Реферат: Міжнародне трудове право

Основними повноваженнями Міжнародної конференції праці є:

- визначення завдань та основних напрямів діяльностіМОП;

- вирішення питань членства окремих держав у ній;

- внесення та затвердження змін і доповнень до СтатутуМОП;

- прийняття рішень з окремих питань правового регулювання праці, трудової міграції та соціального забезпечення;

- контроль та нагляд за імплементацією та дотриманням державами положень ратифікованих конвенцій;

- спостереження за напрямами розвитку національного трудового законодавства щодо рекомендаційМОП.

Міжнародна конференція праці обирає Адміністративну Раду, яка є її виконавчим органом і також побудована на основі принципу трипартизму. Загальний склад Адміністративної Ради— 56членів:28представників урядів та по14представників від підприємців та працівників. З28представників-від урядів10 місць без виборів відведено представникам промислово найбільш розвинених країн світу. Адміністративна Рада обирається терміном на три роки. Скликається тричі на рік у період між сесіями Міжнародної конференції праці.

Адміністративна Рада:

- призначає Генерального директора Міжнародного бюро праці (МБП);

- затверджує статут персоналу МБП;

- готує порядок денний для сесій Міжнародної конференції праці;

- готує питання, які виносяться на розгляд Міжнародної конференції праці;

- координує роботу МОП з діяльністю інших міжнародних організацій;

- розглядає скарги членівМОПщодо недотримання її конвенцій.

Постійним секретаріатомМОПє Міжнародне бюро праці, очолюване Генеральним директором, який призначається Адміністративною Радою і є найвищою посадовою особоюМОП.Персонал МБП формується Генеральним директором згідно з правилами, затвердженими Адміністративною Радою. Місце його розташування разом з дослідницьким центром та видавництвом знаходяться в Женеві. Основні повноваження МБП полягають в дослідницькій роботі, підготовці документації та доповідей, обранні та поширенні інформації серед держав-членів МОП, організації нарад, семінарів з питань міжнародного регулювання праці, підготовці матеріалів на конференції МОП, публікації періодичних видань.

4. Джерела міжнародного трудового права

Міжнародно-правове регулювання праці і трудових відносин здійснюються способами та засобами, які відомі сучасному міжнародному праву згідно з його засадами та принципами. Правові форми, у яких втілюються рішення міжнародних організацій, регіональних об'єднань та взаємні домовленості держав є різноманітними і залежать від джерел та порядку їх прийняття, сфери регульованих ними відносин та деяких інших чинників. Вибір певної форми, у якій здійснюється міжнародно-правове регулювання праці та трудових відносин визначає юридичну силу міжнародних документів, а відповідно, й можливість та обов'язковість їх застосування і юридичну ефективність.

Необхідність, доцільність та можливість правового впливу на міждержавні відносини щодо взаємоузгодження інтересів у сфері праці є матеріальними умовами для прийняття відповідних рішень, які, набуваючи конкретної правової форми, стають джерелами міжнародного трудового права.

Основними джерелами міжнародно-правового регулювання праці та трудових відносин є, безперечно, акти ООН, МОП, правові акти регіональних об'єднань держав та міжнародні договори з питань праці, які укладаються між суверенними державами. Одні з цих документів за своїм характером та змістом є міжнародними договорами, а це означає, що норми таких документів щодо сторін, які є учасниками домовленостей, породжують відповідні юридичні зобов'язання і передбачають контроль та нагляд за їх застосуванням. Інші документи у цій сфері можуть і не мати договірних ознак, а тому положення їх не містять міжнародних зобов'язань для держав, а носять лише програмний характер.

Єдність та цілісність системи джерел сучасного міжнародного трудового права забезпечуються тим, що норми правових документів, перш за все, врегульовують відносини між суб'єктами міжнародного права, що складають інтерес, окреслений сферою правового регулювання праці та трудових відносин, а по-друге, сприяючи поліпшенню умов праці, побуту, життєвого рівня працівників та членів їх сімей, вони спрямовані на досягнення соціально-правового ефекту.

Міжнародні документи з питань праці та трудових відносин договірного характеру за предметом та об'єктом правового регулювання можна розмежувати на констатуючі та регулятивні. До перших належать багатосторонні договори, які укладаються між державами з метою утворення міжнародних організацій, завдання та функції яких пов'язані з вирішенням питань праці. Як правило, такі договори визначають цілі, керівні принципи та завдання таких організацій, їх структуру та порядок формування керівних органів, форми участі та членства держав, права та обов'язки їх членів, функції та повноваження організації загалом та її структурних одиниць, процедуру діяльності тощо. Такими документами є Статут Міжнародної організації праці, окремі положення СтатутуООНта статутні документи деяких інших міжнародних організацій.

Для прикладу: «Угода про Міжнародний Валютний фонд» (1944 p.), визначає, що одна із основних цілей фонду полягає в тому, щоб забезпечити розширення і збалансоване зростання міжнародної торгівлі та зробити таким чином свій внесок у забезпечення і підтримання високого рівня зайнятості у всіх країнах, що є його членами.

В «Угоді про Міжнародний банк реконструкції та розвитку» (1944р.) увага також акцентується на забезпеченні та підтриманні високого рівня зайнятості в країнах-членах;

«Угодою про Міжнародну фінансову корпорацію»(1956р.) передбачається необхідність сприяння зростанню продуктивності підприємств у країнах-членах, особливо в слабо розвинених регіонах, що у свою чергу повинно сприяти зростанню зайнятості. Подібні положення містяться в статутних документах Брюссельського договору(1948 p.), Договору про створення Європейського об'єднання вугілля і сталі (1951 p.),Договору про створення Європейського економічного співтовариства(1957 p.),Єдиному Європейському акті(1987р.) (вніс зміни і доповнення до Римського договору), Маастріхтського договору (1992 p.),Амстердамського договору(1997р.) та ін.

Друга група містить міжнародні договори з конкретних питань праці та трудових відносин, які можуть укладатись як в рамках міжнародних організацій та регіональних об'єднань держав, так і між окремими державами на дво- та багатосторонній основах. Угоди з питань праці, що укладаються міжнародними організаціями та регіональними об'єднаннями держав, переважно є багатосторонніми, хоча можуть бути і двосторонніми.

Важливим документом, що належить до системи джерел міжнародного трудового права вважається Загальна декларація прав людини, схвалена Генеральною АсамблеєюООН 10грудня 1948 р.у вигляді резолюції. За правовою природою це є програмний документ, але обсяг та рівень проголошених у ній прав і свобод людини є настільки прогресивним і високим, що навіть незважаючи на те, що вона не є загальнообов'язковим актом, розглядається світовим товариством як міжнародний договір. Вона стала основою для прийняття у1966р. «Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права». На відміну від Декларації ці пакти є багатосторонніми міжнародними договорами, а їх норми обов'язкові для держав-учасниць. Пакти відповідним чином ратифіковано переважною кількістю держав-членівООН,у тому числі й Україною19жовтня1973р. Обидва пакти набули чинності з1976р.

Важливими джерелами міжнародного трудового права є також прийнята в рамкахООН«Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації»(1966 p.),яка набула чинності для України7квітня1969 p.,«Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок»(1979 p.), діє в Україні з3вересня1981 p.,«Конвенція про права дитини» (1989 p.),набула чинності для України27вересня1991 p., «Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей»(1990 p.).

Питома частка в системі джерел міжнародного трудового права належить документам, прийнятим в рамкахМОП.Нормо-творча діяльність цієї організації полягає, основним чином, у прийнятті рішень, що мають форму конвенцій та рекомендацій. Загальна кількість їх на даний час складає понад370,і тільки третя частина ратифікована Україною.