План

1. Основні положення логістики перевезень.

2. Принципи побудови логістичних систем.

3. Складові організаційно-технологічних систем.

4. Підприємства автомобільного транспорту та задачі їх функціонування.

Вступ

Останнім часом термінологічний словник транспортників збагатився новими термінами: стали звичними такі порівняно нові поняття як маркетинг, менеджмент, кон’юнктура ринку та інше. Наполегливо прокладає собі дорогу в транспортній сфері наука логістика, яка вже посіла своє місце в зарубіжній практиці.

Термін “логістика” вперше використали стародавні греки в значення “мислення і розрахунок, доцільність”. Як науку про управління, переведення та постачання військ трактував логістику на початку ХІХ ст. Французький вчений А.Дьоміні. А вже в середині цього століття логістика набула великого значення у військовій справі і одержала значний розвиток.

Логістика поділяється на:

1) макрологістику, яка розглядає глобальні проблеми управління матеріальними та інформаційними процесами, тобто охоплює всі міжгалузеві процеси. Макрологістика включає в себе виробничу, транспортну та посередницьку логістику;

2) мікрологістику, вона є внутрішньою виробничою політикою і пов’язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

До неї входять:

- заготівельна;

- внутрішньовиробнича;

- розподільча логістика.

У практиці деякі вчені термін “логістика” розглядають як сукупність технічних засобів управління в закупівельні, виробничій, розподільчій, інформаційній і транспортній сферах з метою забезпечення доставки вантажів до пункту призначення у визначений час в необхідній кількості і з мінімальними витратами.

1. Основні положення логістики перевезень

В умовах командно-адміністративного управління економікою транспорту загострились протиріччя між заводами-виробниками, сферою експлуатації та споживачами транспортних послуг, якими є пасажири. Виробники в своїй діяльності керувались галузевими інтересами, практично не враховуючи запитів транспортників і, тим більше, пасажирів. Транспортники ж не мали істотного впливу на виробника, що призвело до значного відставання вітчизняного виробництва рухомого складу в аспектах досконалості, продуктивності, економічності та відповідності нормативам екології. У той же час, транспортники часто в своїй роботі і виробництві перекладали ці проблеми на плечі пасажирів, що виражалось у відомому протиріччі між виробниками транспортних послуг і їх споживачами. За умов планової економіки практично не було реальної можливості змінити таку ситуацію, в тому числі і за рахунок застосуван­ня прогресивних технологій.

Сучасний етап функціонування транспортної системи характеризується кризовим станом і розглядається як перехідний до ринкових відносин. За багатьма ознаками він нагадує енергетичну кризу, яка мала місце в першій половині 70-х років у капіталістичних країнах. Ця криза дала потужний поштовх удосконаленню техніки та технологій перевезень у Західній Європі і США. Виходу з такої ситуації сприяло використання логістики при плануванні, розподілі та управлінні перевезеннями і їх забезпеченням. У першу чергу, це відносилось до вантажних перевезень.

Застосування логістики полегшує прийняття ефективних рішень на основі комплексного підходу до всіх ланок виробничо-транспортного процесу. Перш за все, це відноситься до перевезень і навантажувально-розвантажувальних засобів; досягається більш досконале пристосування інформації до процесу управління і прийняття рішень; з'являється можливість комплексного програмування технологічних процесів у виробництві на транспорті.

Разом з тим ряд вчених вважають недоцільним включати в предмет логістики вивчення внутрішньовиробничої організації транспортно-складських робіт і їх взаємодії з процесом виробництва продукції. З цього можна зробити висновок, що логістика як наука робить перші кроки, що затрудняє її єдине визначення. Розробка загальної концепції використання логістики на транспорті має здійснюватись на основі вивчення досвіду країн із розвиненою економікою і з урахуванням специфіки сфер діяльності та спрямування на споживача. І в цьому плані важливим є знання та розуміння основних ринкових понять і положень, до яких, в першу чергу, треба віднести термін "транспортна послуга". Не так давно вважалось, що продукція вантажного транспорту упредметнена в матеріальних благах, а отже відноситься до сфери матеріального виробництва. А в ринкових умовах, коли кінцевою метою будь-якого підприємства транспорту є створення і продаж послуг споживачам, цей вид діяльності може бути віднесений до сфери послуг. Так, послуги транспорту визначаються як підвид діяльності транспорту, спрямований на задоволення потреб вантажовідправників, і характеризується наявністю необхідного технологічного, економічного, інформаційного, правового і ресурсного забезпечення.

Транспортна послуга визначається як діяльність, пов'язана з обміном вартостей, направлена на задоволення потреб, виражених у формі попиту, і не зводиться до передачі права власності на деякий матеріальний продукт. Характерною рисою послуги є те, що вона не може існувати поза процесом її виконання і накопичуватись; продаж послуг -це практично продаж процесу праці, а якість послуг - це якість самого процесу праці; послуга являє собою конкурентну споживчу вартість лише певний час і в певному напрямку, що істотно обмежує можливість її заміни на ринку.

У ринкових-же умовах мають місце два напрямки в організації послуг транспорту: з одного боку, робота транспорту приводиться у відповідність з попитом на його послуги, а з другої - формується попит на перевезення в залежності від можливостей транспортної системи. Виходячи з цього, вперше на державному рівні в Україні була визначена термінологічна основа пасажирських перевезень. Так "ринку транспортних послуг" дається визначення сфери обміну як сукупності соціально-економічних відносин на транспорті, а "транспортні послуги" трактуються як результат діяльності на транспорті, пов'язаний із задоволенням потреб населення в перевезеннях (рис.1).

Попит задоволений частково Попит задоволений повністю

Рис.1. Варіанти задоволення попиту на перевезення

Перший випадок - попит не задоволений - спостерігається в разі відмови пасажирів від користування транспортом через незадовільну роботу транспорту чи недоцільність його використання. При цьому попит розглядається як потреба населення в пасажирських перевезеннях, яка повинна задовольнятись транспортом. Другий випадок - попит задоволений частково - може розглядатись як неповне надання транспортних послуг як у плані перевезення, так і надання супутніх послуг, до яких відноситься побутове обслуговування, відпочинок, доставка до місця призначення і т.п. Третій випадок - попит задово­лений повністю згідно з вимогами споживачів, вважається кінцевою метою застосування логістики на транспорті.

З метою сприйняття читачем нового визначення можна розглянути приклад раціональної організації "до транспортного обслуговування" з використанням спеціального табло, подібного світлофору, для інформування відвідувачів банку "Креді сюісс" в Ютміхофі (Швейцарія). Табло знаходиться в холі банку і надає інформацію про роботу трамваю, лінія якого проходить поблизу: зелений сигнал вказує, що трамвай на підході, жовтий - слід поспішати на зупинку, червоний - краще зачекати в холі, особливо, коли на вулиці дощ, сніг та холодний вітер. Таким чином, транспортне обслуговування відвідувачів і службовців органічно пов'язане з технологією банківського сервісу і показує доцільність логістичних підходів.

Логістичні системи управління розглядаються як макрологічні та мікрологічні. До макрологічних систем відносять великі логістичні системи, в яких визначається організація транспортного обслуговування населення регіону. При цьому повинна забезпечуватись взаємодія підсистем виробництва, розселення, балансу ресурсів, демографії, транспорту, сервісу та місцевого управління.

Створення макрологічних систем управління на пасажирському транспорті передбачає вирішення таких питань:

- розробка загальної концепції розселення ув'язаної з транспортним обслуговуванням регіону;

- розробка генеральної схеми розвитку транспорту в регіоні;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--