Реферат: Методи психології та педагогіки

У предмет дослідження слід включати тільки ті елементи, зв’язки, відносини об’єкта, які підлягають вивченню в науковій роботі. Предмет має охоплювати напрямок, найважливіші завдання дослідження, вірогідність їх вирішення за допомогою відповідних пізнавальних засобів та методів.

Мета дослідження – це ідеальне, уявне передбачення кінцевого результату науково-дослідної роботи, тобто те, для чого вивчається предмет дослідження. Вона визначається загальним станом науки, необхідністю розвитку педагогічної теорії.

Як наслідок виокремлюється основна прогалина в теорії питання, дослідження якого і стає метою дослідної роботи.

Завдання дослідження – це те, що потребує виконання за допомогою засобів теоретичного чи емпіричного мислення (порівняння, класифікація, конкретизація). Завдання конкретизують мету з урахуванням предмета, особливостей досліджуваної наукової проблеми. Завдання дослідження випливають не тільки з мети, а й зі специфіки умов дослідної роботи, можливостей дослідника, вимог педагогічної практики. Єдиного стандарту в формулюванні завдань педагогічного дослідження бути не може, але найчастіше виділяють 3-4 завдання:

Перше завдання спрямоване на вияв сутності, природи, структури, закономірностей функціонування та розвитку феномену, що вивчається.

Друге – передбачає розкриття загальних способів перетворення об’єкта, вибудовування його моделей.

Третє – спрямоване на створення, розробку конкретних освітніх технологій чи методик педагогічної дії, практичних рекомендацій.

Четверте – спрямоване на експериментальну перевірку їх ефективності.

2.Формулювання гіпотези стосовно передбачуваних результатів досліджуваного явища – дослідник заздалегідь прогнозує, що може бути виявлено в процесі дослідження.

Наукова гіпотеза – це теоретично обґрунтоване припущення стосовно результату означеної проблеми, націлене на пояснення будь-яких явищ.

Гіпотеза – це своєрідне мисленнєве дослідження, що здійснюється розумом дослідника, проводиться ним перед початком самого дослідження.

Наукова гіпотеза, на відміну від робочої гіпотези як тимчасового передбачення для систематизації наявного фактичного матеріалу, висувається, коли накопичено значний фактичний матеріал і з’являється можливість висвітлити «проект» рішення, сформулювати положення, яке з певними уточненнями може перетворитися в наукову теорію.Наукова гіпотеза має відповідати критеріям: відповідності фактам, можливості перевірити, застосовності до більш широкого кола явищ, можливої простоти. За своїм характером вона може бути висуванням принципового нового положення чи модифікацією відомих законів і закономірностей, на основі припущення про те, що деякі закони діють у галузях, де їх дію ще не визначено. За логічною структурою наукова гіпотеза може мати лінійний характер, коли висувається та перевіряється якесь одне положення, чи розгалужений характер, коли необхідна перевірка декількох припущень.

Якщо гіпотеза дослідження містить припущення про зв’язки між педагогічними впливами, змістом, організаційними формами і результатами навчання чи виховання, але не розкриває при цьому особливостей самих механізмів цих впливів, то така гіпотеза має емпіричний характер. Для того, щоб гіпотеза мала теоретичний характер, вона повинна містити припущення про механізм зв’язків, що досліджуються, а також про їх внутрішні закономірності. Висуванням гіпотези закінчується та частина дослідження, логіка якої визначається загальними вимогами до наукового пошуку.

3.Перевірка гіпотези – дослідник повинен зібрати дані і проаналізувати їх, використовуючи відповідні статистичні критерії. Щоб перевірити істинність гіпотези, вибирають придатні для цього методики, визначають умови проведення перевірки, вимірювальні і інструменти і кількість вимірів, а також намічають ті особливості психологічного/педагогічного процесу, що будуть контролюватися під час дослідження.

4.Формулювання висновків. З огляду на результати попереднього етапу дослідник формулює висновки про наявність чи відсутність причинно-наслідкових зв’язків, що передбачалися у вихідних гіпотезах.

Після розробки програми експериментально-дослідної роботи окреслюються адекватні до завдань кожного дослідницького кроку методи та процедури, що становлять специфічні інструменти здобуття істини.

Під методами розуміють шляхи досягнення мети чи способи розв’язання завдань наукового дослідження.

Методика дослідження – сукупність методів, прийомів і способів, за допомогою яких будуть вирішені завдання дослідження, перевірено наукову гіпотезу, одержані достовірні наукові факти. Методика дослідження становить певну частину дослідної системи, що дає змогу здійснити дослідницьку діяльність.

Усі методи як психології, так і педагогіки можна розподілити на дві групи: загальнонаукові та конкретні методи психологічних і педагогічних досліджень.

Загальнонаукові методи застосовуються майже у всіх науках. До них належать такі: аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, системний метод тощо.

Конкретні наукові методи – це методи, що є специфічними для певної науки. До конкретних наукових методів психології і педагогіки належать: спостереження, опитування, тести, експеримент, моделювання тощо.

Спостереження – цілеспрямоване сприйняття будь-якого педагогічного явища, у процесі якого дослідник одержує конкретний фактичний матеріал. Ведуться записи (протоколи) спостережень, проводиться за заздалегідь наміченим планом з виділенням конкретних об’єктів спостереження.

Можна виділити такі етапи:

- Визначення завдань і мети (для чого, з якою метою ведеться спостереження);

- Вибір об’єкта, предмета і педагогічної ситуації (що спостерігали);

- Вибір способу спостереження, що найменш впливає на досліджуваний об’єкт і найбільш забезпечує збір необхідної інформації (як спостерігати);

- Вибір способів реєстрації того, що спостерігається (як вести записи);

- Обробка і інтерпретація отриманої інформації (який результат).

По-перше, спостереження може бути зовнішнім (тобто спосіб збору даних про людину шляхом прямого спостереження за нею) та внутрішнім або самоспостереженням (використовується у випадках, коли поставлене завдання дослідити певне явище в тому вигляді, в якому воно безпосередньо представлене в людській свідомості).