Реферат: Мембранозалежні процеси в тканині міокарда морських свинок за умов гострої гіперімунокомплексної патології
Рис. 1. Будова кардіоміоцита у морських свинок за умов гострої сироваткової хвороби (набряк мітохондрій та саркоплазми, релаксовані міофібрили): М – мітохондрії; ПЛ – первинні лізосоми; АГ – апарат Гольджі; ЛГ – ліпопротеїнові гранули; ММ – мікроміхурці; Зб. – Ч 21000
Отже, патогенний вплив на серце імунні комплекси здійснюють декількома шляхами. По-перше: активують систему комплементу, а по-друге звільняють численні біологічно активні речовини, які індукують надмірне пероксидне окиснення ліпідів. Недостатня активність антиоксидантного захисту призводить не лише до пригнічення окислювального фосфорилювання та гліколізу, а й до порушення структури і функції плазматичних та цитоплазматичних мембран, що в свою чергу спричинює порушення функції клітин, а можливо і їх загибель.
Питання терапії гострого імунокомплексного процесу є досить складним і суперечливим. Ми в експерименті намагалися оцінити вплив на цей процес тіотріазоліну (Т) та корвітину (К), попередньо дослідивши вплив цих препаратів на інтактний організм, щоб виключити можливий дисрегуляторний ефект на механізм імунної відповіді.
Було встановлено, що лише корвітин проявив імуномодулюючі властивості, достовірно знизивши кількість імунних комплексів середніх та малих розмірів, а також підвищивши активність комплементу.
При дослідженні впливу тіотріазоліну і корвітину на метаболізм у кардіоміоцитах було виявлено, що обидва препарати проявляють антиоксидантну дію, достовірно знижуючи в сироватці крові рівень малонового діальдегіду. Також вони є інгібіторами антиоксидантної системи. Так тіотріазолін підвищує активність каталази та кількість сульфгідрильних груп у міокарді. У корвітина цей вплив виражений дещо більше. Він збільшує активність каталази та супероксиддисмутази, також зростає індекс антиоксидантної активності та кількість сульфгідрильних груп у ендокарді. Відсоток гемолізованих еритроцитів був у межах норми на фоні введення обох препаратів. На процеси гліколізу жоден з препаратів не вплинув.
Наступним етапом дослідження було з’ясувати можливість корекції тіотріазоліном та корвітином виявлених структурно-метаболічних змін у кардіоміоцитах за умов гострої сироваткової хвороби.
Вплив препаратів на імунну систему представлений у табл. 2.
Таблиця 2
Характеристика показників ЦІК та гемолітичної активності комплементу сироватки крові у морських свинок з гострою сироватковою хворобою, які отримували розчин тіотріазоліну та корвітину (М ± m; n = 20)
| Показник | Контроль | Дослід | Дослід + Т | Дослід + К |
| ЦІК великі, од. опт. густ. | 61,00 ± 5,00 | 53,00 ± 5,00 | 60,00 ± 5,00 | 69,00 ± 3,00* |
| ЦІК середні, од. опт. густ. | 206,00 ± 13,00 | 287,00 ± 12,00 | 264,00 ± 10,00° | 228,00 ± 4,00* |
| ЦІК малі, од. опт. густ. | 354,00 ± 9,00 | 430,00 ± 19,00 | 459,00 ± 15,00° | 350,00 ± 15,00* |
| ГАК, гемол.од.СН50 | 83,70 ± 4,26 | 64,13 ± 3,33 | 76,10 ± 4,55* | 80,48 ± 4,26* |
|
Примітка: * – достовірність різниці показників у порівнянні з дослідними тваринами; ° – достовірність різниці показників у порівнянні з контролем. | ||||
У тварин з гострою сироватковою хворобою, які отримували розчин тіотріазоліну достовірно збільшився лише показник гемолітичної активності комплементу (ГАК) на 19% (Р < 0,05). У групі тварин, які отримували розчин корвітину достовірно знизилися показники ЦІК середніх та малих розмірів на 21% (Р < 0,001) і 19% (Р < 0,005) відповідно, хоча показник ЦІК великих розмірів зріс на 30% (Р < 0,01). Показник гемолітичної активності комплементу стабілізувався до контрольних цифр (Р < 0,005).
На фоні введення тіотріазоліну тваринам з гострою сироватковою хворобою змін зі сторони ПОЛ не спостерігалося (див. табл. 3). Проте була позитивна динаміка в антиоксидантній системі. При цьому індекс антиоксидантної активності знизився на 14% порівняно з дослідними тваринами, але не наблизився до контрольних цифр. Достовірно підвищилися показники активності СОД на 56% (Р < 0,01) та каталази на 62% (Р < 0,001).
Таблиця 3
Характеристика опосередкованих показників пошкодження клітинних мембран міокарда у морських свинок з гострою сироватковою хворобою після введення розчинів тіотріазоліну та корвітину (М ± m; n = 20)
| Показник | Контроль | Дослід | Дослід + Т | Дослід + К |
| МДА, мкмоль/мл | 70,67 ± 0,74 | 102,0 ± 12,1 | 99,36 ± 10,74° | 81,40 ± 5,39° |
| ІАОА | 2,85 ± 0,04 | 4,57 ± 0,35 | 3,94 ± 0,43° | 2,53 ± 0,09* |
| СОД, од.акт./млЧхв | 458,47 ± 21,69 | 326,29 ± 12,9 | 509,37 ± 60,68* | 513,56 ± 14,65*° |
| Кат.ммольН2 О2 / млЧгод | 0,036 ± 0,001 | 0,040 ± 0,001 | 0,065 ± 0,002*° | 0,035 ± 0,001* |
| SH-сироватка, мкмоль | 0,109 ± 0,005 | 0,136 ± 0,005 | 0,066 ± 0,003*° | 0,063 ± 0,003*° |
| SH-ендокард, мкмоль | 26,26 ± 1,33 | 11,72 ± 1,16 | 16,85 ± 1,36*° | 19,01 ± 0,82*° |
| SH-міокард, мкмоль | 10,57 ± 0,44 | 4,72 ± 0,72 | 14,91 ± 1,03*° | 12,25 ± 0,56*° |
| ПГЕ, % | 8,82 ± 0,25 | 12,08 ± 0,29 | 5,26 ± 0,40*° | 7,55 ± 0,31*° |
|
Примітка: * – достовірність різниці показників у порівнянні з дослідними тваринами; ° – достовірність різниці показників у порівнянні з контролем. | ||||
Введення корвітину тваринам з гострою сироватковою хворобою викликало деяке пригнічення ПОЛ та активувало антиоксидантний захист. Як видно з табл. 3, кількість МДА мав тенденцію до зниження на 20%. Одночасно знижується індекс антиоксидантної активності на 45% (Р < 0,001) та активність каталази – на 13% (Р < 0,001). Проте, активність супероксиддисмутази зростає на 57% (Р < 0,001).
Під впливом як корвітину, так і тіотріазоліну в обох групах дослідних тварин достовірно знизився відсоток гемолізованих еритроцитів (Р < 0,05), (див. табл. 3).
Рис. 2. Зміни вмісту SH-груп у різних середовищах організму та перекисного гемолізу еритроцитів у тварин з гострою сироватковою хворобою під впливом тіотріазоліну і корвітину
Підвищена активність антиоксидантного захисту сприяла окисно-відновним перетворенням-SH-груп (див. табл. 3, рис. 2). Під впливом обидвох препаратів (тіотріазолін і корвітин) достовірно (Р < 0,001) зросла кількість сульфгідрильних груп в ендокарді та міокарді, одночасно з тим, зменшилася їх кількість у сироватці крові.
Як видно з табл. 4, введення як тіотріазоліну, так і корвітину тваринам із гострою сироватковою хворобою призводить до достовірного (Р < 0,05) зниження активності всіх органоспецифічних ферментів міокарда і наближенням цих показників до відповідних у контрольних тварин, що може свідчити про зменшення пошкодження кардіоміоцитів.
Таблиця 4
Характеристика активності органоспецифічних ферментів ураження міокарда у морських свинок з гострою сироватковою хворобою після введення тіотріазоліну і корвітину (М ± m; n = 20)
| Показник | Контроль | Дослід | Дослід + Т | Дослід + К |
| ЛДГ, Од/л | 28,90 ± 2,04 | 45,04 ± 2,79 | 27,77 ± 2,02* | 29,96 ± 2,49* |
| КФК, Од/л | 1,76 ± 0,18 | 3,37 ± 0,24 | 1,79 ± 0,13* | 1,78 ± 0,27* |
| АсАТ, Од/л | 37,99 ± 2,47 | 50,32 ± 3,17 | 39,38 ± 2,10* | 38,25 ± 2,39* |
|
Примітка: * – достовірність різниці показників у порівнянні з дослідними тваринами. | ||||