Реферат: Методика аналізу товарних запасів

- проведення вибіркових обстежень внутрішньо групового стану товарних запасів;

- проведення наявного асортименту товарів у роздрібних підприємствах у відповідність до встановлених асортиментних переліків;

- концентрація товарів складного асортименту в спеціалізованих підприємствах (секціях);

- організація своєчасного повернення товарів, завезених понад норму з магазинів на гуртові склади, а комісійних товарів – комітетам;

- активізація торгівлі надмірними запасами;

- проведення їх ефективної уцінки для стимулювання збуту, активізація реклами неходових та залежалих товарів;

- покращення роботи з вивчення попиту на основі постійного врахування реалізованого та незадоволеного попиту для обґрунтованого складання заявок на поточний завіз товарів;

- підсилення контролю за станом товарних запасів, переміщення надмірних запасів в інші пункти продажу, зокрема – позамагазинні та інше.

Якість товарних запасів характеризується розміром та рівнем необхідних та залежалих товарних запасів. Тому в ході аналізу товарних запасів слід приділяти увагу вивченню неходових та залежалих товарів, виявленню причин їх утворення.

До неходових товарів відносяться товари, що не користуються попитом та знаходяться в торгівлі два роки з дня їх надходження (випуску). До залежалих відносяться товари, що знаходяться в каналах торгівлі понад два роки.

Утворення запасів цих товарів переважно відбувається через обрахунки при визначенні потреби в товарах, при отриманні від постачальників виробів низької якості, застарілих фасонів та моделей, а також в результаті надмірного та нерівномірного їх завозу в торговельну мережу.

Мета аналізу неходових та залежалих товарів полягає у виявленні причин їх утворення, визначенні економічного збитку від наявності цих запасів, розробці заходів для зниження їхньої якості.

Основним джерелом інформації для такого аналізу є дані обліку неходових та залежалих товарів, матеріали інвентаризації, вибіркових спостережень.

Для аналізу використовуються наступні показники:

- питома вага неходових та залежалих товарів в загальній сукупній масі товарів;

- питома вага неходових та залежалих товарів конкретної групи в загальному обсязі цих запасів;

- частка залежалих товарів в загальній сумі неходових та залежалих товарів;

- темпи росту обсягу неходових та залежалих запасів;

- середній розмір уцінки товарів;

- процент реалізації уцінених товарів;

- процент реалізації уцінених товарів;

- коефіцієнт ефективності використання фонду уцінки (якщо такий створюється на підприємстві).

Наведені показники розраховуються та аналізуються в динаміці в цілому по підприємству та по окремих товарних групах.

Збільшення питомої ваги залежалих товарів веде за собою більші збитки та призводить до погіршення фінансового стану торговельної організації. Зростання залежалих запасів може бути обумовлено недоліками в оперативній роботі з неходовими та залежалими товарами або несвоєчасністю їх уцінки.

Обсяг витрат та збитків торговельного підприємства від зберігання залежалих товарів збільшується пропорційно до перевищення часу перебування їх на підприємстві.

Для визначення можливого розміру уцінки товарів слід співставити збитки від уцінки (У) з обсягом витрат, пов’язаних з обслуговуванням та зберіганням товарних запасів (включаючи ще й відсотки за кредит, якщо він використовувався для їх формування) (Р_тз ).

Максимальний розмір уцінки (Р_уц ) визначається за наступною формулою:

Р_уц = (Р_тз /РЦ_б )*100,

де РЦ_б - первісно встановлена роздрібна ціна відповідного товару (базова).