Реферат: Міскантус гігантеус як джерело енергетичної сировини сільськогосподарського походження
Швидкий розвиток промисловості призводить до все більшого забруднення навколишнього середовища. Забрудненню піддається повітря, вода та грунт. Відбувається деградація ґрунту. Дуже небезпечним для людей та тварин є забруднення тяжкими металами , токсинами як : олово (Pb), кадмій (Сd), цинк (Zn), мідь (Cu), хром (Cr). В Україні є території екологічного лиха, на яких природне середовище забруднене різними елементами . Забруднення ґрунту там є різним . На забруднених територіях неможливе вирощування культур, призначених до безпосереднього вжитку , і обмежене вирощування пасовищних культур. Ці території потребують рекультивації. В цьому може допомогти вирощування рослин на промислові або енергетичні цілі. Цей спосіб рекультивації призведе до систематичного зниження рівня забруднення території і обмеження вживання продуктів, які з них походять [23].
Іншою загрозою зі сторони промисловості, головним чином паливно-енергетичної, є викидання в атмосферу великої кількості СО2 . Ця промисловість використовує паливо (газ, нафту, вугілля кам’яне і буре, торф), спалювання яких порушує натуральний обіг і баланс СО2 . Наслідком цього є поглиблення парникового ефекту. В масштабі світу головним абсорбентом СО2 є рослини [14]. Запровадження до вирощування нових рослин, які інтенсивно зв’язують вуглекислий газ і утворюють високий врожай біомаси, який можна було б використати на енергетичні цілі, дозволило б значно зменшити емісію СО2 . До відтворюваних джерел відносяться чотири групи рослин [9]:
- деревні рослини швидкої ротації (тополя, верба, евкаліпт);
- швидкоростучі, багаторічні трав’яні рослини (Miscanthus spp., Arundo spp., Spartina spp.);
- багаторічні дводольні рослини (Cynaria spp.);
- однорічні рослини (Sorgum spp.).
Досконалим аргументом впровадження до вирощування рослин на енергетичні та промислові цілі є загосподарювання виключених з використання сільськогосподарських ґрунтів. На таких ґрунтах можна висадити ліс, а також вирощувати вище названі рослини. Такі рослини повинні відрізнятись низькими вимогами до ґрунтів, живлення і добрив. Також від них вимагається утворення високого врожаю, який можна було б використовувати у промисловості. Вирощування рослин такого роду могла б становити додаткове джерело доходів для селян.
Однією з рослин, яка могла би становити сировину для промисловості є Miscanthus sinensis форми “Giganteus”. Звернув він увагу науковців, які шукають нових, відновних джерел енергії з погляду на можливість усестороннього його використання, а також великий врожай і невеликі вимоги. Швидкі зміни глобального клімату, а також обмеження кількості опалювальної сировини, використання якої має свою межу, а ціни будуть зростати, стимулюють в останні роки пошук нових джерел енергії, так званих СО2 -нейтральних джерел [22]. З цією метою беруться під увагу сонце, вітер, енергія води, а також спалювання біомаси [23]. Згідно експертам, які працюють над зниженням впливу на середовище викопних палив, а також обмеженням емісії газів, що призводять до парникового ефекту, вуглекислий газ, що звільняється під час спалювання біомаси, не перевищує кількості раніше за абсорбованої рослинами під час фотосинтезу і тому не буде сприяти парниковому ефекту ( утворюється замкнутий обіг ) [14]. Прийнята в 1997 році „Біла книга” Європейського союзу передбачає зростання частки відновлювальних джерел енергії до 12% в 2010 році . Тим часом в Україні цей рівень є низьким . Але в затвердженій Верховною радою України у 1996 р. Національній енергетичній програмі України на період до 2010 р. передбачено покриття 10% потреб народного господарства в енергії за рахунок нетрадиційних відновлювальних та інших джерел енергії. В 2000р. актуальність цього пункту Програми була підтверджена в Рекомендаціях парламенських слухань відносно “Енергетичної політики України”. Якщо орієнтуватись на досвід країн ЄС (де доля біомаси складає 60% всіх відновлювальних джерел енергії ), біомаса може покривати біля 6% потреб народного господарства України в енергії [27].
Біомаса в енергетиці може бути використана безпосередньо через спалювання, або як паливо, після попередньої переробки на дизельне паливо, етанол або газ. Передбачається, що за 10-15 років настане зміна двигунів внутрішнього згорання на водневі палива. Як паливо буде використовуватись головним чином етанол, з якого буде отримуватись водень [14]. З вище описаних причин, розпочато в останні роки дослідження над продукуванням біомаси не призначеної на споживання. Великі надії покладаються на нові рослини, які дозволять використовувати їх цілу біомасу, а не тільки як є у випадку ріпаку, тільки насіння, чи так само зерна злакових культур [32].
Джерелом енергетичної сировини сільськогосподарського походження можуть бути культури, призначені на інші цілі, як продукт побічний, наприклад, солома, або рослини спеціально для цього призначені (однорічні або багаторічні). Важливо, щоб рослини, які вирощуються на енергетичні цілі,характеризувались би високим вмістом лігніну і целюлози, а також як найвищою продукцією біомаси. Рослинами з високим вмістом лігніну і целюлози, які утворюють пагони відповідної якості, є тополя і верба, солома та трави [3]. Найбільш перспективними, з погляду на продукцію біомаси, в помірному кліматі Європи є верба (Salix sp.) і тополя (Populus sp.), а також рослини типу С4 : багаторічні трави, наприклад, міскантус (Miscanthus sp.), амарант (Amaranthus sp.), мальва пенсильванська, а також просо (Рanicum virgatum).
Рослини С3 (наприклад, верба і тополя) мають більшу потребу у воді при продукуванні тієї самої кількості біомаси, ніж рослини С4 . Річна кількість води, яка транспірується вербою і тополею, є на 40-100мм води більша, ніж у міскантуса. В багатьох регіонах чинником, який буде обмежувати вирощування верби та тополі, стане їх велика потреба у воді [23]. Врожаї, які отримуються з них в помірному кліматі Європи, можуть досягати 10-12 т сухої маси на рік. Натомість, рослини типу С4 , як міскантус і однорічні трави, показують відносно більшу здатність утворювати врожай біомаси [16].
Серед багаторічних трав типу С4 з родини Miscanthus порівнювались багато генотипів: M.sacchariflorus, M.giganteus, M.Sinensis, M.sinensis hybrids. Досліди показали, що M.giganteus i M.sinensis дають найвищий урожай біомаси. З одного гектара в помірномукліматі можна отримати 25-35т сухої маси за рік і ще більше на зрошуваному полі в південних регіонах Європи [9].
Додатковою перевагою трави називаємої Miscanthus giganteus є її вимоги до удобрення: азоту менше в порівнянні з іншими однорічними і багаторічними травами [6]. Тривалість життя плантації також є привабливою і складає біля 20 років, а тривалість комерційного вирощування біля 15 років. Біомаса може збиратись щорічно. Вона трактується, насамперед, як відновлюване джерело енергії. З огляду на високий вміст целюлози і лігніну, він становить також цінну сировину для продукції будівельних матеріалів, в целюлозно-паперовій промисловості і в сільському господарстві [20].
2. НетрадиційніпоновлюваніенергоджерелаУкраїни
Серйозною перешкодою розвиткові українського суспільстватеперє несприятлива ситуація з енергією. Саме рівень забезпечення енергією (енергоресурсами) загрожує подальшому нарощуванню обсягіввиробництва додаткової вартості і прогресу цивілізації. Це зв'язаноз переважно екстенсивним розвитком паливно-енергетичного комплексу, що наближає настання «енергетичного голоду», тому щовимагає безперервного нарощування обсягів використання традиційних паливно-енергетичних ресурсів, запаси якихблизькі до виснаження. Інша погроза — глобальна екологічна катастрофа, зв'язана з викидами в навколишнє середовище шкідливих інгредієнтів, насамперед парникових газів, що загрожує зникненням усього живого на Землі. Багато ученихвважають, що необоротна глобальна екологічна катастрофа вже почалася і розвивається з прискоренням.
Результати системних досліджень, виконаних за замовленням Програми розвитку ООН (ПРООН), свідчать: щоб зупинити ці руйнівні тенденції (або хоча б призупинити їхній розвиток), необхідно змінити пріоритети розвитку паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Насамперед варто відмовитися від екстенсивної моделі його розвитку, тобто забезпечити повномасштабне підвищення енергоефективності. (В Україні це називають енергозбереженням, але це не зовсім точно.) Однаквинятковозаходамиенергозбереженнявирішитипроблемуенергозабезпеченнянеможливо: досвідіндустріальнорозвитихкраїнсвідчить, щоцімірилишесповільнюютьпідвищенняпотужностейПЕК.
Яке ж повинна бути стратегія розвитку ПЕК? Відповідь дають результати тих же системних досліджень, замовлених ПРООН. Якщо коротко, то це широкомасштабне впровадження техніки і технологій використання нових (нетрадиційних) і поновлюваних джерел енергії (НПДЕ). Адже ресурси НПДЕневичерпні; технології використання НПДЕ екологічно чисті; техніка і технології використання багатьох видів НПДЕ уже відпрацьованінастільки, що енергооб'єкти на їхній базі можуть бути не тільки промисловими, але і комерційними, тобто конкурувати з об'єктами традиційної енергетики, отже, можуть поступово них витісняти.
За свідченням Світової енергетичної конференції (ради), розвіданих запасів енергоносіїв для забезпечення потреб в енергії вистачить на такий час: нафти — на 25-30 років; природного газу — 50-60 років; вугілля — 500-—600 років; урану для АЕС на повільних (теплових) нейтронах — 20-30 років; плутонію для АЕС на швидких нейтронах — 1000—3000 років.
Саміекономічні й екологічно чисті первинні енергоносії — нафта і природний газ — є дефіцитними в Україні; їх споживають прискореними темпами, тому орієнтувати перспективу розвитку ПЕК України на їхній основі не можна. Використання плутонію для української економіки фінансово неможливо, і оскільки ці технології небезпечніше, ніж технології використання енергії теплових нейтронів, то, на перший погляд напрошується висновок, що Україні доцільніше розвивати енергетикові на вугіллі й урані, запасів якого в Україні більш ніж на 100 років. Але Чорнобиль показав, що експлуатація АЕС небезпечна й економічно нерентабельна. Це, утім, не може бути основою для негайної зупинки всіх діючих АЕС. З погляду стратегії довгострокового розвитку ПЕК серйозні заперечення викликає і пріоритетне будівництво ТЕС (на вугіллі): витрати, зв'язані насамперед із забрудненням навколишнього середовища, можуть багаторазово перевищити доход від виробництва електроенергії. До того ж Україні не вистачає інвестиційних засобів на розвиток вугільної промисловості і на модернізацію вугільних ТЕС для того, щоб вони відповідали вимогам по охороні навколишнього середовища. Різке і неухильне зменшення обсягіввидобуткугазув Росії, її політична нестабільність і усе більшанедовіра до України не дозволяють розраховувати на широке застосування ПГУ і ГТУ.
Реалії життя змушують Україну орієнтуватися на широкомасштабне використання НПДЕ. Загалом, робота в цьому напрямку в Україні почате. Розроблено і реалізується ряд мір, що передбачають упровадження техніки і технологій використанняНПДЕ, їхнє використання передбачене біля державних програм.
ДержавнимипрограмамипередбаченевикористаннянаступнихНПДЕ: енергіївітра (будівництвоЄЕС); гідроенергії (переважношляхомбудівництвамаленьких і міні-гес); енергіїсонячноговипромінювання; геотермальноїенергії, тобтоглибинноготеплаЗемлі; тепланавколишньогосередовища, тобтоповерхневихшарівЗемлі, ґрунтовихвод, води, озер, рік, морівзадопомогоютепловихнасосів; вторинноготеплапромисловоговиробництва; біомаси, біогаза, вугільного .метанові, пальних твердих побутових і промислових відходів і деяких інших альтернативних видів палива.
Але через незадовільне фінансування практична реалізація цих державних програм дуже незначна. Цестосуєтьсянавітьвітроенергетики, щомаєбільш-меншстабільнефінансування: у середньомузадачіНЕП (і КомплексноїпрограмибудівництваБЭС) виконуютьсяна 3%. ЩостосуєтьсяіншихНПДЕ, тотемпи і масштабиїхньоговпровадженнящеменше, тому і техніка, і технологіїНПДЕпокималовідомімасовому споживачеві й істотно не впливають на економію паливно-енергетичних ресурсів.
ВартозвернутиувагуякеможливостіУкраїни в рішенніпроблемифінансовогозабезпеченнярозвитку і впровадженнятехніки і технологійвикористанняНПДЕ7Впершучергуцестворенняконсолідованогофондурозвитку і упровадженнявсіхНПДЕ, звиділеннямнаконкурснійосновізасібнановірозробки, будівництвопілотнихоб'єктів і субсидіїдляспорудженняенергооб'єктів, щобудутьвикористовуватиНПДЕдляенергопостачанняфермерів, сільськихпідприємств, муніципальнихгромад. Інший напрямок — залучення іноземних інвестицій, значні можливості для чого відкриються у випадку налагодження торгівлі квотами на парникові гази.
ТимчасомМінпаливенерго, з огляду нареальнідосягнення, тобтопрактична відсутність внескуНПДЕвекономіюТЭР, самоусунулосявідкерівництварозвитком і впровадженнямНПДЕ, залишившиценавідкуп «аматорам», ненесущоїніякоївідповідальностізарозвитокПЕК. Відцьогостраждаютьінтересидержави, оскількилишекомпетентнекеруваннязєдиногоцентрарозвитком і впровадженнямНПДЕпринесебажанірезультати, аджересурсиНПДЕ в Українідоситьвеликі. ПооцінкахІЕКНАНУкраїни, ресурсиенергіївітритехнічнодоступнідляосвоєннянаконтинентальнійчастинінашоїтериторії, приблизнов200разівперевищуютьнинішніобсягигенеруванняелектроенергії в Україні.
Світоваенергетичнарада (конференція) відзначає, що самівикористанняНПДЕ, як засобу підвищення рівня децентралізації електропостачання, забезпечить найбільший економічний ефект і буде сприяти прискоренню розвитку і упровадження відповідної техніки і технологій. Зурахуваннямсказаного очевидна неправильність здійснюваної в Україні концепції розвитку вітроенергетики тільки шляхом будівництвапромисловихВЕС. Дійсно, промисловіВЕСпотужністюбільш50Мвтможутьвиступатияккомерційні і паралельноякзасібзменшенняперетіканняструмунарегіональномуабосубрегіональномурівні. Вітроенергетичніі об'єкти меншої потужності (до 20 квт і менше), підключені до мережі, також будуть сприяти зменшенню втрат електроенергії на будь-якому локальному рівні (район, місто, селище, село, хутір, ферма).
Перспективнимнапрямкомрозвиткувітроенергетики в Україніможебутийогоінтеграціязгілроенергетикою, наприклад, у формізагальноговикористанняінфраструктуриГЕСабоствореннявітро-гідроаккумулюючихелектростанцій, щозможутьпоставлятимережаелектроенергієюза графіком.
В Україні поступово розвертаються роботи з розвитку маленькоїгілроенергетики. Це потенціал, що в Україні оцінюють по-різному. Єдумка, що він у три-чотири рази перевищує потенціал каскаду ГЕС на Дніпру, тобто маленькагілроенергетика може забезпечити генерування близько 30-40 млрд. Квт*г/рік. З урахуванням можливості гілроенергетики підтримувати графікнавантаження енергосистеми, а також кращих економічних показників, цей напрямок удосконалювання ПЕК України надзвичайно актуально і перспективно.
В Україні є в наявності близько 63000 маленьких рік, сумарною довжиною до 13600 км. Якщо з потенційної можливості водних ресурсів України використовувати навіть 20% їхній, і ті щорічні виготовлення електроенергії може замінити десятки атомних реакторів типу Чорнобильської АЕС. До того ж система маленьких ГЕС не викликає негативних наслідків на екологічну ситуацію. Впровадження нетрадиційної технології маленьких ГЕС, не потребуючого створення величезних водоймищ.
Україна має великі ресурси для створення об'єктів геотермальної енергетики. Зокрема, значні геотермальні енергоресурси євКриму, Закарпатській, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Харківській, Львівській, Херсонській, Івано-Франківськійобластях. За винятком невеликих експериментальних геотермальних об'єктів теплопостачання, цей напрямокпрактично не розвивається. Повільнойдерозробка і впровадженнятеплонасосноїтехніки, хоча в ційсфері є підприємства, щоможутьнеїробити і вжечастковороблять (АТ «Рефма», Мелітополь).
Що стосується сонячних фотоелектричних установок і станцій, то в цьому напрямку, завдяки «діяльності» колишнього Мінмашпрому, узагалі спостерігається регрес, хоча Україна мала все необхідне для його розвитку. І сьогодні наукова діяльність у цій сфері дозволяє сподіватися на успіх.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--