Реферат: Міжнародні зв язки України з Польщею
До Північноатлантичного альянсу Польща принесла солідне придане: контакти з Україною у військовій сфері, прикладом яких є співробітництво відомств національної оборони країн та створення — на основі договору міністрів національної оборони від 1995р. — спільного польсько-українського батальйону миротворчих сил. Батальйон оцінили в Хартії Україна-НАТО як вартий підтримки і наслідування приклад порозуміння і співпраці армій Центральної Європи. Проводяться зараз по черзі у Великобританії і в Україні також польсько-українсько-англійські навчання повітряно-десантних підрозділів «Козацький степ». Важливим елементом кооперації обох сторін була і є програма «Партнерство заради миру».
Як член Північноатлантичного союзу Польща бере участь у формуванні його політики стосовно України, польські офіцери в НАТО постійно співпрацюють з українськими офіцерами із представництва України в Брюсселі. Польська сторона вбачає великі можливості для співробітництва у сфері військової підготовки. Ми готові ділитися нашим досвідом з питань цивільного контролю над армією, бюджетного планування, реструктуризації збройних сил тощо. Є потреба й у обміні офіцерами в рамках короткострокових практичних навчань. Після ратифікації Верховною Радою України договору про спільний польсько-український батальйон миротворчих сил у липні 2001 року почалася його миротворча місія в Косові в рамках контингенту КФОР, де він здобув собі дуже хороші оцінки командування та прихильність албанських і сербських мешканців Косова. 9 січня 2001 року президенти Польщі і України змогли особисто ознайомитися з діяльністю польсько-українського батальйону у цьому місті.
Під час зустрічі президента Александра Квасьнєвського з Леонідом Кучмою в місті Казімєж 15 березня 2001 року сторони висловилися за створення спільної військової частини. Загалом до складу польської бригади повинен увійти батальйон українських військ. Зараз тривають необхідні переговори і технічні узгодження, які визначать склад частини та термін, протягом якого її організують.
Прогнози щодо розвитку польсько-українських стосунків
На наші країни найближчим часом чекають величезні випробування, що безпосередньо стосуються процесів, які відбуваються у світі і на європейському континенті. Глобалізація, наслідки якої відчуває кожна країна, не дозволяє марнувати час, якщо ми хочемо забезпечити розвиток економіки і підвищення конкурентоспроможності на міжнародному ринку.
Якщо не буде спільних рішень, які сприятимуть досягненню відкритого громадянського і інформаційного суспільства, ми втратимо мить дуже корисної для наших країн політичної кон’юнктури. Швидка і плідна співпраця банківських і страхових установ, розвиток телекомунікаційних мереж, інформаційних портів Інтернету для передачі даних про юридичні і фінансові умови діяльності потенційних інвесторів, а також спільна підготовка кадрів менеджерів в галузі новітніх технологій — ось ті напрямки, рухаючись у яких, нам удасться зберегти і розвинути вже нагромаджений потенціал взаємодії.
Великим шансом для наших обох країн є розширення Європейського Союзу на схід, у тому числі вступ до нього Польщі. У недалекому майбутньому східний кордон Польщі стане східним кордоном розширеного Європейського Союзу, а на кордоні з Україною будуть запроваджені процедури, обумовлені Шенгенським договором, що є частиною acqui communautaire об’єднаної Європи. Це сприятиме пожвавленню руху між Польщею й Україною і одночасно — посиленню боротьби з нелегальною міграцією, організованою злочинністю та наркоторгівлею. Польська сторона намагатиметься запровадити максимально зручну систему видачі віз. Членство Польщі в Європейському Союзі відкриває для України нові можливості у сфері політичних і економічних перетворень, зокрема впровадження в західних областях України економічних здобутків наших західних воєводств, що межують з Німеччиною. Україні належить докласти всіх зусиль, щоб не втратити отриманий від європейської інтеграції шанс.
На практиці це означатиме якнайбільшу активність України у справі модернізації держави й економіки, цілковиту реалізацію наявних демократичних інститутів, підтримку ідеї громадянського суспільства, розширення сфер діяльності неурядових організацій. А чи можливо це? — запитає хтось. На це запитання молоді українці вже дали позитивну відповідь.