Реферат: Міжнародні неурядові організації як суб’єкти міжнародного екологічного права

Міжнародна організація „Безпечна охорона здоров’я” (HCWH) на початок 2001 року до неї вже ввійшло 250 організацій з 10 країн, в тому числі 41 лікарня, ввійшли до складу HCWH. На сей час існує також структура — HCWH-Єurope, яка об'єднує організації Європи навколо платформи HCWH.

HCWH тісно співпрацює з мережею European Public Health Alliance (EPHA). Це мало окремий прояв під час підготовки та проведення Четвертої конференції на Раді міністрів з навколишнього природного середовища та здоров'я в червні 2004 року в Будапешті.

HCWH проводить дослідження і наполягає на застосуванні більш безпечних способів переробки відходів. HCWH займається просвітою населення щодо небезпеки діоксинів, ртуті та інших хімічних речовин, які впливають на здоров'я людини. Вона досліджує внесок сектора охорони здоров'я в збільшення забруднення навколишнього середовища. HCWH співробітничає з релігійними організаціями, профспілками, іншими групами населення, які стурбовані даними проблемами.

ВЕГО «МАМА-86» приєдналась до Коаліції HCWH в 2001 році.

Величезна робота проводиться Міжнародним науковим комітетом з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ). Він реалізує 7 великих проектів:

1. Вивчення біогеохімічних циклів.

2. Вплив людини на відновлювані природні ресурси.

3. Людські поселення та навколишнє середовище.

4. Токсикологія навколишнього середовища.

5. Моделювання.

6. Моніторинг навколишнього середовища;

7. Громадська оцінка інформації про навколишнє середовище.

В Україні важливу роль відіграє Українська екологічна асоціація «Зелений світ», «Національний екологічний центр України» та «Союз Чорнобиль». Асоціація «Зелений світ» була заснована у 1988 році і проводить велику роботу під загальним девізом «Виживання, демократія, гуманізм». На її рахунку моніторинг кислотних дощів в Україні, акції захисту природних об'єктів, громадська екологопросвітницька діяльність. Національний екологічний центр України реалізує довгострокову програму «Зелений німб України». Велику позитивну роль відігравали та відіграють суспільні організації в запобіганні ядерної війни та загальній демілітаризації економіки. Декларація Паугоського руху, що підписана 97 лауреатами Нобелівської премії, повністю заперечує будь-які види ядерної зброї. При загальній позитивній ролі екологічного руху треба відзначити, що в окремих випадках він страждає «ідеалізацією» екології, а іноді навіть і екологічним екстремізмом. Сучасному суспільству потрібні прагматичні рішення, що враховують не тільки екологічні' але і соціальні та економічні аспекти будь-якої проблеми. Фундаментальних рішень глобальних екологічних проблем можна очікувати лише на рівні національних уряди оскільки вони вимагають високої професійної кваліфікації в поєднанні з цивільною моральністю та відповідальністю.[26]

3. Основні здобутки міжнародних неурядових організацій

Розвитку природоохоронного співробітництва сприяє проведення міжнародних форумів - Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972), день відкриття якої — 5 червня — було оголошено Всесвітнім днем навколишнього середовища; Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинки, 1975); Глобального форуму з проблем виживання (Москва, 1990); Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (ЮНСЕД, або КОСР-92, Ріо-де-Жанейро, 1992).

Під егідою ЮНЕП разом з ВМО та ЮНЕСКО було проведено в 1979 році в Ризі, у 1981 році в Тбілісі, а в 1983 році в Талліні міжнародні симпозіуми з комплексного глобального моніторингу забруднення навколишнього середовища.

Історія міжнародної екологічної співпраці налічує понад 150 років. Так, перші міжнародні документи з охорони навколишнього природного середовища було прийнято в кінці ХІХ століття

У 1875 р. Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. У 1897 р. Росія, Японія, США уклали угоду про спільне використання та охорону морських котиків у Тихому океані. У 1900 році було прийнято Міжнародну угоду для збереження первісної фауни і флори в Африці. Перша міжнародна конвенція була укладена деякими європейськими країнами в 1902 році в Парижі про охорону птахів,корисних для сільського господарства. На жаль, ця Конвенція давала дозвіл на знищення деяких видів «шкідливих» птахів. У 1913 роках відбулася Перша Міжнародна конференція із захисту природи. У 1950 році в Парижі було підписано нову Конвенцію про охорону всіх видів птахів.

Проте найбільшу кількість міжнародних природоохоронних документів було прийнято, починаючи з другої половини XX століття. Найвагоміші з них — програма ООН «Людина та біосфера» (1968), Програма з навколишнього середовища (1972), Європейська угода про збереження тваринного і рослинного світу та природних біотопів (1979), Всесвітня хартія природи, прийнята Генеральною Асамблеєю Об'єднаних Націй у 1982 р., Європейська Хартія про навколишнє середовище та здоров'я (1990), Конвенція із захисту видів (1993), Конвенція збереження біорізноманіття (1993), Конвенція із захисту клімату (1984), Декларація про ліс (1994), Порядок денний XXI століття (1992).[27]

Важливими документами міжнародних природоохоронних відносин є Всесвітня хартія охорони природи, яка проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про заборону воєнного та ворожого використання засобів впливу на природне середовище; Декларація про середовище, яке оточує людину, що є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва; Конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманітність; Конвенція про боротьбу зі спустелюванням. Особливе значення має головний документ, прийнятий ЮНСЄД, — «Порядок денний на XXI століття» — всесвітній план дій з метою сталого розвитку, під яким слід розуміти таку модель соціально-економічного розвитку суспільства, коли життєві потреби людей будуть задовольнятися з врахуванням прав майбутніх поколінь на життя в здоровому та невиснаженому природному середовищі. Крім того, досягнення сталого розвитку неможливе без більш справедливого використання ресурсів природи, боротьби з бідністю, з одного боку, та неприпустимими розкошами — з іншого.

Вперше в історії міжнародного права в розробці, обговоренні і прийнятті Конвенції активну участь брала громадськість - в особі коаліції МНУО, яка мала право голосу на всіх переговорах і на IV Пан-Європейській Конференції Міністрів охорони навколишнього середовища в червні 1998 року в Оргусі, де й була прийнята Конвенція “Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища”.[28]

Неофіційною кодифікацією на сьогодні займаються окремі вчені або їх колективи, національні інститути, громадські організації. Серед останніх головна роль належить створеному в 1948 р. Міжнародному союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП)[29] .

Наслідками роботи МСОП є підготовка декількох проектів конвенцій (переважно про охороно тваринного світу), проекти Всесвітньої стратегії і Хартії охорони природи, видали міжнародну «Червону книгу». МСОП є одним з найактивніших партнерів ЮНЕП. Разом з Всесвітньою фундацією охорони дикої живої природи він бере на себе виконання більшої частини проектів, що відносяться до охорони живих організмів, допомагає організації заповідників та національних парків, займається