Реферат: Митна служба, підприємства-декларанти, Митні ліцензійні склади
Пункт пропуску — це територія прикордонної залізничної, автомобільної станції, порту чи аеропорту з комплексом споруд, будівель та інженерно-технічних засобів, де здійснюються різні види контролю з метою пропуску через митний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Пункти пропуску класифікують за різними ознаками:
• за видами транспортного сполучення — залізничні, автомобільні, морські, річкові, поромні, повітряні, пішохідні;
• за характером транспортних перевезень — пасажирські, вантажні, вантажопасажирські;
• залежно від категорій поїздок — міжнародні, міждержавні, місцеві;
• за режимом функціонування — постійні, тимчасові, цілодобові, з роботою в обумовлені години.
Пункт пропуску має кілька зон, в яких працюють різні контрольні служби. Вони здійснюють такі види контролю: прикордонний, митний, контроль за рухом автотранспортних засобів, контроль у цілях безпеки цивільної авіації, санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарнии, екологічний, контроль за вивезенням з України культурних цінностей та ін.
У зонах прикордонного і митного контролю прикордонні війська разом з митними органами встановлюють режимні правила. Вони є обов'язковими для виконання громадянами і посадовими особами всіх контрольних служб. Загальна координація роботи в пунктах пропуску покладена на прикордонні війська.
У пунктах пропуску заборонено розміщувати будівлі, споруди та інші об'єкти, які не стосуються здійснення контролю, особливо в зонах прикордонного і митного контролю. Розміщення підприємств сфери обслуговування громадян здійснюється після узгодження з прикордонними військами і митними органами.
Об'єкти інших контрольних служб (ветеринарної, фітосанітарної та ін.) розміщуються за межами зон прикордонного і митного контролю.
Підприємства-декларанти
Діючим законодавством встановлено, що вантажі переміщуються через митний кордон України під митним контролем і підлягають обов'язковому декларуванню митному органу, який проводить митний контроль і оформлення таких вантажів.
Декларування — це подання в установленій формі точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, а також даних, необхідних для митного оформлення і митного контролю. Уніфікованим документом, який містить необхідні дані про товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України в рамках експортно-імпортних операцій, є вантажна митна декларація (ВМД).
ВМД — документ, який містить відомості про переміщення через митний кордон України товарів або майна, про відправника, одержувача і декларанта, вантаж, мету, спосіб і порядок переміщення вантажу через кордон, умови поставки, способи розрахунків та інші відомості, необхідні для митного оформлення і стягнення мита.
Декларувати товари та інші предмети і подавати їх митним органам для оформлення мають право:
• власник товарів;
• підприємство, що здійснює декларування на підставі договору (підприємство-декларант).
Якщо власник товарів неспроможний сам заповнити вантажну митну декларацію і оформити товари, він звертається за допомогою до підприємства-декларанта.
За договором власник товарів передає підприємству-декларанту право від свого імені за рахунок власника товарів здійснювати такі операції:
• декларувати товари та інші предмети;
• подавати митниці документи, необхідні для митного оформлення;
• пред'являти митниці товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються;
• забезпечувати сплату митних платежів (мита, митних зборів, акцизного збору, податку на додану вартість);
• оскаржувати рішення митних органів.
Для здійснення декларування на підставі договору підприємству-декларанту необхідно мати:
• свідоцтво про визнання його декларантом;
• штатних осіб, уповноважених на декларування, які отримали кваліфікаційні свідоцтва (цих осіб називають митними брокерами).
Для отримання свідоцтва про визнання підприємства декларантом необхідно подати до місцевої митниці:
• заяву на ім'я голови ДМСУ;
• заяву на ім'я начальника місцевої митниці;