Реферат: Мораль і правопорядок у діяльності державного службовця
В сучасних умовах ідеї правової держави (держави, в якої право відіграє визначальну роль в ситемі соціальних інститутів) отримали реальний розвиток. Одночасно, виконання правових норм фактично стало в розвинених країнах однією з норм морально – нравственої системи (поняття "високоморальналюдина" в розвинених країнах практично обов’язковомістить в собі поняття "законослухнянийгромадянин"), що створило в багатьох випадках зв'язок «морально те, що встановлено законом», а вплив прийнятих у суспільстві морально – нравственних норм на становлення права в умовах яскраво вираженого (в демократичних країнах) зв’язку «виборець – законодавець» став оперативним та достатньо прямим, дозволяючи досягти високого ступеню відповідності моральних та правових норм.
2. Правопорядок та мораль в загальній системі суспільних відносин
Правопорядок можна визначити як реалізовану систему права. Він містить конституційні, адміністративні, фінансові, земельні, сімейні та інші види суспільних відносин, врегульовані з нормами відповідних галузей права.
У цьому звязку у структурі правопорядку розмежовуються не лише галузеві, але й більш дрібні групи відносин, які врегульовані підгалузями та інститутами права.
Особливість правопорядку як специфічної системи суспільних відносин проявляється у тому, що складається він тільки на основі правових норм і в силу цього охороняється державою. Тому правопорядком охоплюються далеко не всі відносини, які існують у суспільстві. Визначена частина суспільного життя не потребує правової регламентації. Вона знаходиться у сфері дії норм моралі, норм різних суспільних організацій та інших неправових нормативних регуляторів.
У такому розумінні правопорядок є лише елементом загальної системи суспільних відносин, яка складається під впливом нормативного регулювання. Це частина суспільного порядку.
В свою чергу, норми моралі посідають гідне місце у загальній системі суспільних відносин та в сукупності з нормами права в процесі реалізації своих функцій підтримують один одного у впорядкуванні та регулюванні суспільних відносин, формуванні у громадян належної юридичної, нравственної культури та правосвідомості.
Суспільний порядок являє собою всю цілісну систему суспільних відносин, яка складається за результатами реалізації соціальних норм: норм права, норм моралі, норм суспільних організацій, норм неправових звичаїв, традицій та ритуалів.
У правовій державі всі елементи суспільного порядку взаємодіють між собою та знаходяться під його захистом. Проте тільки порядок охороняється спеціальними державно – правовими методами. Інші елементи суспільного порядку забезпечуються своїми засобами впливу: моральними, власно – суспільними, природними навичками та звичками, силою традиції.
Законність та правопорядок в суспільстві забезпечуються системою гарантій, які органічно взаємодіють між собою, взаємообумовлюють та доповнюють один одного.
Під гарантіями законності та правопорядку розуміються такі умови суспільного життя та спеціальні заходи, що вживаються державою, які забезпечують надійний режим законності й стабільності правопорядку у суспільстві. Розрізняють матеріальні, політичні, юридичніта нравственігарантії законностіта правопорядку.
3. Правопорядок та мораль у діяльності державного службовця
Професійна діяльність державних службовців з одного боку чітко регламентована правовими нормами, які охоплюються правопорядком, з іншого – вимагає дотримання моральних принципів та норм, які регламентують поведінку та діяльність держслужбовців не виходячи з конкретної ситуації, а відповідно до загальнозначущого характеру моральних вимог та цінностей у суспільстві та в обраній професійній діяльності.
Проте, якщо моральна норма передбачає конкретні вчинки та дії, які як правило, закріплені в правових документах (уставах, наказах, інструкціях), то моральні принципи відображають моральні вимоги в гранично узагальненому вигляді (гуманізм, відповідальність, вимогливість, принциповість тощо).
Своєрідність моральних принципів полягає у формі їх прояву в той чи іншій професійній діяльності. Так, гуманізм державних органів – це не абстрактне людинолюбство, а захист інтересів добропорядних («законослухняних») громадян та нетерпимість до правопорушень. Справедливість може забезпечуватисялишеу рівностіусіх перед законом, у верховенстві закону.
Таким чином, аналізуючи специфіку прояву загальнозначущих моральних цінностей та вимог моралі до тієї чи іншої професійної групи, професійна етика не лише представляє теорію професійної моралі, але й розробляє практичні рекомендації, що підвищують ефективність службової діяльності, що сприяє моральному вихованню (самовихованню) працівників, зміцнення зв’язку органів державної влади з населенням, їх авторитет та високий соціальний статус.
Моральная культура державного службовця знаходиться у тісному зв’язку з культурою естетичною, проте, якщо перша відображає внутрішню культуру особистості, то друга, як правило, розглядається як культура зовнішня. Без сумніву, внутрішня культура людини відіграє визначальну роль в її діяльності та поведінці. Разом з тим, неможна недооцінювати зовнішню культуру та її вплив на культуру внутрішню. Так, форменний одяг, навіть його стиль та якість, самі по собі здійснюють вплив (інодісуттєвий) на поведінку державного службовця.
Державні службовці повинні бути наділені визначеними моральними якостями, бути нравствено вихованими, їх повинні відрізняти глибока повага до закону, вірність кожній його літері, стійкість та непіддатливість сторонньому впливу, самостійність в судженнях та пильність. Вони мусять бути вимогливими до себе та до людей, працьовиті, чесні та непідкупні, скромні та ввічливі, мужні та рішучі.
Кожного дня державні службовці мають справу з великою кількістю самих різних життєвих ситуацій, вчинків, мотивів, людських характерів. У всьому цьому різноманітті необхідно розібратися оперативно, всебічно, повно та глибоко. Яке б не було при цьому велике емоційне та розумове напруження, зрив тут неприпустимий, в той же час як неприпустимими є загрози, грубість, обман, брехня, якими б благими намірами та причинами вони не пояснялися. Від державного службовця вимагається бути максимально видержаними, тактовними, коректними зібраними хладнокровними та спокійними у відношенні до кожної людини та ситуації.
Дотримання зазначених вимог моралі є яскравим проявом необхідних морально – психологічних якостей працівників державної служби. Зазначені моральні якості, будучи професійно необхідними для державних службовців, самим безпосереднім способом здійснюють вплив на зміцнення та підищення престижу органів державної влади, на ефективність реалізації своїх функцій.
Висновки
За результатами вивчення проблематики цієї роботи можна зробити наступні висновки.
Мораль та право в процесі реалізації своих функцій “підтримують один одного у впорядкуванні суспільних відносин, формування у громадян належної юридичної та нравственої культури, правосвідомості”[8] .
В той же час система мораліта нравственостіє в більшій мірі суб’єктивною, ніж система правових норм, яка об’єктизована у законі.
Взаємодія мораліта права реалізується у процесі формування пріоритетів правової системиза допомогою моральних цінностей. Право, у свою чергу, такожвпливає на мораль. Справедливо організований правопорядок, що забезпечує формальну рівність, створює умови для нормальної життєдіяльності суспільства та є умовою реалізації моральної незалежності.
Професійна діяльність державних службовців з одного боку чітко регламентована правовими нормами, які охоплюються правопорядком, з іншого – вимагає дотримання моральних принципів та норм, які регламентують поведінку та діяльність держслужбовців не виходячи з конкретної ситуації, а відповідно до загальнозначущого характеру моральних вимог та цінностей у суспільстві та в обраній професійній діяльності.
Державні службовці повинні бути наділені визначеними моральними якостями, бути нравствено вихованими, їх повинні відрізняти глибока повага до закону, вірність кожній його літері, стійкість та непіддатливість сторонньому впливу, самостійність в судженнях та пильність. Вони мусять бути вимогливими до себе та до людей, працьовиті, чесні та непідкупні, скромні та ввічливі, мужні та рішучі.
Дотримання норм права зазначених вимог моралі є яскравим проявом необхідних морально – психологічних якостей працівників державної служби. Зазначені моральні якості, будучі професійно необхідними для державних службовців, самим безпосереднім способом здійснюють вплив на зміцнення та підищення престижу органів державної влади, на ефективність реалізації своїх функцій.
Список використаноїлітератури