Пункт пропуску — це територія прикордонної залізничної, автомобільної станції, порту чи аеропорту з комплексом споруд, будівель та інженерно-технічних засобів, де здійснюються різні види контролю з метою пропуску через митний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Пункти пропуску класифікують за різними ознаками:

• за видами транспортного сполучення — залізничні, автомобільні, морські, річкові, поромні, повітряні, пішохідні;

• за характером транспортних перевезень — пасажирські, вантажні, вантажопасажирські;

• залежно від категорій поїздок — міжнародні, міждержавні, місцеві;

• за режимом функціонування — постійні, тимчасові, цілодобові, з роботою в обумовлені години.

Пункт пропуску має кілька зон, в яких працюють різні контрольні служби. Вони здійснюють такі види контролю: прикордонний, митний, контроль за рухом автотранспортних засобів, контроль у цілях безпеки цивільної авіації, санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарнии, екологічний, контроль за вивезенням з України культурних цінностей та ін.

У зонах прикордонного і митного контролю прикордонні війська разом з митними органами встановлюють режимні правила. Вони є обов'язковими для виконання громадянами і посадовими особами всіх контрольних служб. Загальна координація роботи в пунктах пропуску покладена на прикордонні війська.

У пунктах пропуску заборонено розміщувати будівлі, споруди та інші об'єкти, які не стосуються здійснення контролю, особливо в зонах прикордонного і митного контролю. Розміщення підприємств сфери обслуговування громадян здійснюється після узгодження з прикордонними військами і митними органами.

Об'єкти інших контрольних служб (ветеринарної, фітосанітарної та ін.) розміщуються за межами зон прикордонного і митного контролю.

Підприємства-декларанти

Діючим законодавством встановлено, що вантажі переміщуються через митний кордон України під митним контролем і підлягають обов'язковому декларуванню митному органу, який проводить митний контроль і оформлення таких вантажів.

Декларування — це подання в установленій формі точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, а також даних, необхідних для митного оформлення і митного контролю. Уніфікованим документом, який містить необхідні дані про товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України в рамках експортно-імпортних операцій, є вантажна митна декларація (ВМД).

ВМД — документ, який містить відомості про переміщення через митний кордон України товарів або майна, про відправника, одержувача і декларанта, вантаж, мету, спосіб і порядок переміщення вантажу через кордон, умови поставки, способи розрахунків та інші відомості, необхідні для митного оформлення і стягнення мита.

Декларувати товари та інші предмети і подавати їх митним органам для оформлення мають право:

• власник товарів;

• підприємство, що здійснює декларування на підставі договору (підприємство-декларант).

Якщо власник товарів неспроможний сам заповнити вантажну митну декларацію і оформити товари, він звертається за допомогою до підприємства-декларанта.

За договором власник товарів передає підприємству-декларанту право від свого імені за рахунок власника товарів здійснювати такі операції:

• декларувати товари та інші предмети;

• подавати митниці документи, необхідні для митного оформлення;

• пред'являти митниці товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються;

• забезпечувати сплату митних платежів (мита, митних зборів, акцизного збору, податку на додану вартість);

• оскаржувати рішення митних органів.

Для здійснення декларування на підставі договору підприємству-декларанту необхідно мати:

• свідоцтво про визнання його декларантом;

• штатних осіб, уповноважених на декларування, які отримали кваліфікаційні свідоцтва (цих осіб називають митними брокерами).

Для отримання свідоцтва про визнання підприємства декларантом необхідно подати до місцевої митниці:

• заяву на ім'я голови ДМСУ;

• заяву на ім'я начальника місцевої митниці;