Реферат: Лексикографічна структура семантичного словника в моделях класу Смисл - текст
3. Модель “Смисл -Текст” є не породжуючий, а перетворюючий пристрій – не генератор текстів, а транслятор смислів в тексти і назад. Необхідно підкреслити таку неасиметричність: модель “Смисл -Текст” по-різному ставиться до неправильності тексту і неправильності смислу. Будучи моделлю мови, а не мислення, модель “Смисл -Текст” повинна реагувати на будь-яку мовну неправильність тексту, проте необов’язково реагувати на аномальність заданого “смислу” або смислу, що був вихвачений з тексту (“круглий квадрат”).
Таким чином, не займаючись самим смислом, модель типу “Смисл -Текст” відповідає за формальну правильність текстів і за правильну відповідність текстів і смислів. Таким чином така модель зобов’язана:
а) при русі від смислу до тексту виключати побудову “абсолютно” невірних фраз, а при зворотньому напрямку – виявляти “абсолютну” невірність пред’явлених фраз;
б) забезпечувати приписування будь-якому заданому смислу ’Ф’ всіх правильних відносно цього смислу фраз ’Фі’ і тільки таких фраз, ф також приписування будь-якій заданій фразі Ф всіх смислів ’Ф’і , відносно яких ця фраза є вірною, і тільки таких смислів.
Семантичне представлення
У рамках моделі “Смисл -Текст” при русі від смислу до тексту як вхідні дані повинні виступати семантичні представлення (Сеп) – особливі експліцитні представлення загального змісту множини рівнозначних висловлювань. При зворотньому напрямку – від тексту до смислу – семантичне представлення вхідного тексту є кінцевим результати роботи системи в цілому.
Оскільки модель є описом відношення між смислами та текстами, а “смисли” ми ототожнюємо з “семантичними представленнями”, то питання про СемП виявляється надзвичайно важливим.
Передбачувана для даної моделі “Смисл -Текст” семантична мова може бути характеризована заданням таких трьох множин:
Словник , який містить символи трьох типів:
· елементарні семантичні одиниці – семи, чи “атоми смислу”, які утворюють базовий алфавіт семантичної мови. Семи поділяються на імена (класів) предметів та предикати (одно- та двомісні).
· проміжні семантичні одиниці – крупніші, ніж семи, а саме – семантичні графи, що мають у вершинах семи та інші проміжні одиниці. Вони є семантемами мови, яка розглядається. Тим самим словник семантичної мови переростає в семантично-природній словник, в котрому в кінці повинна бути втягнута вся лексика природної мови, причому кожна лексична одиниця отримує точний семантичний опис.
· символи, що характеризують комунікативну організацію смислу: старе – нове, виділити – не виділити. Ці символи виступають як метапредикати, визначені на підграфах семантичного графу.
Правила утворення , у відповідності з якими з символів словника можуть будуватися семантичні представлення висловлювань. Ці правила тривіальні, так як стосуються суто зовнішньої, формальної правильності семантичних представлень.
Правила перетворення , які задають синонімічність, або рівносильність двох семантичних представлень – зокрема, за рахунок згортки підграфів семантичного графу до проміжних одиниць і розгортки останніх.
Крім цього, для успішного використання охарактеризованої семантичної мови у моделі “Смисл -Текст” необхідні відомості ще двох типів, які не належать самій семантичній мові.
По-перше, це семантичні аксіоми, чи універсальні закони дійсності. По-друге, це “семантична комбінаторика” – правила розчленування/з’єднання семантичних представлень у процесі переходу від смислу до тексту і навпаки.
Лексичні функції.
Модель “Смисл -Текст” суттєвим чином використовує більшу кількість відомостей про кожне слово мови, яку розглядаємо. Ці відомості можуть бути представлені в спеціальному словнику, який ми називаємо тлумачно-комбінаторний словник (ТКС). Словникова стаття цього словника повинна в ідеалі містити всі словозмінюючі, словоутворюючі, синтаксичні, семантичні та стилістичні характеристики заголовного, або ключового слова С0 ; крім цього, для С0 необхідно вказати всі слова (або словосполучення), визначеним чином зв’язані з ним за смислом, а саме: 1) його “парадигматичні варіанти”, чи “заміни” – засоби, які можуть чи повинні заміняти С0 у тих чи інших контекстах та при тих чи інших умовах, та 2) його “синтагматичні партнери”, чи “параметри” – засоби, за допомогою яких ідіоматично, тобто невільно, висловлюються при даному слові деякі смисли.
Для позначення парадигматичних варіантів та синтагматичних партнерів слова ще використовується термін “лексичні кореляти”.
Залежності, які зв’язують слова з їх лексичними корелятами описується за допомогою лексичних функцій . Лексичні функції, як правило, позначаються абревіатурами, що утворюються від латинських слів.
Наприклад, функція, що відповідає смислу “дуже”, позначається Magn – від латинського magnus – “великий” , функція Syn – синонім слова.
Magn (брюнетка) = жагуча. Syn (арештовувати) = затримувати.
Magn (знати) = напам’ять.
Тлумачно-комбінаторний словник.
Тлумачно-комбінаторний словник (ТКС), який буде розглядатися, є складовою частиною системи автоматизованого перекладу. Будемо розглядати спрощений варіант моделі “Смисл -Текст”. В цьому варіанті буде всього три рівня формального представлення речень: морфологічний, поверхово-синтаксичний та глибинно-синтаксичний.
Морфологічний компонент системи забезпечує перехід (встановлення відповідності) “Речення - МС”. Під МС розуміємо послідовність імен лексем, що входять в речення, при цьому імені кожної лексеми приписана певна граматична характеристика.
Поверхнево-синтаксичний компонент забезпечує перехід “МС - ПСС”. Під ПСС розуміємо дерево залежностей, вузли котрого відмічені іменами лексем, які забезпечені наборами семантично змістовних граматичних характеристик, стрілки котрих відповідають одному з специфічних для даної природної мови поверхнево-синтаксичних відносин.
Глибинно-синтаксичний компонент забезпечує перехід “ПСС - ГСС”. Під ГСС розуміємо дерево залежностей, вузли котрих можуть бути відмічені іменами конкретних лексем чи фразем та двох типів фіктивних лексем: іменами потенційних (фіктивних) слів, які у данній мові неможливі, та іменами глибинно-синтаксичних слів, які репрезентують на глибинному рівні смисл семантично змістовних поверхнево-синтаксичних відносин.
Весь процес перекладу складається з таких основних етапів: