Реферат: Літературознавчі основи аналізу художніх творів

Зміст

1. Основи методики опрацювання художнього твору

2. Аналіз твору на засоби виразності

Список використаної літератури

1. Основи методики опрацювання художнього твору

Сучасна методика читання художнього твору допускає обов'язковий аналіз тексту у класі під керівництвом учителя. Такий принцип роботи, по-перше, має історичні корені, по-друге, обумовлюється особливостями художньої літератури як виду мистецтва, по-третє, диктується психологією сприйняття художнього твору молодшими школярами [4].

Метод пояснювального читання вимагав від учителя постановки питань до тексту, що читається. Питання були констатуючого характеру і допомагали учневі не стільки зрозуміти твір, скільки вчителеві переконатися у тому, що основні факти твору засвоєні дітьми. У наступному узагальненні на уроці розкривався виховний потенціал твору.

Загальний принцип роботи з твором зберігся у сучасному навчанні читанню, але характер питань суттєво змінився. Звідси - завдання вчителя не пояснювати факти твору, а навчити дитину роздумувати над ними.

При такому підході до читання принциповими стають літературознавчі основи аналізу художнього твору.

Останнім часом існує думка про те, що аналізувати прочитане не потрібно тому, що це відволікає школярів від читання. Чи це дійсно так? За свідченням В.Г. Горецького "... одна з найбільш стійких причин методичної неуспішності у роботі з художніми текстами криється в односторонньому звертанні вчителів в ході читання до пізнавального боку твору, в сухому логічному осмисленні його живої образної тканини. Шкільний аналіз часто будується без достатнього врахування того, що художній образ двоякий, що у ньому органічно зливаються два початки - конкретно-чуттєвий та індивідуально-неповторний, типовий, емоційний і логічний, об'єктивний і суб'єктивний, правдивість і умовність" [8].

Здібність до образного аналізу художнього тексту сама по собі не формується. А якщо вона відсутня, то читач сприймає лише основні вчинки героїв, слідкує за розвитком сюжету І не сприймає те, що його затрудняє. Такий спосіб читання закріплюється у дітей і зберігається у зрілому віці. "При дефективному механізмі сприйняття читачі з художнього твору засвоюють лише його сюжетну схему і абстрактні, схематичні уявлення про його образи, тобто те саме, що з малохудожніх книг" [3]. Тому потрібно навчати дітей осмисленому сприйняттю, вмінню роздумувати над книгою, а, значить, про людину і про життя в загальному. Аналіз твору повинен бути загальним роздумом вчителя і учнів вголос, що з часом дасть змогу розвинутися потребі самому розібратися в прочитаному.

2. Аналіз твору на засоби виразності

Існує декілька підходів до аналізу літературного твору:

1)стилістичний аналіз виявляє, як у підборі слів-образів проявляється авторське відношення до написаного;

2)проблемний аналіз - проблемні питання й ситуації;

3)аналіз розвитку дії - в його основі лежить робота над сюжетом і його елементами. При цьому розбір іде від характеру до вчинку, від події - до ідеї тексту;

4)аналіз художніх образів [9].

Усі ці підходи по-різному використовуються на уроках читання.

Стилістичний (мовний) аналіз

Це насамперед аналіз використання автором мовних засобів у художньо організованій мові.

Складність роботи над словом у контексті художнього образу полягає у тому, що воно відрізняється багатогранністю. Тому, на думку відомого методиста Н.Ф. Бунакова, пояснювати потрібно не слова, а образи, за цими словами створені.

Так, наприклад, опитуючи дітей про те, яку картину зими змальовує поет, сумну чи веселу; чи подобається йому зима; які слова запевнюють нас у цьому, вчителі повинні показати роль образного слова у зв'язку з художнім образом - картиною природи.

Робота над словом повинна бути направлена на те, щоб допомогти дітям зрозуміти образний зміст твору, думки і відчуття автора, які втілюються у підборі лексики, у ритмі цитати, у кожній художній деталі. Тому для мовного аналізу відбирають ті слова і вирази, які допомагають краще зрозуміти ідею твору.

Після виділення слова або виразу усвідомлюється їхня роль у тексті, тобто визначається, які почуття (думки) закладені у них (Про що це говорить? Що відчуває письменник?) [].

Іншим варіантом стилістичного аналізу у початкових класах можна вважати намагання виділити стилістику жанрових особливостей твору на доступному для дитячого розуміння рівні. Для цього методисти рекомендують такі завдання:

1. Порівняння віршованих творів і оповідань із метою виявлення особливостей організації віршованої мови.

2. Порівняння творів одного письменника для виявлення характерних рис у творчості або в особистості автора. (Беруть твір однієї тематики).

3. Порівняння творів різних письменників на одну тему для виявлення особливостей авторської манери.

Два останніх види роботи використовуються на уроках у третіх-четвертих класах.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--