Реферат: Литва та процеси розширення ЄС

Виконала студентка

Групи мвв4г

Котис Христина

Львів-2010

План

1.Особливості вступу Литви до ЄС

2.Позиція країни що до кожної наступної хвилі розширення

3.Сучасне бачення подальших процесів розширення ЄС

4.Позиція держави щодо потенційного членства України у ЄС

1. Особливості вступу Литви до ЄС

На референдумі, який відбувся 11 травня в Литві, переважна більшість громадян (90%) висловилися за вступ Литви до Євросоюзу. Менше 10% громадян проголосували проти цього. За даними литовського виборчкому, у референдумі взяло участь близько 64% жителів

За даними литовського виборчкому, у референдумі взяло участь близько 64% жителів країни, які мають право голосу. Президент Литви Роландас Паксас заявив, що Литва перегортає нову сторінку своєї історії, повертаючись до духовної й економічної спільноти Європи, до якої вона завжди належала. Литовські виборці мали можливість проголосувати протягом двох днів. У суботу, 10 травня, перший день референдуму, у ньому взяли участь лише 23% громадян.

Для визнання референдуму таким, що відбувся, за законом необхідна явка не менш ніж половини виборців, які мають право голосу. Однак у неділю, 11 травня, встановлений законом 50-процентний бар’єр був переборений. Литва — одна з 10 країн, які одержали запрошення вступити до ЄС до 1 травня 2004 року, і четверта з країн-кандидатів, у яких уже проведено референдум з цього питання. Більшість громадян Мальти, Словенії й Угорщини також висловилися за вступ до Євросоюзу у 2004 році.

Нагадаємо, що договір про прийняття в ЄC 10 нових членів — Чехії, Угорщини, Польщі, Словенії, Словаччини, Литви, Латвії, Естонії, Кіпру і Мальти — був підписаний 16 квітня на саміті Євросоюзу в Афінах.

Офіційний вступ 10 країн до ЄС відбувся в травні 2004 року після того, як договір про прийняття в ЄC 10 нових членів був ратифікований усіма країнами — членами Євросоюзу.

Із вступом до ЄС в Естонії та Латвії зростання реального ВВП прискорилося, у той час як у Литві воно уповільнилося. Для порівняння, середні темпи економічного зростання у 2002 – 2003 і 2004 – 2005 роках становили в Естонії 7 і 8,1%, у Латвії 6,9 і 9,4%, у Литві 8,7 і 7%. Причому у 2005 році ситуація з економічним зростанням виглядала краще ніж у 2004 році одразу після приєднання.

Основні компоненти ВВП мали таку динаміку. Зростання кінцевого споживання переважно уповільнилося. Порівнюючи динаміку квартальних показників з поправкою на сезонні коливання у 2004 – 2005 роках після вступу з аналогічним за тривалістю періодом до вступу, зростання кінцевого споживання змінилося в Естонії з 7,2 до 6%, у Латвії з 6,8 до 7,7%, у Литві з 10,2 до 9%. Хоча зростання кінцевого споживання загального уряду трохи прискорилося: в Естонії з 6,3 до 6,6%, у Латвії з 2,1 до 2,4%, у Литві з 5,8 до 6,1%. Зростання валових інвестицій було високим, але переважно уповільнилося: у Латвії з 17,6 до 12,1%, у Литві з 16,1 до 12,2% (в Естонії прискорилося з 9,3 до 9,6%).

В усіх розглянутих країнах продовжувалася тенденція до зменшення рівня безробіття: у 2004 – 2005 роках воно зменшилося ще на 1,6 – 4,5 п. п. (для віку старше 15 років).

Покращенню ділової активності ситуації сприяли, зокрема, економічні реформи, розпочаті до і після вступу у рамках взятих на себе країнами зобов’язань, пов’язаних із розширенням ЄС. Очікується, що продовження цих реформ має сприяти економічному розвитку і надалі. Заходи у сфері формування конкурентного середовища включають: реформування антимонопольних органів, посилення конкуренції на ринку електронного зв’язку, лібералізацію ринків електроенергії. Реформи у сфері бізнесового середовища передбачають покращання системи регулювання із зменшенням управлінських витрат і спрощенням законодавства, спрощення процедури реєстрації фірм, полегшення доступу до фінансування, особливо для інноваційних фірм, адміністративну територіальну реформу.

Щодо стимулювання інновацій, то домінуючим у нових країнах-членах є підхід, який передбачає збільшення державного фінансування. У ряді країн і Латвії, зокрема, було оголошено про посилення ролі недержавного сектору у наукових дослідженнях і розробках, наприклад, шляхом податкових кредитів. І лише в Естонії здійснено заходи для модернізації управління науковими закладами і університетами. Зростання валової доданої вартості у промисловості істотно не змінилося, за виключенням Литви, де воно зменшилося з 12,7 до 7,5% у 2004 – 2005 роках після вступу до ЄС порівняно з аналогічним за тривалістю періодом до вступу. Хоча розглядаючи обсяги виробництва, уповільнення темпів їх зростання у промисловості (за місячними даними порівняно з аналогічним періодом попереднього року) тривало протягом року. Після цього вони зросли до рівня 8 – 9%. Явні позитивні зрушення відбулися у хімічній промисловості. Зростання обсягів виробництва у цій галузі у 2004 – 2005 роках прискорилося в усіх трьох країнах порівняно з 2003 роком. Для полегшення стану національних підприємств харчової промисловості при вступі було обумовлено відстрочку щодо відповідності їх нормам ЄС . Ще однією тенденцією стало зростання рівня використання виробничих потужностей у обробній промисловості в Естонії і Литві на 4 – 5 п. Зростання валової доданої вартості у будівництві переважно уповільнилося: в Естонії з 11,5 до 8,3%, у Литві з 19,6 до 7,9% (у Латвії з 14,4 до 15,2%). Але це не стосується темпів зростання нових замовлень на будівництво. В Естонії у ІІІ кварталі 2004 року цей показник навіть різко збільшився до 31% порівняно з ІІ кварталі 2004 року з урахуванням сезонних коливань, але далі темпи зростання нових замовлень були значно нижчими. Негативний явищем із вступом до ЄС стало посилення інфляції. З 2002 – 2003 по 2004 – 2005 роки середньорічне зростання гармонізованого індексу споживчих цін змінилося: в Естонії з 2,5 до 3,6%, у Литві з -0,4 до 2%.Але ще більше зросли ціни виробників (у промисловості без будівництва). У Латвії і Литві зростання інфляції за цим індексом становило 5 – 6 п. п. Зростання цін після розширення ЄС відбулося, у тому числі, завдяки адміністративним змінам цін – збільшенню акцизних зборів на паливо і алкоголь, митам, здійсненню спільної сільськогосподарської політики. Естонія і Литва приєдналися до Механізму обмінних курсів ІІ у червні 2004 року, Латвія – у травні 2005 року з можливими перспективами приєднатися до зони євро у 2007 – 2008 роках . Номінальні курси валют майже не змінювалися. В усіх трьох країнах відбулося зростання реального ефективного курсу. Із вступом до ЄС відбулося зростання і так вже значного дефіциту по поточних операціях, У ІІІ кварталі 2004 року – ІІІ кварталі 2005 року цей дефіцит в абсолютному розмірі зріс порівняно з аналогічним періодом до вступу в Естонії на 60 млн. євро, Латвії – на 720 млн. євро, Литві – на 260 млн. євро. Відносно ВВП дефіцит поточного рахунку переважно збільшився з 2003 по 2004 рік на -0,6; 4,1 і 0,3 п. п., а його покриття за рахунок прямих іноземних інвестицій зменшили на 1,5 – 2 п. п. (у Литві зросло на 1,2 п. п. від ВВП) У 2004 році експорт послуг в ЄС зріс в Естонії, Латвії і Литві на 14, 5 і 24%; імпорт – на 17, 11 і 8%. У результаті баланс торгівлі послугами з ЄС переважно покращився на 35, -18 і 136 млн. євро, з іншими країнами змінився на 90, -6 і -27 млн. євро, у тому числі з країнами СНД – на 78, 5 і 35 млн. євро. Переважно швидше ніж імпорт у 2004 році зростав експорт продуктів харчування і тварин (по трьох країнах на 2 – 7 п. п.), напоїв і тютюнових виробів (11 – 42 п. п.), мінерального палива (24 – 300 п. п.), продукції хімічної промисловості (-2 – 13 п. п.), чорної металургії (-12 – 80 п. п.), машин і транспортного обладнання (-21 – 19 пп.). Переважно швидше ніж експорт зростав імпорт непаливної сировини (на -2 – 19 п. п.). Найбільше зростав імпорт і експорт продукції чорної металургії і мінерального палива та експорт напоїв та тютюнових виробів.

2. Позиція країни що до кожної наступної хвилі розширення

2004рік - П'яте розширення ЄС (Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина). 2004-го року відбулося п’яте і досі найбільше розширення Європейського союзу. 1-го травня до цієї організації приєдналися Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Угорщина та Кіпр.

У ніч на перше травня 2004 року на кордонах від Мальти до Польщі панував святковий настрій. На мосту через Одер, який поєднує Німеччину й Польщу, радісно танцювали люди. Це був особливий день. «Сьогодні постає нова Європа, новий простір миру. Сьогодні ввечері виникає Європа, яка для всіх нас означає майбутнє»,- заявив тодішній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер.

2007рік-Шосте розширення ЄС (Болгарія,Румунія).

25 квітня 2005 року Румунія і Болгарія підписують договори про вступ,поширюючи число членів. Литва позитивно ставиться до кожної хвилі розширення ЄС.

3. Сучасне бачення подальших процесів розширення ЄС

Варто зазначити, що Україна не розчарована процесами, які відбуваються в Європі, у тому числі тими, які супроводжують ратифікацію Конституційного договору Євросоюзу.

ЄС, який продовжує існування в нинішніх, доконституційних рамках, існує і розвивається, і його привабливість в очах країн-претендентів на вступ не зменшується.

До заслуг архітекторів Євросоюзу можна віднести зроблені ними два принципово важливі рішення. Перше - абсолютно вірно був зроблений вибір фундаменту для загальноєвропейської домівки - демократія, повага до прав людини, верховенство права, свобода ЗМІ - тобто все те, що ми звично називаємо загальноєвропейськими цінностями. І друге - була правильно розроблена стратегія будівництва ЄС. Маю на увазі, що Європейський Союз, на відміну від деяких інших міжнародних проектів, утворюється у відповідності до законів логіки - спочатку фундамент, далі стіни и лише потім - дах.

Важливо відзначити, що при створенні ЄС ніде не були порушені принципи демократії. Адже теоретично існувала можливість відмови від проведення всенародних референдумів, або, принаймні, спокуса підкорегувати їх результати. Однак цього не сталося, що зайвий раз засвідчило, що в Європі думка народу є не абстракцією, а цілком дієвим важелем впливу на рішення, що їх приймають політичні еліти. ЄС лишає за собою право визначати момент, коли він буде готовий прийняти нових членів. Євросоюз надає фінансову й консультаційну підтримку країнам-претендентам на вступ до організації.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--