План

Вступ

Загальнонаукові методи досліджень

Системний підхід і системний аналіз

Аналітичні методи дослідження

Методи експериментальних досліджень

Педагогічні експериментальні дослідження

Види педагогічного експерименту

Виробничі експериментальні дослідження

Розробка плану-програми експерименту

Вступ

Метод (від гр. methodos- дослідження) — це сукупність правил і норм, які регламентують і регулюють діяльність дослідника в процесі дослідження явищ, який визначає підхід до явища, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини, тобто проведення наукового дослідження.

В своїй основі метод — це інструмент для розв’язку основної задачі науки — пізнання об’єктивних законів дійсності з метою використання їх в практичній людини. Метод визначає необхідність і місце застосування наукових прийомів і способів дослідження, експериментальної перевірки результатів дослідження.

Метод поєднує об’єктивні і суб’єктивні моменти пізнання. Метод об’єктивний, так як в теоретичному ідеальному плані дозволяє відбивати об’єкти дійсності і їх взаємозв’язки, в цьому випадку метод є програмою побудови і практичного застосування теорії. Метод суб’єктивний так як він є знаряддя мислення дослідника і тому утримує в собі суб’єктивний момент.

В методології наукових досліджень виділяють два рівня пізнання:

Емпіричний — спостереження і експеримент, а також групування, класифікація і описування результатів експерименту.

Теоретичний — побудова і розвиток наукових гіпотез і теорій, формування законів і виведення з них логічних висновків, порівнюючи різноманітні гіпотези і теорії.

Розрізняють такі методи пізнання: загальнонаукові і конкретно наукові (часткові).

Загальнонаукові методи досліджень

Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях (рис. 3.1.). Вони включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, формалізацію, гіпотезичний і аксіоматичний методи, створення теорії, спостереження і експеримент. Аналіз – метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета або явища шляхом мисленого або практичного розчленування (розкладання) його на частини з метою вивчення. Кожна з виділених частин аналізується окремо в границях єдиного цілого. Синтез (від гр. synthesis – об’єднання, сполучення, складання) – це метод вивчення об’єкта в його цілісності, в єдності і у взаємному зв’язку його частин. В процесі наукових досліджень синтез пов’язаний з аналізом.

Рис.4.1. Класифікація загальнонаукових методів дослідження.

Індукція (від лат. inductio – наведення, побудження) – метод дослідження при якому за частковими факторами і явищами встановлюються загальні принципи і закони. Так, Д.І.Менделєєв, використовуючи часткові фактори про хімічні елементи, сформулював періодичний закон.

Дедукція (від лат. deductio - виведення) – метод, при якому часткові положення виводяться із загальних. Так, на основі загальних законів механіки можна отримати рівняння руху машини. Цей метод дослідження визначає його кінцевий результат, тобто метод логічного виводу від загального до часткового.

Аналогія – метод наукових висновків (умовиводів) за допомогою яких досягається пізнавання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими.

Моделювання – метод наукового пізнання обґрунтовується на заміні предмета або явища, що вивчається на його аналог, модель, яка містить істотні риси оригіналу.

Абстрагування (від лат. abstrahere – відвертати) – метод відволікання, який дозволяє переходити від конкретних предметів до загальних понять і законів розвитку, тобто дозволяє відійти від другорядних факторів з метою зосередитись на важливих особливостях предмета або явища, що вивчається. Наприклад, при дослідженні роботи якого-небудь механізму аналізують розрахункову схему, яка відображає основні суттєві властивості механізму.

Конкретизація (від лат. concretus – густий, твердий) – метод дослідження предметів, чи явищ різносторонньо, в якісному різноманітті реального існування на відміну від абстрактного вивчення.

Системний підхід і системний аналіз.

Система – це система взаємопов’язаних елементів, які утворюють єдине ціле і мають єдине призначення і мету. Важливими характеристиками системи є функція, мета і структура.

Під функцією системи розуміють дії системи, які виражаються у зміні її можливого стану.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--