Реферат: Курсові різниці поняття порядок визнання та відображення в обліку

У звіті “Про фінансові результати” (форма 2) відображається результат перерахунку облікових статей в іноземній валюті відповідно зі зміною курсу НБУ, який виник у зв'язку з:

1. Операційною діяльністю підприємства, відображається:

– у рядку 060 “Інші операційні доходи”;

– у рядку 090 “Інші операційні витрати”.

2. Неопераційною діяльністю підприємства:

– у рядку 130 “Інші доходи”;

– у рядку 160 “Інші витрати”.

При цьому для розмежування доходів і витрат за джерелами їх виникнення варто врахувати, що операційна курсова різниця виникає тоді, коли вона нарахована по активах або зобов'язаннях підприємства і пов'язана з операційною діяльністю, тобто основною діяльністю або діяльністю, яка не є інвестиційною чи фінансовою.

Результати перерахунку статей балансу в іноземній валюті, не пов'язаних з операційною діяльністю, відображаються у “Звіті про рух грошових коштів” (форма №3):

– у рядку 040 “Прибуток (збиток)” від нереалізованих курсових різниць, у графі “Надходження” відбиваються збитки, у графі “Витрати” – прибуток від курсових різниць;

– у рядку 420 “Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів” показується сума збільшення чи зменшення залишку коштів в іноземнійвалюті в результаті коливань валютного курсу за звітний період.

З метою оподатковування облік балансової вартості іноземної валюти, відповідно до п.п. 7.3.6 л. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, здійснюється за оцінкою її середньозваженої вартості відповідно до правил Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Що стосується визначення сум валових витрат при купівлі товарів за іноземну валюту, то датою збільшення валових витрат платника податків при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податків товарів.

Витрати, понесені (нараховані) платником податків в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносять до валових витрат такого платника податків, визначаються у сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Доходи, отримані (нараховані) платником податків в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на дату одержання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Отже, порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для визначення валових витрат, нарахованих в іноземній валюті, такий самий, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.

Тобто балансова вартість іноземної валюти для визначення валових витрат, понесених платником податків в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на дату одержання (нарахування) таких витрат.

Виходячи з викладеного, платник податків при одержанні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів у гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу Національного банку України, що діяв на дату одержання таких товарів.

При цьому заборгованість в іноземній валюті не виникає і тому перерахунок валових витрат на момент оплати товару не відбувається.

Датою здійснення господарської операції для цілей бухгалтерського обліку вважається дата визнання (тобто прийняття до бухгалтерського обліку й відображення у фінансовій звітності) активів, зобов'язань, статутного і власного капіталу, доходів і витрат.

Згідно П(С)БО 21, у бухгалтерський облік вводиться поняття монетарних та немонетарних статей.

Необхідно чітко розмежовувати монетарні і немонетарні статті, як в активі, так і в пасиві, що дуже важливо для бухгалтерського обліку.

Таблиця 2 - Порядок обліку монетарних та немонетарних статей

Найменування субрахунку Призначення
1 2
МОНЕТАРНІ
3621 Для обліку розрахунків з іноземними покупцями з операцій і майбутньою оплатою
6321 Для обліку розрахунків з іноземними постачальниками з операцій, що припускають наступну оплату
3772 розрахунки з іншими дебіторами в інвалюті Для обліку виданих авансів, що підлягають поверненню
6852 розрахунки з іншими кредиторами в інвалюті Для обліку отриманих авансів, що підлягають поверненню, а також при погашенні боргу перед підзвітною особою на підставі авансового звіту
НЕМОНЕТАРНІ
3712 Для обліку розрахунків з іноземними постачальниками з операцій з попередньою оплатою
6812 – розрахунки з авансів отриманих в іноземній валюті Для обліку розрахунків з іноземними покупцями за отриманими авансами
3622 Для обліку розрахунків при бартері
3722 Для обліку розрахунків з підзвітними особами у випадку попередньої видачі авансу в іноземній валюті

До монетарних належать кошти та їх еквіваленти, дебіторська та кредиторська заборгованості, що будуть погашені грошима (їх еквівалентами).

Якщо ж дебіторська та кредиторська заборгованість виникла в результаті перерахування або одержання авансу, тобто надходження коштів відбулося до факту оприбуткування чи реалізації товарів (робіт, послуг), то така заборгованість належить до немонетарних статей.

Таким чином, для зручності відображення курсових різниць у складі операційних чи інших доходів і витрат, а також при складанні Звіту про рух грошових коштів пропонується умовна схема обліку заборгованості в іноземній валюті (табл. 1.2).

Пунктом 6 П(С)БО 21 визначено, що сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, отримана від інших осіб за рахунок платежів для постачання готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності з застосуванням валютного курсу на дату одержання авансу. У випадку одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами і відвантаження частинами покупцю немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Порядок переоцінки дебіторської і кредиторської заборгованості. Дебіторська заборгованість це:

1.Заборгованість, яка виникла в рахунок здійснення попередньої оплати за товари, роботи, послуги.

К-во Просмотров: 184
Бесплатно скачать Реферат: Курсові різниці поняття порядок визнання та відображення в обліку