Реферат: Методи збирання соціологічної інформації

Відкрите включене спостереження полягає у відкритій участі у виробничому процесі дослідника та широкого повідомлення його професійних цілей. Існує думка, що присутність спостеріга­ча може вплинути на поведінку респондентів, спотворити реаль­ну картину. Це справедливо для одноразового відкритого спосте­реження. Але під час спостереження протягом тривалого часу люди звикають до спостерігача і залишаються самими собою на­віть у його присутності.

Переваги включеного спостереження очевидні. Невключений спостерігач може бачити і фіксувати акти, так би мовити, відкри­тої поведінки. Але як стороння людина він не може досконально знати, що криється за цими актами, тому його інтерпретація мо­же бути неадекватною.

Включений дослідник має можливість проникати в найглибші шари колективного життя, вивчати мотиви, збудники, установки кожного члена досліджуваної групи, знати, що сприймається, а що засуджується ними, яка емоційна атмосфера в групі, як діє механізм формування «групової свідомості».

Водночас включеному спостереженню притаманні певні не­доліки. Наприклад, соціолог може так «вжитися» в досліджува­ний колектив, у норми його поведінки, що починає сам реагувати відповідно до цих норм, втрачаючи при цьому об'єктивність сприйняття. Крім того, нелегко знайти виконавця такого типу до­слідження, оскільки воно потребує великого самозречення.

Залежно від ступеня формалізації процедури, тобто жорсткос­ті приписів стосовно того, що і як спостерігати, спостереження поділяють на вільні та стандартизовані.

Вільне спостереження характеризується браком жорстких приписів зовні. Дослідник не обмежений програмою, не має чіт­кого плану дій, не встановлює наперед, які саме елементи дослі­джуваного процесу (ситуації) він буде фіксувати. Як правило, ві­льне спостереження ведуть за об'єктом у цілому або за основ­ними його складовими. За допомогою цього спостереження до­слідник з'ясовує межі об'єкта і його основні складові, визначає, які з них є найбільш значущими для дослідження, отримує ін­формацію про їхню взаємодію. Найчастіше вільне спостереження використовують на початковому етапі розвідувального дослі­дження для уточнення проблеми.

Хоч цей різновид спостереження застосовують щодо об'єкта в цілому, але зрозуміло, що спостерігати одразу все неможливо. То­му і за вільного спостереження вирішують, що саме слід спостері­гати. У процесі спостереження напрям дослідження може змінити­ся (для вільного дослідження це і є ознакою його переваг). Соціо­лог на підставі свого досвіду визначає приблизний перелік значу­щих елементів для ситуацій, що вивчаються, ніби окреслюючи на­прям дослідження тих чи тих об'єктів спостереження.

Стосовно учасників ситуації встановлюють, хто вони, скільки їх, які між ними відносини, чи знайомі вони один з одним, яка їхня роль у цій ситуації, який характер зв'язків між ними (формальний чи не­формальний), яка структура угруповань (лідери, ізольовані індиві­ди), з якою метою (формальною чи неформальною) вони зібралися в цій ситуації, чи мають вони спільні або антагоністичні цілі.

При цьому означують:

· обставини, за яких виникла і спостерігається ситуація, яку соціальну поведінку ці обставини заохочують, яку гальмують;

· якої поведінки можна очікувати, а яка буде непередбаченою;

· що і як роблять учасники ситуації, які стимули зумовлюють ту чи ту поведінку, в якій формі вона виявляється (люди розмовляють, жестикулюють, плачуть, сміються тощо), яка напруженість, стій­кість, емоційність, тривалість цієї поведінки, які її наслідки;

· частоту і тривалість ситуації, яка досліджується, коли вона виникла, що зумовило її, унікальна вона чи типова, випадкова чи систематична.

Цей перелік не вичерпує всіх можливих напрямів спостере­жень, однак може суттєво допомогти соціологу в проведенні до­слідження. Такий підхід сприяє поступовому переходу від віль­ного спостереження до стандартизованого.

Стандартизоване спостереження відрізняється від вільного су­ворою регламентацією процедури, часу й вибраного об'єкта. Соціо­лог досить добре поінформований про об'єкт дослідження і зазда­легідь з'ясовує, які елементи (аспекти) процесу чи ситуації, що до­сліджуються, мають найбільше значення для його дослідження, вирішує, як, де, за ким і протягом якого часу вести спостереження. Результати дослідження фіксує на спеціальних бланках.

Установлені в процесі розробки програми фактори, що підля­гають спостереженню, оформлюють у вигляді таблиць, карток, протоколів спостереження.

Таке спостереження застосовують для перевірки й уточнення результатів, одержаних іншими методами. Воно може викорис­товуватися і як основний метод дослідження для точного опису предмета й перевірки гіпотези. Тому стандартизоване спостере­ження найбільш широко використовують у дослідженнях аналі­тичного плану, а також в описових дослідженнях, і дуже рідко — у розвідувальних, де брак достатньої інформації про об'єкт до­слідження не дає змоги зробити необхідне структурування спо­стереження, тобто визначити найбільш значущі для дослідження елементи і зосередити на них основну увагу.

За принципом регулярності в часі спостереження поділяють на систематичні й епізодичні.

Систематичне спостереження характеризується регулярністю проведення протягом певного періоду. Воно дає змогу виявити динаміку процесів, значно збільшити можливість її екстраполя­ції. Спостереження може вестися щоденно, раз на тиждень, раз на місяць і т. д. Спостерігати можна за такими об'єктами:

· певною групою протягом дня, місяця, року;

· певним процесом у різних групах (формуванням громадської думки);

· певним процесом у певній групі (розвитком неформальних відносин, зміною ставлення до тих чи тих явищ).

Епізодичні спостереження — це коли спонтанно, незаплановано досліджують явище, діяльність, соціальну ситуацію. Наприклад, спостерігаючи розвиток неформальних відносин у колективі, соціолог може спостерігати зміни в стилі діяльнос­ті керівника цього колективу, у його ставленні до службових обов'язків.

Цей тип спостереження особливо часто зустрічається в розві­дувальному дослідженні, коли спостерігач має справу з неперед­баченими ситуаціями.

Залежно від кількості досліджуваних об'єктів (спостерігаю­ться всі об'єкти, що стосуються проблеми, чи тільки певна їх час­тина) спостереження поділяють на суцільні та часткові. Суцільні дають повнішу інформацію, але їх проведення не завжди можли­ве й економічно обґрунтоване, а часткові — обмежуються окре­мими об'єктами.

За місцем і способом організації розрізняють спостереження польові й лабораторні. Польові здійснюють над реальними соці­альними групами в природних умовах їхньої життєдіяльності. Більшість спостережень, що проводяться, є польовими. їх вико­ристовують як основний і як допоміжний метод дослідження в певних його різновидах.

Звичність обставин допомагає адекватному розумінню дійсно­сті, але не завжди є сприятливою для дослідника: вплив зовнішніх факторів ускладнює фіксування, немає змоги охопити всіх членів досліджуваної групи тощо.

З огляду на це проводяться лабораторні дослідження групи людей, які відбираються дослідником і ставляться в спеціально створені умови. Зміст досліджуваної ситуації, умови навколиш­нього середовища визначає дослідник. Лабораторні дослідження найчастіше застосовують у експериментальних дослідженнях, коли ставиться завдання розробити й експериментально переві­рити робочі гіпотези чи нову методику.

Недоліком лабораторного дослідження є те, що штучно ство­рена ситуація може вплинути на природність поведінки дослід­жуваних.