Реферат: Механізм кредитування банками України
Таким чином, кредит відіграє дуже важливу роль у процесі розширеного відтворення.
Тепер ми пропонуємо розглянути та проаналізувати основні форми кредиту , адже форма кредиту синтезує зміст та організацію кредитних відносин.
Різні автори по-різному підходять до визначення різних форм кредиту. Найбільш узагальненою методикою поділу є виділення двох основних форм: товарна та грошова .
Товарна форма кредиту передбачає, що вартість, яка передається у кредит виступає у своїй натуральній (товарній) формі.
Грошова форма кредиту означає, що вартість, що надається в кредит виступає у вигляді грошей.
Грошова форма кредиту є більш провідною, порівняно з товарною. Проте за умов функціонування ринкової економіки обидві форми відіграють дуже важливого значення в процесі відтворення.
Існують спроби виділяти форми кредиту за наступними функціональними ознаками: характер кредитних відносин, склад учасників кредитної операції, об'єкт і сфера кредитування та ін. Таким чином, існують наступні форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний і міжнародний кредит .
Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочування платежу за продані товари, надані послуги.
Об`єктом комерційного кредиту є капітал у його товарній формі. Суб`єктами виступають агенти товарної угоди: продавець як кредитор, а покупець як позичальник. Призначення застосування комерційного кредиту – прискорення реалізації товарів та послуг, а також одержання додаткового прибутку у вигляді позичкового процента. Основним інструментом застосування даної форми кредиту виступає комерційний вексель. Взаємовідносини, що виникають між суб`єктами комерційного кредиту в процесі використання даного інструменту платежу регулюються так званим вексельним правом.
Комерційний кредит має короткостроковий характер, оскільки він виступає як атрибут товарообміну.
Споживчий кредит – це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово. Споживчий кредит характеризує відносини, що виникають з приводу фінансування потреб кінцевого споживання. Суб`єктами споживчого кредитування у якості позичальників виступає населення, у якості кредитора – банки, кредитні спілки, підприємства виробники, торгівельні посередники. Споживчий кредит за формою надання поділяється на прямий (надається безпосередньо банківськими установами) та непрямий (надається через посередників, т.б. торгівельні організації, тощо).
Споживчі кредити надаються, як правило, на строк до десяти років, але конкретні параметри кредиту залежать від багатьох факторів: об`єкту кредитування, доходів позичальника, вартості товару тощо.
Державний кредит – це форма кредиту за якої одним з суб'єктів кредитних відносин виступає держава. Як правило, у сфері даної форми кредиту держава виступає як позичальник.
Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів для фінансування державних витрат. Для кредиторів державний кредит виступає зручною формою інвестицій з мінімальним ризиком.
Конкретні параметри державного кредиту встановлюється в залежності від обсягу необхідних ресурсів, кон'юнктури ринку, конкретних програм його використання тощо.
Міжнародний кредит – це кредитні відносини суб'єктами яких виступають різні країни. Кошти для надання міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національному ринку. Конкретними організаціями, що вступають у кредитні відносини можуть бути уряди різних країн, банки, фірми, міжнародні валютно-кредитні організації тощо.
Для міжнародного кредиту характерні великі за обсягом кредитні угоди. Інші параметри кредитної угоди залежать від конкретних об'єктів кредитування, кон'юнктури ринку, можливостей у доступу до ресурсів, тощо.
Банківський кредит – форма кредитних відносин, за якої одним з суб'єктів кредитних відносин виступає спеціалізована фінансово-кредитна установа – банк; кредит надається у грошовій формі на певний строк, з умовою сплати визначенного відсотку, забезпеченості та цільового використання.
Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування як суб'єктів господарювання, так і населення.
Роль банків в процесі суспільного перерозподілу ресурсів є надзвичайно важливою й має тенденцію до постійного зростання. В таблиці 1.1.1 представлена динаміка обсягів кредитів, що були надані банками України:
Табл.1.1.1.
| Дата | Заборгованість по кредитах перед банками України, млн.грн. | Темп росту, % | ||
| Усього | в тому числі у валюті | |||
| національній | іноземній | |||
| 01.01.92 | 1,5 | 1,5 | 0 | - |
| 01.01.93 | 44 | 42 | 2 | 2933,33 |
| 01.01.94 | 536 | 515 | 21 | 1218,18 |
| 01.01.95 | 2973 | 2614 | 359 | 554,66 |
| 01.01.96 | 8471 | 6173 | 2298 | 284,93 |
| 01.01.97 | 11263 | 7672 | 3591 | 132,96 |
| 01.01.98 | 13158 | 8769 | 4389 | 116,83 |
| 01.01.99 | 16640 | 8727 | 7913 | 126,46 |
| 01.01.00 | 21793 | 9392 | 12401 | 130,97 |
| 01.01.01 | 30138 | 13918 | 16220 | 138,29 |
| 01.03.01 | 32543 | 15673 | 16870 | 107,97 |
Таким чином, кредитна активність комерційних банків України протягом 1992-2001 років постійно зростає: заборгованість по кредитах перед банками України зросла з 1,5 млн. грн. на 01.01.92 до 30138 млн. грн. на 01.01.01. Найвищі темпи росту спостерігались протягом 1992- 1995 років, що було пов’язане із становленням банківської системи України. Сучасні тенденції свідчать про підвищення загальної ділової активності в країні, що стало наслідком наявних тенденцій росту ВВП. Протягом 2000 року кредитний портфель банків України зріс з 21793 млн. грн., до 30138 млн. грн., або на 38,29 % (з врахуванням фактору інфляції – 20,26%). Протягом першого кварталу 2001 року обсяг наданих кредитів продовжував зростати і на кінець березня склав 32543 млн. грн.
Кредитування є однією з традиційних банківських операцій. Можна говорити про виняткове значення даних операцій для банку, адже прибутки від їх здійснення не лише займають одну з провідних місць у структурі банківських доходів, а й багато в чьому формують загальну стратегію розвитку установи.
На діаграмі представлена структура статей доходів агрегованого звіту про прибутки та збитки 40 найкрупніших банків України за дев’ять місяців 2000 р. Наведені данні свідчать, що найбільшу питому вагу мають процентні доходи, отримані від юридичних осіб, переважна частина яких є наслідком проведення операцій по кредитуванню – 35% від доходів комерційних банків.
 |
Необхідно виділити таке поняття, як система банківського кредитування. СБК – це модель, що охоплює основи організації, принципи, об'єкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, перелік та можливості використання різних форм та видів банківського кредитування, а також систему контролю в процесі кредитування. СБК може мати специфічні властивості в залежності від конкретних макроекономічних умов, якості законодавства, розвитку банківської справи в конкретній країні, інших факторів. Для України характерна така основа побудови системи банківського кредитування:
- Ліберальна: клієнт не зобов'язаний триматися одного певного банку; він сам обирає собі партнера в залежності від якості обслуговування, перспектив розвитку взаємовідносин тощо;
- Договірна: всі питання, що виникають між банком та позичальником в процесі кредитування вирішуються на договірній основі з врахуванням чинного законодавства;
- Комерційна: комерційні банки здійснюють всі свої операції за рахунок власних та залучених коштів з метою отримання прибутку, отже, кожен банк вирішує самостійно питання про надання позички з врахуванням співвідношення ризик-доходність.
Таким чином, на Україні сформувалась багатоваріантна система кредитування, що передбачає вибір найбільш прийнятної форми проведення кредитної операції з метою найповнішого задоволення потреб суб'єктів кредитних відносин.
Водночас сучасна система кредитування не відмовляється від традиційних загальних принципів її побудови. Принципи кредитування – це основні положення банківської системи, що визначають процес кредитування. Можна виділити такі основні принципи кредитування:
Принцип обов'язкового повернення суми кредиту є основним положенням, що визначає суть кредиту як такого та відрізняє його від інших вартісних категорій. Даний принцип передбачає, що сума позики обов'язково має бути повернена кредитору у визначений кредитним договором термін. Неповернення позички означає, що проект було не реалізовано, отже кошти були направлені не ефективно, в результаті чого суб'єкти кредитної угоди отримують збитки.