• зберегти досягнутий рівень засвоєння спортивної техніки під час вимушених перерв у практичних заняттях.

Широке використання вправляння в уяві на заняттях вважає доцільним А.А.Терованесян. Він рекомендує при використанні методичного прийому керуватись такими положеннями:

• прийом застосовується перед реальним виконанням вправи, в перервах між спробами, безпосередньо після закінчення вправи та між заняттями;

• перш, ніж його застосовувати, необхідно попередньо набути практичного досвіду реального відтворення рухової дії і навчитись чітко виражати словами те, що учень збирається уявити;

• на кожному занятті необхідно поєднувати реальне (практичне) виконання вправи з уявленням;

• при засвоєнні спортивних ігор та поєдинків необхідно безперервно уявляти можливі варіанти техніко-тактичних дій партнерів і суперників та формувати проект своїх дій у відповідь;

• більший ефект дає вправляння в уяві, якщо його супроводжувати проговорюванням;

• під час вправляння вчитель не повинен втручатися в дії учнів;

• тривалість одного сеансу не повинна перевищувати 2-3 хвилини. Триваліше вправляння викликає втому;

• протягом дня вправлятись можна 2-3 рази. В кожному занятті 8-Ю уявних повторень простих вправ і 1-2 рази — складних. Безпосередньо перед практичною спробою уявляти слід не більше двох-трьох разів;

• вправляючись в уяві, необхідно намагатись у кожному повторенні відтворювати техніку якомога чіткіше і детальніше;

• можна вправлятися з відкритими і закритими очима, усуваючи при цьому інші подразники;

• уявляти можна вправу загалом або окремі її частини;

• необхідно прагнути уявляти не тільки образ руху, але і ті відчуття, які його супроводжують;

• встановлено, що підсистеми спортивної техніки, які уявляються недосконало, — це ті місця, в яких при реальному виконанні допускаються помилки;

• деталі спортивної техніки, які важко засвоюються, повинні ставати предметом уяви найчастіше;

• для виправлення помилок рекомендують декілька разів уявити правильну структуру, потім рух з допущеною помилкою і знову — правильну форму;

• ознакою ефекту в результатах вправляння є збіг його тривалості з часом, необхідним для реального виконання даної дії;

• не варто вправлятись в уяві після важких фізичних і психічних навантажень.

Вправляння в імітації рухів полягає в наслідуванні спортивної техніки відносно до структури і умов дій. Це виконання ривка гімнастичної палиці замість штанги, метання без приладу, плавання на суші, бій з тінню та ін.

Імітація рухів дає можливість:

• створювати і закріплювати уявлення про спортивну техніку;

• розвивати групи м'язів, на які припадає найбільше навантаження;

• досягати автоматизації окремих підсистем спортивної техніки;

• відновлювати в пам'яті послідовність рухів.

Цей метод приносить користь лише в тих випадках, коли учень здатний точно відтворити техніку вправи, що вивчається, в усіх її деталях.

Метод використання слова

Важко переоцінити значення вправ, які виконуються за словесним описом. Тут вправи використовуються не тільки для фізичного розвитку, але й з освітньою метою, тобто для вдосконалення процесів свідомого керування рухами на основі придбаних знань.

Значну роль методу слова у фізичному вихованні відводить П.Ф.Лесгафт. Він з усією суворістю вимагав, щоб кожна вправа, яка дається учням, була перед цим пояснена, як її робити і з якою метою.

Всі заняття мають бути організовані "за коротким і точним роз'ясненням викладача, а не за наслідуванням: викладач, не показуючи рухів, описує і, по можливості, роз'яснює їх". "Усе, що вимагає серйозного свідомого засвоєння, повинно бути з'ясовано спочатку словом, і тільки потім доповнено і перевірено об'єктивним оглядом.