Реферат: Міжнародна технічна допомога Україні у сфері міжнародної трудової міграції

Таким чином, результатом реалізації проекту стало повернення в держави походження близько 300 осіб [5]. Власне це свідчить про те, що лише даний проект закінчився практично значущими результатами, адже всі інші проекти лише підбивали підсумки діяльності за певний період шляхом видання збірок документів. Навіть створення інформаційного сайту за програмою, яка реалізовувалося також за участю МОМ [9], не дає ефективного результату. Потенційний трудовий мігрант неспроможний ознайомитися навіть із базовими документами, адже сайт відсилає до офіційних документів, які знаходяться на сайтах міжнародних організацій, однак такі документи не перекладені навіть російською мовою. Також сайт містить інформацію про порядок отримання дозволу на роботу відповідно до законодавства окремих юрисдикцій, але така інформація застаріла, окремі акти (наприклад, РФ) уже втратили чинність. Адреси консульств та посольств, їхні телефони також не оновлюються. Це зводить нанівець реалізацію програми. На такому сайті має бути викладено все доступною мовою, необхідно створити можливість спілкування з експертами (а не стабільні поради експерта), в тому числі з юристами, які володіють необхідними знаннями саме в галузі законодавств іноземних держав, особливо держав переважного призначення (РФ, Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія тощо).

Окремо групу становлять проекти, які спрямовані на залучення до деяких держав кваліфікованої робочої сили.

Пілотний Проект „Відбір кваліфікованих іноземних працівників“ до Чеської Республіки [6] розраховано на кваліфікованих спеціалістів, які хотіли б працювати та постійно проживати у Чеській Республіці. Пілотну стадію проекту розпочато в липні 2003 р., та закінчено у 2008 р. Проект проводиться Міністерством праці та соціальних відносин Чеської Республіки разом з чеським Міністерством закордонних справ та чеським Міністерством внутрішніх справ. Громадянам України надавалась можливість брати участь у проекті з 1 січня 2006 р. Учасники мають право подавати заяву на отримання постійного місця проживання в Чеській Республіці після двох з половиною років проживання в країні (зараз – після п’яти років). Успішні кандидати в рамках цього проекту можуть перебувати в Чеській Республіці разом із членами своєї сім’ї, які також мають можливість подати заяву на отримання дозволу на постійне місце проживання. Для того щоб захистити іммігрантів у разі звільнення з роботи, учасникам надається період у 30 днів, протягом якого вони мають знайти нову роботу в Чеській Республіці.

Проект відкрито для: громадян Білорусі, Болгарії, Боснії й Герцеговини, Індії, Казахстану, Канади, Македонії, Молдови, Російської Федерації, Сербії, Чорногорії, України та Хорватії; випускників вищих навчальних закладів Чеської Республіки з будь-якої країни світу, які закінчили навчання в 1995 р. або пізніше (окрім тих, хто навчався в Чеській Республіці в рамках програми надання допомоги їхній країні); випускників чеських середніх шкіл з усіх країн світу, які закінчили навчання в 2000 р. або пізніше.

Висуваються такі вимоги до участі в проекті: офіційний дозвіл на працевлаштування в Чеській Республіці; дійсна робоча віза на перебування понад 90 днів; атестат зрілості про закінчену середню освіту.

Для того щоб успішно брати участь у цьому проекті, кандидати мають набрати мінімум 25 балів згідно зі шкалою оцінки їх кваліфікації, навичок, досвіду роботи, знання іноземних мов, сім’ї тощо [3]. Не такі високі вимоги до потенційних трудових мігрантів висуває Канада у своїй програмі „Імміграційна програма Квебеку“, однак у цілому програми дуже схожі за структурою та за вимогами, які ставляться до потенційних трудових мігрантів. Обидві програми активно реалізовуються на українському ринку, адже Чехія і Канада є преференційними для трудової міграції як історично, так і географічно.

Активно до реалізації програм підключаються неурядові організації. Всеукраїнська агенція з питань трудової міграції створена на початку 2006 р. [6] на основі партнерства між різними громадськими та політичними організаціями України. Вони здійснюють пошук і підбір працівників для роботи у сфері будівництва, виробничих технологій, торгівлі, фінансів, маркетингу, комп’ютерних технологій, сфери обслуговування [22, с. 47]. Діяльність Всеукраїнської агенції включає послуги кадрової агенції: пошук, підбір, професійна орієнтація та направлення на роботу персоналу за бажанням потенційного роботодавця за кордоном чи працівника, відбір і перевірка кандидатів, їхніх характеристик і рекомендацій); наймання тимчасової робочої сили; консультації із працевлаштування за кордоном; організація та здійснення довузівської підготовки на підготовчих відділеннях, навчання, здобуття післядипломної освіти та підвищення кваліфікації іноземних студентів у навчальних закладах України; маркетинг, інжиніринг, управління, реклама, підготовка кадрів (стажування); юридичні консультації та роз’яснення, усні і письмові висновки з питань законодавства. Агентство активно співпрацює з профільними державними та громадськими організаціями. Основна мета роботи агенції – це легалізація українських трудових мігрантів за кордоном.

Зважаючи на значну кількість і значущість міжнародних програм і проектів у сфері міжнародної трудової міграції, їх можна розглядати як окрему форму міжнародно-правового співробітництва у всесвітньому та регіональному масштабах, спрямовану на обмін досвідом з тих чи інших питань, заповнення прогалин у нормативно-правовому й адміністративному міжнародному та національному забезпеченні.

ВИСНОВКИ

Міжнародний імідж держави залежить від визначеності, виваженості, послідовності, стабільності, передбачуваності її позиції, зокрема в міграційній і трудовій політиці, внаслідок її взаємообумовленої участі у глобалізаційних та уніфікаційних світових процесах. Економіко-соціальний стан у державі зокрема і в світі в цілому обумовлює і визначає інтенсивність і напрямки міжнародної трудової міграції, але не останню роль відіграє і правове регулювання даного питання на національному (внутрішньодержавному) рівні. Обов’язком кожної держави є захист своїх інтересів і прав своїх громадян за кордоном.

1. Міжнародні трудові міграційні процеси й відносини, у юридичному розумінні, залежать від ступеня чіткості внутрішньодержавного нормативно-правового їх забезпечення (визначення строків, правових статусів і режимів національних та іноземних осіб, державних органів).

До громадян держави за її кордонами ставляться так, як дозволяє це робити сама держава, і з якою мірою поваги вона ставиться до своїх громадян і захищаючи їх, підтримує свій авторитет. Взаємність у відносинах держав, звичайно, має суттєве значення, але сьогодні частіше застосовуються заздалегідь визначені режими, у першу чергу і найчастіше – національний режим, а в деяких сферах суспільного життя – режим найбільшого сприяння. Теоретичні ознаки таких режимів, їхня суть (зміст) розкриваються на базі національних законодавств і залежать від політичної, економічної, соціальної та інших ситуацій у державі, від нормативно-правового оформлення (регулювання) та організаційно-технічного, в тому числі й фінансового, забезпечення та їх реалізації на практиці.

2. Кроки щодо вирішення питань, пов’язаних із розширенням легітимного поля трудової міграції, позитивно відобразилися на їх правовому становищі громадян, на підставі прийнятих урядом актів, ці питання передані до юрисдикції Міністерства закордонних справ, дипломатичних та консульських установ України, а також низки інших центральних державних органів влади та посадових осіб. Запропоновано внести зміни до Консульського статуту України щодо функцій консула, зокрема додати ст. 261 .

Україною було вжито заходів, спрямованих на впорядкування і регулювання міграційних процесів у державі, зокрема, згідно із зобов’язаннями, взятими відповідно до міжнародних договорів (у тому числі прийнятих у рамках МОП), значно розширено національну нормативно-правову базу.

3. Починаючи з 1991 р. Україна уклала низку двосторонніх договорів як з державами-реципієнтами, так і з державами-донорами міжнародних трудових мігрантів. Основною метою таких міжнародних договір для України став захист прав своїх громадян за кордоном і власних національних інтересів. Найбільшим досягненням є підписання договорів з основними державами-реципієнтами трудящих-мігрантів з України (Португалією, Російською Федерацією; Іспанією і Чехію – в плані соціального забезпечення громадян та ін.). Разом з тим Державному комітету України у справах національностей та релігії необхідно подати Президенту України пропозиції щодо необхідності підписання двосторонніх договорів у сфері трудової міграції, з одного боку; а з другого – про спрощення процедур працевлаштування громадян України за кордоном у відносинах з державами, з якими такі угоди вже укладені (Іспанія, Чехія).

В останні роки було підписано значну кількість договорів про реадмісію осіб, самим значним і неоднозначним з яких став договір з ЄС. Також, готується до підписання договір між Україною та Іспанією про врегулювання трудових потоків.

Таким чином, двосторонні договори України у сфері міжнародної трудової міграції можна поділити на такі категорії:

– які безпосередньо регулюють дану сферу;

– які регулюють соціальне забезпечення громадян;

– які спрямовані на регулювання питань реадмісії.

4. Розробці механізму ефективного співробітництва України, в особі державних органів, з міжнародними інституціями та іншими державами повинна передувати ратифікація низки конвенцій МОП, учасницею яких Україна не є, що в свою чергу гальмує розвиток внутрішнього законодавства в даній сфері. Зокрема, відсутня програма розвитку трудової міграції.

На основі ввсебічного аналізу комплексу державно-правового регулювання зовнішніх міграційних процесів в Україні автором були виділені такі ключові напрямки вдосконалення трудової міграційної політики України:

4.1. Ратифікація: Конвенції МОП № 97 „Про трудящих-мігрантів“ (1949 р.) та Конвенції № 143 „Про зловживання у сфері міграції та забезпечення трудящим-мігрантам рівних можливостей“ (1975 р.), Європейської конвенції про соціальну та медичну допомогу (1953 р.), де передбачені базові норми умов праці, побутового та житлового забезпечення, транспортування та соціального страхування працівників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абдулаев, М. И. Права человека и закон: историко–теоретические аспекты [Текст] / М. И. Абдулаев. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 322 с. – (Теория и история государства и права).

2. Абу Салех Мухамед. Міжнародно-правове регулювання статусу трудящи-мігрантів [Текст]: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.11 / Абу Салех Мухамед ; НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1999. – 19 с.

3. Авдокушин, Евгений Федорович. Международные экономические отношения [Текст] : учеб. / Е. Ф. Авдокушин. – М. : Экономистъ, 2004. – 366 с.

4. Аметистов, Э. М. Международное трудовое право и рабочий класс [Текст] / Э. М. Аметистов. – М. : Междунар. отношения, 1970. – 184 c.

5. Анцелевич, Г. А. Актуальные проблемы международного права [Текст] : / Г. А. Анцелевич, А. А. Покрещук. – К. : Украинская академия внешней торговли, 2006. – 282 с.

6. Анцелевич, Г. О. Міжнародне право [Текст] : підруч. / Г. О. Анцелевич, О. О. Покрещук. – К. : Алерта; Пектораль, 2003. – 409 с.

7. Балабанова, Г. П. Трудова міграція в Україні в умовах глобалізації [Текст] / Г. П. Балабанова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2008. – № 2. – C. 9–13.