Реферат: Механізм кредитування банками України

Принцип платності означає, що позичальник повинен сплатити кредитору ціну за право використовивати його ресурси як винагороду за прийняття ним на себе кредитного ризику. Розуміння даного принципу дозволяє нам ще раз переконатися, що позичковий капітал є продуктивним, тобто здатним до самозростання.

Принцип платності є важливим елементом системи кредитування, так як породжує зацікавленість кредитора у наданні позички, стимулює позичальника до більш ефективного використання кредитних ресурсів, дозволяє банкам покривати свої витрати на проведення кредитних операцій та нарощувати обсяги позичкового капіталу.

Одним з основних принципів банківського кредитування є принцип забезпеченості кредиту , що означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Реалізація забезпечення є джерелом погашення позики, сплати відсотків та інших платежів, що виникають під час дії кредитного договору за умов, що позичальник не в змозі виконати свої зобов'язання.

Принцип цільового використання є одним з основних положень банківського кредитування в Україні. Він означає, що отриманий кредит має бути використаний лише на цілі, що передбачені кредитним договором. Кредитні кошти можуть призначатися для:

- поповнення оборотних коштів;

- здійснення капітальних витрат та інвестицій;

- забезпечення споживчих витрат.

Отже, дотримання банками України вказаних принципів дозволяє значно підвищити ефективність кредитних операцій, підвищити доходи від їх проведення, забезпечити собі стійкість та стабільність, таким чином, зберегти інтереси інвесторів та вкладників банку.

Кредитні відносини є складними і багатогранними. Для більш ґрунтовного їх дослідження необхідно звернутися до розгляду питання суб`єктів та об`єктів банківського кредитування .

Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий та відображає стосунки між кредиторами та позичальниками з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення та платності. Сторони кредитної угоди називаються суб`єктами кредитних відносин, а матеріальні цінності (проекти, цільові програми), відносно яких укладається кредитна угода – об`єктами кредиту.

Таким чином:

Кредитор – суб`єкт кредитних відносин, який надає позику іншому суб`єкту господарської діяльності у тимчасове користування. Кредитором може бути юридична або фізична особа, у розпорядженні якої є тимчасово вільні кошти. В процесі здійснення банківського кредитування кредитором виступає банк.

Банки мо­жуть надавати кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Прямий банківський кредит надається безпосередньо тим позичаль­никам, які мають у цьому потребу, на підставі індивідуальних кре­дитних угод. Непрямий банківський кредит надається через посере­дника. Він може набирати форми фінансових зобов'язань банку. Прикладом непрямого банківського кредиту може бути облік вексе­лів, факторингові, фондові, гарантійні операції тощо.

Позичальник – суб`єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення в обумовлений строк та оплати. Позичальником можуть виступати юридичні та фізичні особи, а також держава.

Специфіка кредитних відносин полягає в тому, що суб`єкти цих відносин можуть бути як кредиторами так і позичальниками. Найбільш поширеними кредитними відносинами є відносини між банками та суб`єктами господарської діяльності.

Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал, що приймає форму позичкового капіталу. Можна говорити, що кредит є основною формою руху позичкового капіталу. Формулу руху позичкового капіталу можна представити у вигляді:

Г - ….. - Г`

Банк надає кредити на здійснення заходів, передбачених стату­том позичальника, на підставі індивідуальної кредитної угоди з ура­хуванням власного кредитного ризику. Діяльність банків у галузі кредитування має бути спрямована на проведення єдиної грошово-кредитної політики в країні, на зміцнення та стабілізацію націо­нальної валюти.

Кредити надаються позичальникам для здійснення заходів, пов'я­заних із:

- розвитком поточної виробничої діяльності та товарообігу;

- експортно-імпортними операціями позичальника;

- задоволенням споживчих потреб;

- іншими напрямами функціонування господарської діяльності;

Забороняється використання позичальниками кредитів:

• на покриття збитків;

• придбання цінних паперів будь-яких підприємств. Кредити, які отримані комерційними банками за рахунок цент­ралізованих ресурсів Національного банку України, не можуть бути спрямовані:

• на конвертування національної валюти у валюту інших держав;

• викуп державного майна;

• використання в цілях, які не обумовлені кредитною угодою. У разі отримання централізованих ресурсів Національного банку України комерційні банки не мають права здійснювати операції з продажу власних кредитних ресурсів іншим банкам.