Реферат: Материальна основа документа
Оформлення стандартів основане на застосуванні єдиних форм для обкладинки і сторінок стандартів усіх категорій , а також на використання єдиних елементів, що вносяться в ці форми: позначення стандарту, порядковий реєстраційний номер (чотири знаки), а через дефіс - дві останні цифри року затвердження (ДСТУ 2732-94). Встановлені правила нумерації сторінок, використання форматів паперу при друкуванні стандартів і т. п. Все це знижує затрати на підготовку та видавництво стандартів, надає їм необхідну юридичну силу, полегшує їх пошук. Зміст стандартів докладно деталізовано з указівкою, в ряді випадків, найменування включених розділів та підрозділів, що полегшує користування ним.
Технічні умови (ТУ) - нормативний документ, розроблений для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, винахідником) та споживачем (замовником) продукції на яку відсутні державні або галузеві стандарти (або в разу необхідності конкретизувати вимоги даних документів).
Технічні умови бувають двох видів: 1) ТУ, що являються невід’ємною частиною комплексу нормативних документів на продукцію (товари, послуги); 2) ТУ, що являються самостійним документом.
ТУ складається з вступної частини (області застосування) та розділів, що розташовані в наступній послідовності: технічні умови, вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища, правила приймання, методи контролю, транспортування та зберігання, вказівки по експлуатації, гарантії виготовлювача.
До основних реквізитів ТУ відносять: позначення ТУ, індекс документа, скорочена назва держави, код підприємства (організації) - власника оригіналу ТУ (вісім знаків), порядкового реєстраційного номеру (три знаки і дві останні цифри року затвердження). Та, крім того, приводиться назва ТУ та вихідні дані.
Характеристика полімерних матеріалів одного з найпоширеніших матеріальних носіїв інформації.
Розвиток науки та техніки призвело до різкого збільшення об’ємів наукової, технічної, економічної та інших видів інформації.
Носії на основі полімерних матеріалів, таких, як мікрографічні документи в компактній формі на фото-, кіно-, магнітній стрічці, оптичних та відео дисках, дозволяють передавити інформацію у часі та просторі якнайбільшими об’ємами.
Спрощені умови зберігання інформації порівняно з паперовими документами, для яких потрібно обов’язково дотримуватися технічних вимог: умов підтримання оптимального рівня вологості у приміщенні, температури, кислотності, боротьби з мікроорганізмами та ін., а також проблеми, що до дотримання захисту друкованої продукції від пожеж, поводей та інших бідувань. До цього слід додати дефіцит паперу при умовах потреби охорони навколишнього середовища, зокрема лісопосадок.
Особливою перевагою штучних носіїв інформації є здібність нести звукову мову, музику, рухове та об’ємне зображення, що неможливо на паперовій основі. Так, бажання людства закарбувати, зберегти, передати нинішнім та майбутнім поколінням ту інформацію, яка, будучи зафіксована у словесній формі, повністю або частково втрачає свою специфіку та цінність, сприяло винайденню кінофотофонодокументів (КФФД), що вміщують в собі зображальну, звукову і/ або зображально-звукову інформацію, що відтворюється за допомогою спеціальних технічних засобів (діаскоп, магнітофон, відеомагнітофон). Головною перевагою КФФД є комплексний вплив на різні аналізатори людини, що знижує вірогідність втрати інформації, неминучої при одноканальному сприйнятті. Вважається, що людина володіє стількома «мовами» мислення, скільки в неї є органів чуттів, тому найбільше і найповніше засвоєння інформації здійснюється тоді, коли інформація одночасно поступає до всіх органів чуттів та забезпечує емоційну основу, ефект присутності при відтворенні інформації. В ідеалі, якщо засвоєння зоровим сприйняттям на 75 %, слуховим - 13%, дотик - 6%, нюх - 3% смак - 3%. Важливою перевагою КФФД є і забезпечення адекватного фіксування та тиражування інформації, доступність у використанні.
На сьогоднішній день, доступними та популярними у використанні є магнітні диски - носії інформації в вигляді диска з феромагнітним покриттям для запису. Поділяються на гнучкі (виготовлені із пластмаси, що покрита феромагнітним шаром) та жорсткі (виготовлені із твердого металу, що покрита феромагнітним шаром).
Гнучкі (знімні) дискети зручні у використанні та доступні, але виходять з використання через свою відносну ненадійність - розмагнічування та неможливістю відтворення інформації при найменшій руйнації поверхні.
Жорсткі (незнімні, знімні - забезпечують практично необмежений об’єм зовнішньої пам’яті ЕОМ) диски, призначені для постійного зберігання інформації, що використовується при роботі з персональним комп’ютером та встановлюється всередині нього. Характеризуються великою ємністю, надійністю, швидкодією, забезпечує ефективну підтримку механізму віртуальної пам’яті. Вартість жорсткого диску (~ 150 - 250 у.о.) набагато вища вартості гнучкого, але варта того, тому, що окупає затрати досконалістю диска.
Особливе місце займають оптичні диски, які на сьогоднішній день найбільш популярні для використання та відзначаються своєю універсальністю, тобто можливістю запису та зберігання в єдиному цифровому форматі інформації будь-якого типу - звукової, текстової, графічної, відео. Компакт - диски бувають тільки для зчитування інформації (без можливості перезапису), так звані CD-ROM, що найчастіше дуже зручно - так як на диск не «прищепиться» вірус та диски для багатократного перезапису - rewriteable CD. Оптичний документ дає можливість організації та зберігання інформації у вигляді бази даних на єдиному оптичному носії та забезпечує створення інтегрованих інформаційних систем, що забезпечує доступ до таких баз даних. Властивості оптичних дисків мають здібність вбирати в себе переваги та можливості книг, мікро-, діа-, відеофільмів, аудиозапису і т. п. одночасно. Також оптичні документи володіють відмінним співвідношенням якість/ціна, швидкодією, низькою собівартістю зберігання інформації, надійні у використанні та довговічні.
Магнітооптичний диск - комбінований тип машиночитаємого документа, що вміщує в собі магнітний та оптичний способи запису та відтворення інформації. Найбільш поширені (з 1994 року) магнітооптичні диски, що складаються з різних комбінацій гнучкої магнітної дискети, жорсткого та оптичного дисків. Важливою перевагою являється підвищена надійність зберігання інформації (близько 10 років без перезапису). Відеодиск (CD-VD) призначений для цифрового запису та відтворенню відеофільмів. Висока надійність при зберіганні та відтворенні досягається за рахунок безконтактного зчитування, використанню прозорих захисних покриттів, або спеціальних касет, а в цифрових системах - завдяки застосуванню кодів з виявленням та виправленням помилок.
Найновішим носієм об’ємного зображення є голограма (греч. holo - весь, повний; graph - запис і gramma - письменний, лінія). Особливістю голограми є об’ємний образ предмету, який володіє всіма признаками оригіналу, досягається повна ілюзія присутності предмету - зорове відчуття об’ємності, кольору (включаючи всі відтінки кольорів) та ракурсу. Голограма перешкодостійка, псування її деяких частин не приводить до втрати всього зображення. Не існує труднощів у фокусуванні, так як голографується не сфокусоване зображення, а хвильовий фронт об’єктного проміння. Не потрібні високоякісна оптика та високоточні системи для механічної комутації інформаційного носія. Важливою перевагою є те, що голограма представляє собою оптичний елемент, що формує зображення без допомоги зовнішньої оптики.
Але існують і певні недоліки у носіїв, що мають полімерну основу. Так, не можливе зчитування та відтворення інформації на касетах, дисках, дискетах, ін., без допоміжних засобів таких, як, магнітофон, відеомагнітофони, ЕОМ, оптичні комп’ютери і т. п.
Постійне та досить швидке вдосконалення систем та носіїв інформації, не дивлячись на свою відносно високу собівартість, набирають швидкого розповсюдження в інформаційних колах використання, тому виникає проблема фінансового характеру - застарілі системи не можуть зчитувати та відтворювати інформацію на нових, вдосконалених носіях.
Характеристики полімерних матеріалів, які є основою матеріальних носіїв.
Фотодокумент (ФД) - один чи декілька зображень, що отримані фотографічним способом. В залежності від прямої чи оберненої тональності ФД поділяються на негативи та позитиви. Позитиви - пряма передача яскравості або світла об’єкту зйомки. Негативи - обернена передача тональності об’єкту зйомки. Стійкість фотоплівок до зовнішніх впливів визначається емульсійним складом шару. Найбільш надійні фотоплівки, що містять в емульсії - срібло, при ідеальних умовах зберігаються до 1000 років, чорно-білі з іншими емульсіями - від 10 до 140 років, кольорові - 5-30 років.
Кінодокумент (КД) - зображальний або аудіовізуальний документ, що створений кінематографічним способом. За способом відтворення поділяють на зображально-статичні (якщо зображення нерухоме - діафільми) та зображально -динамічні (рухоме зображення). Матеріальною основою є кіноплівка, що представляє собою багатошарову полімерну плівкову систему. КД закарбовують художнє, документальне, науково-популярне, учбове, мультиплікаційне зображення для різноманітних цілей. Відеофільм - комплексний вид документа, що вміщує в собі вербальну, звукову, матричну систему запису. При відеозаписі зображення перетворюється телевізійною камерою в послідовність електричних сигналів, котрі фіксуються на магнітній стрічці чи оптичному диску.
На перфорованому документі інформація записана шляхом перфорування (пробивання) отворів (перфорацій), або вирізки відповідних ділянок матеріального носія. По матеріальній основі групуються на штучні, частіше всього паперові, рідше - пластмасові (перфокарти) і целулоїдні або лавсанові (перфострічки). Бувають карткові (перфокарти, апретурні карти) та стрічкові (перфострічки) перфоровані документи. Поширені для застосування в механізованих ІПС, що спеціалізуються на розподілі патентних документах, креслярсько-конструкторській документації. Але властивості та призначення ПД замінюють більш сучасні та зручні засоби.
Мікрографічні документи створені на мікроносії у вигляді мікрокопії або оригінала документа. Цей клас складають мікрофільми, мікрофіші та мікрокарти, виготовляються в компактній формі на фото-, кіно-, магнітній стрічках або оптичному диску. Їх відмітною рисою являється малі фізичні розміри та вага, значна інформаційна ємність, компактність зберігання та необхідна спеціальна апаратура для зчитування інформації. Прогнозований строк служби мікроформ - 500 і більше років. Мікрографічні документи є результатом репрографії, мікрографії та мікрофільмування. Розпізнають фотографічні (на прозорій основі -рулонний мікрофільм, мікрокартка-мікрофіша) та поліграфічні мікроформи (на непрозорій основі - непрозора мікрокартка, мікрокард, мікротейп і т. п.). Існують також магнітні, лазерні, оптичні, голографічні та інші мікроформи. За способом запису поділяються на два види: аналогові (мікрозображення не закодоване в зменшеному розмірі) та дискретні (мікрозображення закодоване). Мікроформи широко використовуються для зберігання великих об’ємів копій документів і даних.
До магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку та магнітний диск (гнучкий та жорсткий), а також магнітні карти, щ?