Реферат: Латинська мова Іменники
Acc.
debĭt-um pecuniari-um
debĭt-a pecuniari-a
Abl.
debĭt-ō pecuniari-ō
debĭt-is pecuniari-is
Voc.
debĭt-um pecuniari-um
debĭt-a pecuniari-a
Особливості іменників (прикметників) другої відміни
1. У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е . Порівняйте: друже, народе, брате.
2. Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er , зберігають ‑е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.
3. Власні імена на -ius , -eius , -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і , -еі , ‑аі : Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.
4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість ‑ōrum .
Вони означають:
а) вагу і міру:
iugĕrum, i, n – юґер, ≈ 2519 мІ, Gen. plur. – iugerum
modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium
nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum
sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium;
б) назви посад і визначення службового становища:
decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvīrum
faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum.
5. Іменник deus , i, m – бог у кличному відмінку однини має форму deus ; у називному і кличному відмінках множини – dei або di ; у давальному й орудному відмінках множини – deis або dis ; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deōrum .
Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення ‑а .
Третя відміна (Declinatio tertia)
Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is . Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і . Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ , що зазнали впливу приголосної відміни.
Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s ) й асигматичного (без s ).
1. Основи, що закінчуються на - c , - g , -t , -d , утворюють сигматичний номінатив:
|
Nom. sing. |
Gen. sing. |
К-во Просмотров: 835
Бесплатно скачать Реферат: Латинська мова Іменники
|