Реферат: Міжгалузеві та галузеві принципи трудового права
Правові принципи поділяються між собою не тільки за змістом, але й за глибиною, ступенем охоплення праоввої матерії.
Залежно від того, що в одній, декількох чи у всіх галузях права діють відповідні принципи, їх можна поділити на основні (загальні), міжгалузеві і галузеві.
До основних (загальних) принципів належать ті, що діють у рамках всієї системи права, наприклад, принцип законності.
Міжгалузеві принципи - це ті, що розповсюджуються на декілька галузей права. До міжгалузевих принципів відносяться, наприклад, принцип свободи праці, що втілюється в тих галузях права, які певним чином повязані за працею (цивільне, адмінісративне).
Трудове право регулює відносини, що виникають не з примусової праці, а характеризуються свободою праці.[1] За кого нормами працівник може вільно укладати і в будь-який час розривати трудовий договір; він не обмежений у виборі підприємства, під час дій даного договору працедавець не може вимагати виконання роботи не передбаченої останнім.
Першим серед радянських вчених вийти за рамки свободи праці проявляеться не тільки у свободі трудового договору, а й охоплює важливі трудові права робітників та службовців, які закріплено законом. Сьогодні переважна більшість вчених в галузі трудового права відносять свободу праці до принципу всього трудового права.
Принцип свободи праці знаходить свій прояв в таких положеннях:
- людина володіє невідємним та виключним правом вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, яка забезпечується державою;
- людина не може залучатися до примусової або обовязкової праці за винятком підстав, передбаченихз законами України, що відповідають міжнародним положенням з цього питання;
- людина може вільно обрати види та форму діяльності (робота за трудовим договором, підприємницька діяльність, робота у власному господарстві);
- законодавством забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу;
- у період виконання роботи за трудовим договором власник не має права вимагати роботи, не передбаченої трудовим договором.
- розірвання трудового договору як з боку працівника, так за згодою сторін не може обмежуватись;
- для захисту порушеного права на свободу праці чи свободу трудового договору і працівник і власник підприємства наділяється правом звертатися до компетентних органів влади (судової та адміністративної).
Міжгалузеві принципи пов'язані з працею називаються принципами правового регулювання праці.
Галузеві принципи трудового права являють собою конкретизацію цих міжгалузевих принципів трудових відносин і норм, що їх регулюють.
Варто звернути увагу й на те, що в Конституції України можуть закріплюватись тільки міжгалузеві принципи, а можуть і міжгалузеві, і галузеві одночасно.
Конституція України закріплює наступні принципи правового регулювання праці:
1. Свобода праці і можливість вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці і заборона примусової праці.
2. Право на охорону здоров'я.
3. Право на освіту.
4. Право на об'єднання.
5. Право на захист прав і свобод всіма способами не забороненими законом.
6. Право на винагороду за працю без будь-якої дискрімінації.
7. Право на відпочинок.
Усі вказані принципи об'єднує те, що вони розповсюджуються на всіх громадян і проявляються у всіх галузях права, які певною мірою регулюють відносини, пов'язані з працею.
Згідно з Конституцією 1978 року всі громадяни були зобовязані дотримуватись дисципліни праці. Конституція 1996 року такого принципу не містить. Однак спільна праця з необхідністю передбачає узгодженість, вимагає і дисципліни[2] у діючій Конституції України перелік обов'язків сформульований крізь призму можливості реалізації наданих громадянам прав тп свобод. При цьому зазначається, що здійснення прав і свобод інших осіб.
Аналіз правових положень КЗпП та інших законодавчих актів України дозволяє визначити такі принципи трудового права: принцип свободи праці, принцип рівноправності в галузі праці; принцип договірного характеру праці; принцип визначеності трудових функцій; принцип стабільності трудових відносин; принцип матеріальної зацікавленості в результатах праці; принцип безпеки праці; принцип участі трудових колективів і профспілок у вирішенні питань встановлення умов праці і здійснення контролю за додержанням законодавства про працю; принцип свободи об'єднання для здійснення і захисту своїх прав і свобод: принцип матеріального забезпечення у разі непрацездатності, настання старості, при хворобі і у зв'язку з материнством.
Названі принципи лежать в основі правового регулювання усіх видів трудових відносин. Вони пронизують усе трудове право, є керівними положеннями чинного трудового законодавства.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--