованні”, “Рідне слово”, “Як добитися, щоб слово вихователя доходило до серця вихованця” та багато інших. Зміст цих статей для майбутнього вчителя “ніби місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність.”

Учитель є джерелом словесної творчості, майстром переконливого слова. Він своїм словом надихає дитину. В.Сухомлинський писав, що за найбільшу творчу знахідку він вважав ту мить, коли дитина сказала своє слово, тому що в цю мить вона піднялась на одну сходинку людської культури. Не можна допустити, щоб дитина на самому початку свого шляху втратила віру в себе. Вплив слова на психіку дитини повинен бути наче легкий дотик. В атмосфері сердечності, доброзичливості у дітей виростає бажання стати кращими, у зв’язку з внутрішньою потребою відчувати повагу вчителя і оточуючих .

У статтях В.О.Сухомлинського знаходимо взірці образного, точного, емоційного слова про “живу мову” вчителя: “В руках вихователя слово такий же могутній засіб, як музичний інструмент у руках музиканта, як фарби в руках живописця. Як без скрипки нема музики, без фарби і пензля – живопису..., так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки”

Техніка самопочуття вчителя.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--