Реферат: Львівський музей українського мистецтва

який остаточно пориває з іконописними традиціями і повністю спираєть-

ся на реалістичні живописні засади.

Серед унікальних колекцій музею особливе місце займає зібрання творів народного мистецтва. Експозицію відділу , яка розміщена у трьох залах ,

складають рідкісні зразки народного мистецтва.Тут широко предсталені

художня кераміка , різьба по дереву , ткацтво , килимарство , вишивка ,

художня обробка металу , скло , настінний та писанковий розпис тощо.

Весь цей матеріал не тільки демонструє багатогранність художньої твор-

чості народу , розкриває її суть , а й дає можливість відтворити історичну

картину розвитку народного мистецтва.

Відкривають експозицію відділу зразки найдавнішого народного мис-

тецтва.Саме до них належить виставлений тут глиняний посуд , який

знайдено під час археологічних розкопок на території західних областей

України. Він свідчить про те , що вироби з глини були поширені на цих

Землях ще в епоху неоліту.

Велика колекція керамічних виробів представляє майже всі основні

центри гончарного виробництва , що існували на Україні протягом

XVIII – XX ст. Тут і розписані глечики , горщики та миски з Київщини ,

і вироби тиквовидної форми з Галичини та Поділля , і яскраво розмальо-

вані іграшки з Бойківщини й Волині.Серед них виділяються оригінальніс-

тю витвори народних умільців Прикарпаття і Підкарпаття.

Окремий розділ в експозиції відділу складають твори народних різьбя-

рів. Віддавна на Україні різьба по дереву широко використовувалася в ар-

хітектурі. Передаючи з покоління в покоління художні навички , народні майстри , імена яких здебільшого залишилися для нас невідомими , збері-

гали й збагачували національні традиції самобутньої дерев”яної пластики.

Їх вироби , що витримали випробування часом , і сьогодні вражають гля-

дача гармонією і благородством.

Протягом багатьох століть Україна славилась і таким ремеслом , як ху-

дожня обробка кістки. Про високий рівень цього виду народного мис-

тецтва свідчить невелика колекція порохівниць з рогу ( XVII – XIX ст.)